Резекне

Резекне
Католицький собор
Герб Прапор
Резекне
56°30′23″ пн. ш. 27°19′50″ сх. д.
Країна	Латвія
Регіон	Латгалія
Перша згадка	1285
Статус	1773
Площа
• Загалом	17,48 км²
• Суходіл	16,74 км2 (6,46 sq mi)
• Вода	0,74 км2 (0,29 sq mi)
Висота	158.2 м
Населення (2016)
• Загалом	31 216 ос.
• Густота	1785,8 осіб/км²
Часовий пояс	EET (UTC+2)
• Літній час	EEST (UTC+3)
Сайт	www.rezekne.lv
Резекне на Вікісховищі

Ре́зекне (латис. Rēzekne, нім. Rositten, латгальською: Rēzne) або Режиця (біл. Рэжыца, пол. Rzeżyca, рос. Режица, ест. Räisaku) — місто в Латгальському регіоні Латвії, за 242 км на схід від Риги. Населення — 36,646 (2006). Попередні назви — Розіттен (до 1893), Режиця (1893—1917, 1944—1945).

Назва

• Резекне (латис. Rēzekne;  вимова)
• Розіттен (нім. Rositten) — до 1893.
• Режиця (пол. Rzeżyca; рос. Режица) — у 1893—1917, 1944—1945.
• Резне (латг. Rēzne)

Географія

Розташоване за 242 км на схід від Риги.

Історія

До XIII століття на місці Замкової гори було поселення стародавніх латгалів. У 1285 році магістр Лівонського ордена Вільгельм фон Шауербург побудував тут добре укріплений замок з великих морених валунів, назвавши його Розіттен. Фортеця неодноразово зазнавала нападів росіян, литовців, поляків. До XVII століття замок був зруйнований настільки, що його не сталі відновлювати. І лише в XX столітті біля руїн розбили парк, побудували літній театр і ресторан.

Резекне. Початок XX ст.

Перший план міста Режиця в 1778 році був затверджений Катериною II. Місто почало зростати, але якщо судити по історичних документах 1808 року, «В ньому тільки одна вулиця; немає жодного майстрового, ніяких ярмарок; жителів там 754 осіб, з них 536 євреїв». Місто почало інтенсивно розвиватися тільки після будівництва залізниці Варшава — Санкт-Петербург.

У Резекне збереглося дещо від старовинного єврейського кварталу. Головною його будівлею була синагога. Синагога — не храм, тому будівля не личила розкіш. Але в Резекне жебрацьке положення синагоги пояснювалося матеріальною обмеженістю єврейського населення.

Жителів Резекне в Латгалії довго вважали або поляками, або росіянами. В кінці XIX століття увійшов до вжитку термін «вітебські латиші», оскільки Латгалія була частиною Вітебської губернії. У 1917 році, коли встало питання про національне самовизначення, багато латиських націоналістів віднесли латгальців до «росіян». Проте в 1918 році латгальці, після 256-річного окремого існування від решти Латвії, возз'єдналися в стародавніх етнічних межах з своїми одноплемінниками, зберігши культурну самобутність, що при цьому склалася.

Населення

Залишки замку часів Ливонського ордену

Населення 36,8 тис. чоловік (2005).

• 2000 рік — 39 233 чол.
  • Росіяни — 19 873 (50,65 %)
  • Латиші — 16 710 (42,59 %)
  • Поляки — 1 056 (2,69 %)
  • Білоруси — 680 (1,73 %)
  • Українці — 494 (1,26 %)

Пам'ятки

З визначних пам'яток виділяються:

• Могильник Резекнес
• Латгальський культурно-історичний музей

• 

  Руїни Розіттенського замку

• 

  Катедральний собор Святого Серця
  (католицький)

• 

  Церква Богородиці Скорботної
  (католицька)

• 

  Церква святої Трійці
  (лютеранська)

• 

  Церква святого Миколая
  (старообрядська)

• 

  Церква Різдва Богородиці
  (православна)

Уродженці

• Фрідріх Ермлер — кінорежисер народний артист СРСР.
• Франціс Кемпс (1876—1952) — латгальський громадський діяч, автор книги «Долі Латгалії».
• Айя Кукуле (* 1956) — радянська і латвійська естрадна співачка, музичний педагог.
• Микола Прейпич — вчений і письменник.
• Юрій Тинянов — вчений і письменник.
• Сейле — поетеса.

Джерела

• Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
• Rzeżyca // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 158. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Резекне

• Офіційний сайт
• Книга А. А. Гродзицького «Резекне в ретроспективе». Иллюстрации