Дулуб Олег Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олег Дулуб
Олег Дулуб
Особисті дані
Повне ім'я Олег Анатолійович Дулуб
Народження 20 вересня 1965(1965-09-20) (56 років)
  Калинковичі, БРСР, СРСР
Зріст 176 см
Вага 75 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР і Flag of Belarus.svg Білорусь
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1983—1987 СРСР СКІФ (Мінськ) КФК ()
1988 СРСР «Трактор» (Бобруйськ) КФК ()
1989 СРСР «Прип'ять» (Пінськ) КФК ()
1989 СРСР КІМ (Вітебськ) 8 (0)
1990 СРСР ФК «Білорусь» КФК ()
1991—1992 СРСР Білорусь «Гомсільмаш» 55 (3)
1992 Білорусь «Шахтар» (Солігорськ) 14 (0)
1993—1994 Білорусь «Молодечно» 35 (6)
1994 Росія «Самотлор-XXI» 22 (2)
1994—1995 Чехія «Сінот» (Старе Місто) ? (?)
1995—1996 Латвія «Вайрогс» 43 (22)
1996 Латвія «Дінабург» 9 (2)
1997 Латвія «Резекне» 10 (2)
1997 Китай «Далянь Ваньда» ? (?)
1998 Фінляндія КПВ 18 (4)
1999 Фінляндія КПТ-85 7 (2)
1999—2001 Фінляндія ТП-47 32 (24)
2001 Білорусь СКАФ (Мінськ) 14 (1)
2003 Білорусь «Лівадія» 20 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2001—2003 Білорусь «Лівадія»
2004 Білорусь «Даріда» (дубль)
2005 Білорусь «Зміна-Мінськ» (тренер)
2006 Білорусь «Зміна-2» (Мінськ)
2007—2009 Білорусь «Торпедо» (Жодіно) (тренер)
2010 Білорусь «Мінськ» (тренер)
2011 Білорусь «Вітебськ» (тренер)
2012 Білорусь «Гомель» (тренер)
2013 Білорусь «Німан» (Гродно) (тренер)
2013—2014 Білорусь «Динамо» (Мінськ) (тренер)
2015—2016 Білорусь «Крумкачи»
2016—2017 Україна «Карпати»
2017 Україна «Чорноморець»
2018 Білорусь «БАТЕ»
2019 Білорусь Білорусь U-19
2019 Казахстан «Атирау»
2021 Білорусь «Крумкачи»
2021— Україна «Львів»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 10 жовтня 2021.

** Тільки на посаді головного тренера.

Олег Анатолійович Дулуб (біл. Алег Анатольевіч Дулуб, рос. Олег Анатольевич Дулуб; нар. 20 вересня 1965, Калинковичі) — білоруський і радянський футболіст, який грав на позиції півзахисника. У подальшому — футбольний тренер.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Ігрова[ред. | ред. код]

Грав у різних білоруських клубах, а також у Росії, Латвії, Чехії, Китаї та Фінляндії.

У чемпіонаті БССР виступав за команди СКІФ (Мінськ) (1983—1987), «Трактор» (Бобруйськ) (1988), «Прип'ять» (Пінськ) (1989), «Білорусь» (Мар'їна Горка) (1990).

У чемпіонаті СРСР виступав за команди КІМ (Вітебськ) (1989) та «Гомсільмаш» (Гомель) (1991).

У чемпіонаті Білорусі виступав за клуби «Гомсільмаш» (1992), «Шахтар» (Солігорськ) (1992/93), «Молодечно» (1992/93 — 1993/94). У Вищій лізі чемпіонату Білорусі провів 64 матчі, забив 7 голів.

У чемпіонаті Росії виступав за клуб «Самотлор-XXI» (Нижньовартовськ) (1994).

У чемпіонаті Латвії виступав за клуби «Вайрогс» (1995—1996), «Дінабург» (Даугавпілс) (1997), «Резекне» (1997). Олег Дулуб став першим легіонером в історії резекненського футболу[1], а також першим у чемпіонатах Латвії, хто забив п'ять м'ячів в одній грі[2]: це сталося 20 серпня 1995 року в гостьовій грі «Вайрогса» та «Сконто/Металс» (8:0), Дулуб відзначився на 48-й (з пенальті), 50-й, 66-й, 72-й і 89-й хвилинах. Також на його рахунку два хет-трики в чемпіонатах Латвії.

У чемпіонаті Китаю виступав за клуб «Далянь Ваньда» (1997), який у тому сезоні став чемпіоном країни.

У чемпіонаті Фінляндії виступав за клуби КПВ (Коккола) (1998), КПТ-85 (Кемі) (1999), ТП-47 (Торніо) (2000).

У 2001 остаточно повернувся в Білорусь, де й завершив ігрову кар'єру.

Тренерська[ред. | ред. код]

Тренерську кар'єру розпочав в «Лівадії», в якій працював граючим тренером, після цього був головним тренером дублю «Даріди» та молодіжної команди «Зміни-Мінськ».

У подальшому працював асистентом головного тренера в білоруських клубах «Торпедо» (Жодіно), «Мінськ», «Вітебськ», «Гомель», «Німан» (Гродно) та «Динамо» (Мінськ).

Навесні 2015 року очолив столичний клуб «Крумкачи», з яким у тому ж сезоні вперше в історії клубу вийшов до Вищої ліги Білорусі.

7 жовтня 2016 року офіційно став головним тренером львівських «Карпат», підписавши контракт на 5 років[3].

4 вересня 2017 року офіційно став головним тренером одеського «Чорноморця»[4]. 22 грудня 2017 року залишив цю посаду[5].

У січні 2018 року став новим головним тренером борисовського «БАТЕ»[6]. Почав сезон з 8 перемогами поспіль, але під його керівництвом команда зазнала подвійну поразку від «Динамо-Берестя» спочатку в матчі за Суперкубок (1:2), а потім і в фіналі Кубка Білорусі (2:3). 3 червня 2018 року, на наступний день після поразки в чемпіонаті Білорусі від «Городеї» (1:2), Дулуб був звільнений з посади головного тренера[7]. Всього під його керівництвом борисовчани провели 16 матчів, в яких здобули 11 перемог двічі зіграли внічию і тричі програли[8].

У березні 2019 року Дулуб був призначений головним тренером юніорської збірної Білорусі U-19, яка укомплектована футболістами 2001 року народження. Контракт з БФФ розрахований на один рік і передбачав участь у відбірковому турнірі до чемпіонату Європи (U-19)[9]. Там Олегу Дулубу допомагали Петро Качуро, Олександр Грановський, а також тренер воротарів Едуард Тучинський. У березні юніорська збірна провела два спаринги з литовськими однолітками. Обидва матчі завершилися перемогою підопічних Дулуба з однаковим рахунком — 2:0[10].

Втім вже в травні Дулуб прийняв пропозицію аутсайдера казахстанської Прем'єр-ліги «Атирау»[11]. Під його керівництвом команда стала фіналістом кубка Казахстану, проте, в чемпіонаті ситуацію покращити не вдалося. У турнірній таблиці «Атирау» залишався на передостанньому, 11-му місці і у вересні 2019 року, після п'яти поспіль поразок у чемпіонаті Казахстану, контракт фахівця з клубом був розірваний[12]

У січні 2021 року Дулуб знову став головним тренером клубу «Крумкачи». Команда йшла на першому місці у Першій лізі, але 24 червня 2021 року контракт з клубом було розірвано[13].

6 вересня 2021 року Дулуб очолив «Львів» з української Прем'єр-ліги, підписавши угоду за схемою 1+1[14].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Євген Войтков (3 січня 1998). Футбол. Злети і падіння Олександра Дорофєєва. «Год». Архів оригіналу за 2 травня 2012. Процитовано 15 травня 2011. 
  2. Журнал «Futbols/SA», грудень 2008 року, стор 30
  3. Олег Дулуб — головний тренер ФК «Карпати». Інформаційний центр ФК «Карпати» (7 жовтня 2016). Перевірено 7 жовтня 2016.
  4. Олег Дулуб очолив «Чорноморець». UA-Футбол. 4 вересня 2017. Архів оригіналу за 5 вересня 2017. Процитовано 5 вересня 2017. 
  5. «Чорноморець» підтвердив звільнення Дулуба. UA-Футбол. 22 грудня 2017. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2017. 
  6. БАТЭ объявил о назначении Олега Дулуба на пост главного тренера. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 6 січня 2018. 
  7. БАТЭ уволил Дулуба - Новости : Football.By : Новости футбола Беларуси и мира. football.by. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021. 
  8. БАТЭ уволил Дулуба. BY.Tribuna.com. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 8 вересня 2021. 
  9. Юниорскую (U-19) сборную Беларуси возглавил Олег Дулуб - Новости : Football.By : Новости футбола Беларуси и мира. football.by. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021. 
  10. Чем занимался новый главный тренер "Атырау" после ухода из БАТЭ. kazfootball.kz (рос.). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021. 
  11. "Атырау" заменил Кумыкова тренером с опытом участия в Лиге Европы. Vesti.kz (рос.). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021. 
  12. Официально: "Атырау" объявил о расторжении контракта с Дулубом - Новости : Football.By : Новости футбола Беларуси и мира. football.by. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021. 
  13. Пресс-служба «Крумкачоў»: «Под воздействием внешних факторов Дулубу пришлось сделать перерыв в своей профессиональной карьере». BY.Tribuna.com. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021. 
  14. Хорунжий, Олесь (6 вересня 2021). Дулуб офіційно очолив ПФК Львів. SPORTARENA.com (укр.). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]