Шанковський Лев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лев Шанко́вський
Псевдо «Дзвін», «Олег Мартович»
Народився 9 вересня 1903(1903-09-09)
Дуліби, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер 25 квітня 1995(1995-04-25) (91 рік)
Філадельфія, Пенсільванія, США
·хвороба
Поховання Цвинтар святого Андрія
Країна  Україна
Національність українець
Діяльність економіст, журналіст, військовий історик-дослідник,
Відомий завдяки активний учасник повстанської боротьби під час Другої світової війни,

Членство Наукове товариство імені Шевченка
Посада член-основоположник УГВР.
Дійсний член НТШ
Військове звання військовик УГА і Армії УНР
Партія ОУН
Діти Син Шанковський Ігор
Нагороди
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри

Лев Шанко́вський (Лев Шанківський; псевдонім — «Дзвін», «Олег Мартович»; 9 вересня 1903, с. Дуліби, Стрийський район, Львівська область — 25 квітня 1995[1], Філадельфія, США) — український економіст, журналіст, військовий історик-дослідник, активний учасник повстанської боротьби під час Другої світової війни, член-основоположник УГВР. Дійсний член НТШ. Батько Ігоря Шанковського.

Життєпис[ред. | ред. код]

В часі служби в УГА

Народився 9 вересня 1903 в с. Дуліби (нині — Стрийський район, Львівська область, Україна).

Військову освіту здобув в українських і польських старшинських школах. Служив в УГА й Армії УНР. Учасник Першого Зимового походу (1920).

Воював у складі команди бронепотягу «Запорожець» у серпні—вересні 1920 р., в якому закінчував службу в складі Дієвої армії УНР.[2]

Педагогічну й і економічну освіту здобув у Львові й Варшаві (доцент Української Економічної Високої Школи в Мюнхені 1946—1949), В 1942—1945 брав участь у підпільній боротьбі. 1943-го був членом Крайового військового штабу ОУН(б), звідкіля записався у Дивізію Зброї СС «Галичина».

Співробітник Референтури Зовнішніх Зв'язків (РЗЗ), голова Ініціятивного Комітету для створення УГВР у березні 1944 р. Член делегації українського підпілля для переговорів з румунами в Кишиневі.

Співзасновник і член УГВР (1944), співробітник її Закордонного Представництва в Німеччині і США. Редактор журналу «Prologue» (1957—1961) у Нью-Йорку і щоденника «Америка» (1968—1976).

Автор статей з найновішої політичної і військової історії України в різних журналах і збірках та «Історії Українського Війська» (видавництво І. Тиктора 1953), «Українська армія в боротьбі за державність» (1958), співробітник «Енциклопедії Українознавства» та «Літопису УПА».

Помер 25 квітня 1995 р. у Філадельфії, похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Нагороди[ред. | ред. код]

За участь у визвольній боротьбі нагороджений Хрестом Симона Петлюри, Залізним Хрестом за участь у Першому зимовому поході, Пропам‘ятним Хрестом УГА і Пропам‘ятним Хрестом УПА.

Праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Свобода. УКРАЇНСЬКИЙ ЩОДЕННИК, VOL СП. No. JERSEY CITY and NEW YORK, WEDNESDAY MAY 3, 199S. CENTS. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 5 жовтня 2015. 
  2. Шанковський Л. Бучаччина в роки визвольної війни 1918—1920 // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 84.

Література[ред. | ред. код]