Маркова (Монастириський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Маркова
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Монастириський район
Рада/громада Завадівська сільська рада
Код КОАТУУ 6124284803
Облікова картка Маркова 
Основні дані
Засноване 1642 року
Населення 504 особи
Територія 2.800 км²
Поштовий індекс 48313
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°09′34″ пн. ш. 25°02′57″ сх. д. / 49.15944° пн. ш. 25.04917° сх. д. / 49.15944; 25.04917Координати: 49°09′34″ пн. ш. 25°02′57″ сх. д. / 49.15944° пн. ш. 25.04917° сх. д. / 49.15944; 25.04917
Водойми р. Золота Липа
Відстань до
районного центру
14 км
Місцева влада
Адреса ради 48313, с. Завадівка
Карта
Маркова. Карта розташування: Україна
Маркова
Маркова
Маркова. Карта розташування: Тернопільська область
Маркова
Маркова

Ма́ркова, або Маркова́ — село в Україні, в Монастириському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Золота Липа, на заході району. Підпорядковане Завадівській сільраді.

Населення — 504 особи (2001).

Історія[ред. | ред. код]

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту та трипільської культури. Зокрема, було знайдено залізний наконечник списа, орнаментований візерунками, що відносяться до пам'яток Пшеворської культури[1].

Письмові згадки[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1527.

Згадується 2 січня 1441 року у книгах галицького суду[2].

Історія села[ред. | ред. код]

З кінця XV століття належало Белецьким. Орієнтовно з 1578 року Маркова була власністю львівських архієпископів — як частина кукільницького ключа. У 1620 році село спалили татари.

У ХІХ столітті місцеві жителі вирощували тютюн[3].

У селі діяли:

  • товариство «Просвіта». У 1928 році селяни збудували Дім Просвіти. Хоча саме товариство "Просвіта" було засноване ще у 1895 році о. Михайлом Щуровським, Василем Швидким, Йосифом Сиваником, Миколою Симаком та Михайлом Клюбою. При читальні «Просвіти» існував змішаний хор.
  • кооператива «Липа», яка відновила свою діяльність після Першої світової війни під назвою «Будучність». Першим її головою став Степан Чернюк.
  • «Січ» (засноване у 1905 році, проіснувало до 1915 року)
  • Товариства, що існували від 1925 року: «Сокіл», «Рідна школа», «Союз українок», «Сільський господар»
  • трубний та скрипковий оркестр
  • чотири водяні млини
  • дві олійні
  • «Кулко рольніче», в якому торгували поляки
  • дві крамниці українців
  • дві кузні

У 1944 році у лісі біля Маркови під горою УПА мала бункери зі зброєю та іншими боєприпасами.

У Радянський період у 1944 році усі землі «добровільно» були забрані до колгоспу «Комсомолець», який утворили три села — Маркова, Завадівка та Коржова. Головою колгоспу був Омелян Галушка.

Війти[ред. | ред. код]

До Першої світової війни війтом у селі, протягом двадцяти років, був Михайло Яворський, а під час війни — Петро Метанчук.

У 20-х і 30-х роках війтами були Залєцкий і Теофіль Соботкевич.

Під час першої більшовицької окупації 1939—1941 років головою сільради був Микола Королевич, а в час німецької окупації війтом села, по черзі, були Володимир Сиваник і Антін Колісник[4].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Костел (1757).
  • Дві церкви Покрови Пресвятої Богородиці: стара і нова (1993; мурована).
  • Капличка.
  • «Фігура» Матері Божої.

Перший костел у Марковій (дерев'яний, простий і відносно невеликий) з'явився, ймовірно, у 1777—1778 рр. Вже на початку ХІХ ст. храм вимагав ремонту. Протокол візитації 1882 р. стверджує, що будівля в поганому стані, в стінах тріщини. У 1883 р. було проведено ремонт, стіни оббили новими дошками, але в 1889 р. відновлення вже вимагала стеля.

У 1895 р. почалися підготування до будівництва нової святині. Вже наступного року були готові плани і кошторис. Дивом зберігся проект деталі колони храму авторства відомого архітектора Теодора Тальовського, датований 1906 р. (загалом стиль костелу дуже відрізняється від споруд, характерних для Тальовського) — плюс проекти балюстради, виконані у Львові Владиславом Ґодовським. Будівництво було завершене в 1909 р. — фінансову допомогу надав архієпископ Юзеф Більчевський. В часи Першої світової пожежа знищила старий дерев'яний костел. Мурований храм в 1936 р. потребував ремонту.

Після Другої світової війни костел закрили, перетворивши його на колгоспний склад. З 1984 р. споруда стоїть пусткою і швидко руйнується[5].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипана символічна могила УСС (1991).

Пам'ятки природи[ред. | ред. код]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ I ступеня, клуб, бібліотека.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Щуровський Володимир (1891, с. Маркова, нині Монастириського району — 1989, м. Дрезден, Німеччина) — лікар, військовик. У Леґіоні УСС — лікар, 1915–

17 — у «Збірній станиці» УСС у м. Львів, де також лікував І. Франка (1916), згодом — у Коші УСС. 1918–19 — учасник польсько-української війни. Потім — у Львові: лікар, доцент Українського таємного університету. 1940–69 — лікар шпиталю у Дрездені. Автор праці про медичну службу УСС та інших публікацій[6].

Пов'язані з селом[ред. | ред. код]

  • Михайло Щуровський — греко-католицький священник, парох у Маркові у період між двома світовими війнами, до 1944 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Тернопільська область» / Історія міст і сіл УРСР, Інститут Історії Академії Наук УРСР, Київ, 1973 р.
  2. Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12. — С. 90. — № 881.
  3. Святослав Ленартович. «Koscioly i klasztory rzymskokatolockie dawnego wojewodztwa ruskiego». — Т. 10. — Краків, 2002
  4. Ярослав Сиваник «Маркова» / Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 543
  5. Святослав Ленартович. «Koscioly i klasztory rzymskokatolockie dawnego wojewodztwa ruskiego» — Т. 10. — Краків, 2002
  6. М. Лазарович, Б. Мельничук. Щуровський Володимир. // // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 736

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ярослав Сиваник «Маркова» / Підгаєцька земля. Історично-мемуарний збірник / Гол.ред. проф. Тарас Гунчак. — Головний комітет підгаєчан, Дітройт, ЗСА 1980 року. — Друкарня «Київ», Торонто, Канада. — С. 539—543
  • Уніят Г. Ма́ркова // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 460. — ISBN 966-528-199-2.

Посилання[ред. | ред. код]