Резекне
| Резекне | |||
|---|---|---|---|
.jpg) Католицький собор | |||
| |||
  Резекне | |||
| Країна | Латвія | ||
| Регіон | Латгалія | ||
| Перша згадка | 1285 | ||
| Статус | 1773 | ||
| Площа | |||
| • Загалом | 17,48 км² | ||
| • Суходіл | 16,74 км2 (6,46 sq mi) | ||
| • Вода | 0,74 км2 (0,29 sq mi) | ||
| Висота | 158.2 м | ||
| Населення (2016)[1] | |||
| • Загалом | 31 216 ос. | ||
| • Густота | 1785,8 осіб/км² | ||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||
| • Літній час | EEST (UTC+3) | ||
| Сайт | www.rezekne.lv | ||
 | |||
|
| |||
Ре́зекне (латис. Rēzekne, латг. Rēzne, нім. Rositten) або Режиця (біл. Рэжыца, пол. Rzeżyca, рос. Режица, ест. Räisaku) — місто в Латгальському регіоні Латвії, за 242 км на схід від Риги. Населення — 36,646 (2006). Попередні назви — Розіттен (до 1893), Режиця (1893—1917, 1944—1945).
- Резекне (латис. Rēzekne;
) - Розіттен (нім. Rositten) — до 1893.
- Режиця (пол. Rzeżyca; рос. Режица) — у 1893—1917, 1944—1945.
- Резне (латг. Rēzne)
Розташоване за 242 км на схід від Риги.
До XIII століття на місці Замкової гори було поселення стародавніх латгалів. У 1285 році магістр Лівонського ордена Вільгельм фон Шауербург побудував тут добре укріплений замок з великих морених валунів, назвавши його Розіттен. Фортеця неодноразово зазнавала нападів росіян, литовців, поляків. До XVII століття замок був зруйнований настільки, що його не сталі відновлювати. І лише в XX столітті біля руїн розбили парк, побудували літній театр і ресторан.
У 17 столітті місто отримало Магдебурзьке право від влади Польщі, проте скоро перейшло під владу Російської Імперії. У 1778 році Катериною II був затверджений план міста. У російських документах 1808 року зазначено, що «В ньому тільки одна вулиця; немає жодного майстрового, ніяких ярмарок; жителів там 754 осіб, з них 536 євреїв». Місто почало інтенсивно розвиватися після будівництва залізниці Варшава — Санкт-Петербург.
У Резекне збереглося дещо від старовинного єврейського кварталу. Головною його будівлею була синагога. Синагога — це храм, тому будівлі не личила розкіш. Але в Резекне стриманість в оздобленні синагоги пояснювалася матеріальною обмеженістю єврейського населення.
Жителів Резекне в Латгалії довго вважали або поляками, або росіянами. В кінці XIX століття увійшов до вжитку термін «вітебські латиші», оскільки Латгалія була частиною Вітебської губернії. У 1917 році, коли встало питання про національне самовизначення, багато латиських націоналістів віднесли латгальців до «росіян». Проте в 1918 році латгальці, після 256-річного окремого існування від решти Латвії, возз'єдналися в стародавніх етнічних межах з своїми одноплемінниками, зберігши культурну самобутність, що при цьому склалася.
Населення 36,8 тис. осіб (2005).
- 2000 рік — 39 233 осіб
З визначних пам'яток виділяються:
- Могильник Резекнес
- Латгальський культурно-історичний музей
-
Руїни Розіттенського замку -
Катедральний собор Святого Серця
(католицький) -
Церква Богородиці Скорботної
(католицька) -
Церква святої Трійці
(лютеранська) -
Церква святого Миколая
(старообрядська) -
Церква Різдва Богородиці
(православна)
.jpg)
- Франціс Кемпс (1876—1952) — латгальський громадський діяч, автор книги «Долі Латгалії»
- Фрідріх Ермлер (1898—1967) — кінорежисер народний артист СРСР
- Айя Кукуле (* 1956) — радянська і латвійська естрадна співачка, музичний педагог.
- Микола Прейпич — вчений і письменник.
- Юрій Тинянов — вчений і письменник.
- Сейле — поетеса.
- ↑ Latvijas iedzīvotāju skaits pašvaldībās pagastu dalījumā (PDF). Iedzīvotāju reģistra statistika uz 01.01.2016. Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde. 1 січня 2016.
- ↑ Starptautiskā sadarbība. rezekne.lv (латис.). Rēzekne. Процитовано 29 березня 2021.
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
- Rzeżyca // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 158. (пол.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Резекне
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |