Перейти до вмісту

Дулуб Олег Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Футболіст
Олег Дулуб
Олег Дулуб
Особисті дані
Повне ім'я Олег Анатолійович Дулуб
Народження 20 вересня 1965(1965-09-20) (61 рік)
  Калинковичі, БРСР, СРСР
Зріст 176 см
Вага 75 кг
Громадянство  СРСР
 Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
1983—1987СРСР СКІФ (Мінськ)КФК
1988СРСР «Трактор» (Бобруйськ)КФК
1989СРСР «Прип'ять» (Пінськ)КФК
1989СРСР КІМ (Вітебськ)8 (0)
1990СРСР ФК «Білорусь»КФК
1991—1992СРСР Білорусь «Гомсільмаш»55 (3)
1992Білорусь «Шахтар» (Солігорськ)14 (0)
1993—1994Білорусь «Молодечно»35 (6)
1994Росія «Самотлор-XXI»22 (2)
1994—1995Чехія «Сінот» (Старе Місто)? (?)
1995—1996Латвія «Вайрогс»43 (22)
1996Латвія «Дінабург»9 (2)
1997Латвія «Резекне»10 (2)
1997КНР «Далянь Ваньда»? (?)
1998Фінляндія КПВ18 (4)
1999Фінляндія КПТ-857 (2)
1999—2001Фінляндія ТП-4732 (24)
2001Білорусь СКАФ (Мінськ)14 (1)
2003Білорусь «Лівадія»20 (4)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2001—2003Білорусь «Лівадія»
2004Білорусь «Даріда»(дубль)
2005Білорусь «Зміна-Мінськ»(тренер)
2006Білорусь «Зміна-2» (Мінськ)
2007—2009Білорусь «Торпедо» (Жодіно)(тренер)
2010Білорусь «Мінськ»(тренер)
2011Білорусь «Вітебськ»(тренер)
2012Білорусь «Гомель»(тренер)
2013Білорусь «Німан» (Гродно)(тренер)
2013—2014Білорусь «Динамо» (Мінськ)(тренер)
2015—2016Білорусь «Крумкачи»
2016—2017Україна «Карпати»
2017 Україна «Чорноморець»
2018Білорусь «БАТЕ»
2019Білорусь Білорусь U-19
2019Казахстан «Атирау»
2021Білорусь «Крумкачи»
2021—2023Україна «Львів»
2023—2024Україна «ЛНЗ»
2025—2026Україна «Львів»(функціонер)
2026Україна «Нива» (Тернопіль)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 11 травня 2026.

** Тільки на посаді головного тренера.
CMNS: Олег Дулуб у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Олег Анатолійович Дулуб (біл. Алег Анатольевіч Дулуб; нар. 20 вересня 1965, Калинковичі) — радянський і білоруський футболіст, який грав на позиції півзахисника. Надалі — футбольний тренер.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Ігрова

[ред. | ред. код]

Грав у різних білоруських клубах, а також у Росії, Латвії, Чехії, Китаї та Фінляндії.

У чемпіонаті БССР виступав за команди СКІФ (Мінськ) (1983—1987), «Трактор» (Бобруйськ) (1988), «Прип'ять» (Пінськ) (1989), «Білорусь» (Мар'їна Горка) (1990).

У чемпіонаті СРСР виступав за команди КІМ (Вітебськ) (1989) та «Гомсільмаш» (Гомель) (1991).

У чемпіонаті Білорусі виступав за клуби «Гомсільмаш» (1992), «Шахтар» (Солігорськ) (1992/93), «Молодечно» (1992/93 — 1993/94). У Вищій лізі чемпіонату Білорусі провів 64 матчі, забив 7 голів.

У чемпіонаті Росії виступав за клуб «Самотлор-XXI» (Нижньовартовськ) (1994).

У чемпіонаті Латвії виступав за клуби «Вайрогс» (1995—1996), «Дінабург» (Даугавпілс) (1997), «Резекне» (1997). Олег Дулуб став першим легіонером в історії резекненського футболу[1], а також першим у чемпіонатах Латвії, хто забив п'ять м'ячів в одній грі[2]: це сталося 20 серпня 1995 року в гостьовій грі «Вайрогса» та «Сконто/Металс» (8:0), Дулуб відзначився на 48-й (з пенальті), 50-й, 66-й, 72-й і 89-й хвилинах. Також на його рахунку два хет-трики в чемпіонатах Латвії.

У чемпіонаті Китаю виступав за клуб «Далянь Ваньда» (1997), який у тому сезоні став чемпіоном країни.

У чемпіонаті Фінляндії виступав за клуби КПВ (Коккола) (1998), КПТ-85 (Кемі) (1999), ТП-47 (Торніо) (2000).

У 2001 остаточно повернувся в Білорусь, де й завершив ігрову кар'єру.

Тренерська

[ред. | ред. код]

Тренерську кар'єру розпочав у «Лівадії», у якій працював граючим тренером, після цього був головним тренером дублю «Даріди» та молодіжної команди «Зміни-Мінськ».

Надалі працював асистентом головного тренера в білоруських клубах «Торпедо» (Жодіно), «Мінськ», «Вітебськ», «Гомель», «Німан» (Гродно) та «Динамо» (Мінськ).

Навесні 2015 року очолив столичний клуб «Крумкачи», з яким у тому ж сезоні вперше в історії клубу вийшов до Вищої ліги Білорусі.

7 жовтня 2016 року офіційно став головним тренером львівських львівських «Карпат», підписавши контракт на 5 років[3].

4 вересня 2017 року офіційно став головним тренером одеського «Чорноморця»[4]. 22 грудня 2017 року залишив цю посаду[5].

У січні 2018 року став новим головним тренером борисовського «БАТЕ»[6]. Почав сезон з 8 перемогами поспіль, але під його керівництвом команда зазнала подвійну поразку від «Динамо-Берестя» спочатку в матчі за Суперкубок (1:2), а потім і в фіналі Кубка Білорусі (2:3). 3 червня 2018 року, на наступний день після поразки в чемпіонаті Білорусі від «Городеї» (1:2), Дулуб був звільнений з посади головного тренера[7]. Всього під його керівництвом борисовчани провели 16 матчів, в яких здобули 11 перемог двічі зіграли внічию і тричі програли[8].

У березні 2019 року Дулуб був призначений головним тренером юніорської збірної Білорусі U-19, укомплектованої футболістами 2001 року народження. Угода з БФФ розрахована на один рік і передбачав участь у відбірковому турнірі до чемпіонату Європи (U-19)[9]. Там Олегові Дулубу допомагали Петро Качуро, Олександр Грановський, а також тренер воротарів Едуард Тучинський. У березні юніорська збірна провела два спаринги з литовськими однолітками. Обидва матчі завершилися перемогою підопічних Дулуба з однаковим рахунком — 2:0[10].

У травні спеціаліст прийняв пропозицію аутсайдера казахстанської Прем'єр-ліги «Атирау»[11]. Під його керівництвом команда стала фіналістом кубка Казахстану, проте, в чемпіонаті ситуацію покращити не вдалося. У турнірній таблиці «Атирау» залишався на передостанньому, 11-му місці і у вересні 2019 року, після п'яти поспіль поразок у чемпіонаті Казахстану, контракт фахівця з клубом був розірваний[12]

У січні 2021 року Дулуб знову став головним тренером клубу «Крумкачи». Команда йшла на першому місці в Першій лізі, але 24 червня 2021 року контракт із клубом було розірвано[13].

6 вересня 2021 року Дулуб очолив ФК «Львів» з української Прем'єр-ліги, підписавши угоду за схемою 1+1[14]. У понеділок 20 березня 2023 року Олег Дулуб і його помічник Олександр Грановський були звільнені з тренерського штабу цього клубу[15].

30 серпня 2023 року очолив черкаський ЛНЗ[16]. 10 червня 2024 року черкаський клуб завершив співпрацю з тренером[17].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Євген Войтков (3 січня 1998). Футбол. Злети і падіння Олександра Дорофєєва. Газета «Год». Архів оригіналу за 2 травня 2012. Процитовано 15 травня 2011.
  2. ↑ Журнал «Futbols/SA», грудень 2008 року, стор 30
  3. ↑ Олег Дулуб — головний тренер ФК «Карпати». — Інформаційний центр ФК «Карпати», 2016. — 7 жовтня. — Дата звернення: 07.10.2016.
  4. ↑ Олег Дулуб очолив «Чорноморець». UA-Футбол. 4 вересня 2017. Архів оригіналу за 5 вересня 2017. Процитовано 5 вересня 2017.
  5. ↑ «Чорноморець» підтвердив звільнення Дулуба. UA-Футбол. 22 грудня 2017. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2017.
  6. ↑ БАТЭ объявил о назначении Олега Дулуба на пост главного тренера. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 6 січня 2018.
  7. ↑ БАТЭ уволил Дулуба - Новости : Football.By : Новости футбола Беларуси и мира. football.by. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  8. ↑ БАТЭ уволил Дулуба. BY.Tribuna.com. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  9. ↑ Юниорскую (U-19) сборную Беларуси возглавил Олег Дулуб - Новости : Football.By : Новости футбола Беларуси и мира. football.by. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  10. ↑ Чем занимался новый главный тренер "Атырау" после ухода из БАТЭ. kazfootball.kz (рос.). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  11. ↑ "Атырау" заменил Кумыкова тренером с опытом участия в Лиге Европы. Vesti.kz (рос.). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  12. ↑ Официально: "Атырау" объявил о расторжении контракта с Дулубом - Новости : Football.By : Новости футбола Беларуси и мира. football.by. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  13. ↑ Пресс-служба «Крумкачоў»: «Под воздействием внешних факторов Дулубу пришлось сделать перерыв в своей профессиональной карьере». BY.Tribuna.com. Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  14. ↑ Хорунжий, Олесь (6 вересня 2021). Дулуб офіційно очолив ПФК Львів. SPORTARENA.com (укр.). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  15. ↑ ФК Львів офіційно оголосив про зміну головного тренера.
  16. ↑ Офіційно: Олег Дулуб – новий головний тренер ЛНЗ. www.ua-football.com (укр.). 30 серпня 2023. Процитовано 30 серпня 2023.
  17. ↑ ЛНЗ офіційно завершив співпрацю з Дулубом. Sportarena.com. 10 червня 2024. Процитовано 10 червня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Дулуб Олег Анатолійович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дулуб_Олег_Анатолійович&oldid=48029228