Мауна-Кея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мауна-Кея
Mauna Kea10.jpg
Мауна-Кеа, Гаваї, США
19°49′14″ пн. ш. 155°28′05″ зх. д. / 19.82055555558333282° пн. ш. 155.468055555583333671° зх. д. / 19.82055555558333282; -155.468055555583333671Координати: 19°49′14″ пн. ш. 155°28′05″ зх. д. / 19.82055555558333282° пн. ш. 155.468055555583333671° зх. д. / 19.82055555558333282; -155.468055555583333671
Тип вулкан
Країна Flag of the United States.svg США
Місце знаходження Гаваї
Гори Гавайсько-Імператорський хребет
Висота 4207,3 м[1]
Висота відносна 4207,3 м
Ізоляція 3947 км
Список
Ідентифікатори і зовнішні посилання
GeoNames 5850911
peakbagger.com 11909
Global Volcanism Program 332030
Location Mauna Kea.svg
Мауна-Кеа на мапі о. Гаваї
Мауна-Кея. Карта розташування: США
Мауна-Кея
Мауна-Кея

CMNS: Мауна-Кея у Вікісховищі

Ма́уна-Ке́я[2] (рідше Мауна-Кеа[3][4][5] англ. Mauna Kea англ. вимова: [ˌmaʊnə ˈkeɪə]; Ма́вна-Ке́я Гавайська: [ˈmɐwnə ˈkɛjə]) — неактивний щитовий вулкан на острові Гаваї та найвища точка штату Гаваї, приблизно 4 205 м над рівнем моря. Гавайською мовою її назва означає «Біла гора». Взимку на вершині часто лежить сніг.

Мауна-Кея — найвища гора на Землі, якщо її вимірювати від основи до вершини. Її загальна висота (від підніжжя на океанічному дні до вершини) — 10 203 м, із яких лише 4205 м височіє над водою. Основа гори знаходиться приблизно на 6 000 м нижче рівня Тихого Океану. Повна висота Мауна-Кеї на 1355 м більша від висоти Евереста, виміряної від рівня моря[6].

На вершині Мауна-Кеї знаходяться обсерваторія Мауна-Кея — один із найкращих у світі астрономічних дослідних центрів.

Геологія[ред. | ред. код]

Вулкан Мауна-Кея.

Мауна-Кея — один із п'яти вулканів острова Гаваї[7], четвертий за віком і активністю. Він утворився як дощитовий вулкан в результаті активності Гавайської гарячої точки близько мільйона років тому, і став надзвичайно активним на щитовому етапі до 500 000 років тому[8]. Пост-щитовий етап настав 250 000—200 000 років тому[9], і тепер вулкан недіючий.

Мауна-Кея має більше 3200 км³ в обсязі, і масивніший за сусідній з ним вулкан Мауна-Лоа, продавлюючи океанічну кору під ним на 6 км. Вулкан продовжує ковзати і згладжуватися під власною масою не менше ніж на 0,2 мм на рік. Велика частина маси припадає на східну частину від нинішньої вершини. Висота над рівнем моря становить 4205 м, на 35 м вище, ніж Мауна-Лоа. Висота Мауна-Кеї від підніжжя на дні океану дорівнює 10 203 м, що робить її найвищою горою на Землі, більше гори Еверест (якщо вимірювати останній від рівня моря)[10][11]. Це найвища точка штату Гаваї[12].

Як і всі гавайські вулкани, Мауна-Кея утворилася над гарячою точкою, результатом дії мантійного плюму. Ця точка «проплавляла» Тихоокеанську плиту, що повільно рухалася над нею, і створювала на цій плиті все нові й нові вулкани, тоді як старі, змістившись із цієї точки, поступово руйнувалися. В такий спосіб за останні 70 мільйонів років утворився 6000-кілометровий Гавайсько-Імператорський хребет, і гавайські вулкани — останній результат цього процесу. Переважною є точка зору, що гаряча точка була нерухома більшу частину, якщо не всю кайнозойську еру[7][13]. Хоча гавайський вулканізм добре вивчений, у механізмі виникнення мантійних плюмів залишається багато неясного[14].

Застиглі потоки лави з Мауна-Кеї перекриваються з потоками від сусідніх вулканів. Зокрема, на північному заході її лава перекриває лаву вулкана Когала, а на півдні потоки Мауна-Кеї перекриваються з потоками Мауна-Лоа. Оригінальні вулканічні тріщини (рифтові зони) на схилах Мауна-Кеї були поховані під час пост-щитового вулканізму[9]. Раніше вважали, що Хіло-Рідж, примітна підводна структура рифтової зони, розташована на схід від вулкана, є його частиною. Проте зараз вважається, що вона належить вулкану Когала[15][16].

Клімат[ред. | ред. код]

Гора знаходиться у зоні, котра характеризується морським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 15.6 °C (60 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 11.7 °С (53 °F).[17]

Клімат Мауна-Кея (на висоті 1,9 км)
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 25 25 26 25 26 28 28 28 27 26 26 26 28
Середній максимум, °C 19 18 19 19 20 21 22 22 22 21 21 19 20
Середня температура, °C 11 11 12 12 13 14 15 15 15 14 14 12 13
Середній мінімум, °C 4 3 5 6 6 6 8 8 7 7 7 5 6
Абсолютний мінімум, °C −4 −2 −1 0 0 0 0 1 2 1 0 −2 −4
Норма опадів, мм 50 40 50 30 20 10 20 20 20 20 30 40 360
Днів з дощем 6 7 6 7 6 4 6 5 8 8 5 5 73
Джерело: Weatherbase

Інші вулкани острова Гаваї[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Mauna KeaГеологічна служба США.
  2. Мауна-Кея // Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
  3. А. С. Івченко. Акака // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2016. — ISBN 978-617-7238-39-2.
  4. М. Пришляк, О. Кравцова "Астрономія. Профільний рівень"
  5. М. В. Головко, І. П. Крячко "Астрономія: навчальний посібник"
  6. Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1.
  7. а б Watson, Jim (5 травня 1999). «The long trail of the Hawaiian hotspot». United States Geological Survey. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 12 лютого 2011. 
  8. Blichert-Toft, J.; Weis, D.; Maerschalk, C.; Agranier, A.; and Albarède, F. (19 лютого 2003). Hawaiian hot spot dynamics as inferred from the Hf and Pb isotope evolution of Mauna Kea volcano. Geochemistry, Geophysics, Geosystems. doi:10.1029/2002GC000340. 
  9. а б «Complete Report for Mauna Kea Volcano (Class B) No. 2601». United States Geological Survey. 26 жовтня 2009. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 12 лютого 2011. 
  10. Schmincke, Hans-Ulrich. Volcanism. — 2004. — P. 71. — ISBN 9783540436508. (англ.)
  11. Mountains. Highest Points on Earth. National Geographic. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 12 лютого 2011. 
  12. «Science In Your Backyard: Hawaii». United States Geological Survey. 2 жовтня 2009. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 12 лютого 2011. 
  13. The Emperor and Hawaiian Volcanic Chains: How well do they fit the plume hypothesis?. MantlePlumes.org. 11 березня 2006. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 30 січня 2011. 
  14. Clague, David A.; Dalrymple, G. Brent. The Hawaiian-Emperor Volcanic Chain – Geological Evolution. — United States Geological Survey, 1987. — P. 32.
  15. Sherrod, David R.; Sinton, John M.; Watkins, Sarah E.; Brunt, Kelly M. Geological Map of the State of Hawaii. — United States Geological Survey, 2007. — P. 44—48. (Перевірено 13 лютого 2011)
  16. What in the world is the Hilo Ridge?. United States Geological Survey. 8 січня 1998. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 13 лютого 2011. 
  17. Клімат Мауна-Кеї

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Геологічні
Астрономія та культура
Екологія та управління