Осінчук Роман Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Іванович Осінчук

Час на посаді:
30 червня 1941 — 1945

Народився5 липня 1902(1902-07-05)
с. Голошинці
Помер11 лютого 1991(1991-02-11) (88 років)
Нью-Йорк
Національністьукраїнець
Політична партіяОУНР
Релігіягреко-католик

Роман Іванович Осінчук (5 липня 1902, с. Голошинці, (тепер Підволочиський район, Тернопільська область) — 11 лютого 1991, Нью-Йорк, США) — лікар-спеціаліст внутрішньої медицини, доцент Медичного Інституту у Львові, активний член Українського лікарського товариства і Українського гігієнічного товариства та Народної лічниці у Львові, журналіст і громадський діяч, редактор «Народного Здоров'я» у Львові.

На еміграції — ініціатор і співзасновник Українського Лікарського Товариства та ініціатор і перший редактор «Лікарського Вісника», професор Українського технічного інституту в Нью-Йорку та Українського католицького університету в Римі, журналіст та громадсько-суспільний діяч, дійсний член НТШ, голова Хімічно-біологічно-медичної секції НТШ в Нью-Йорку. Церковний діяч та голова Патріаршого Фонду при корпорації «Свята Софія», почесний член УЛТПА та СФУЛТ, доктор Philosophise Honoris Causa Українського Вільного Університету в Мюнхені, почесний громадянин міста Вінніпег у Канаді.

Брат українського художника Михайла Осінчука.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Роман Осінчук 5 липня 1902 р. в с. Голошинці, Збаразького повіту (тепер Підволочиський район), на Тернопільщині, в селянській родині. Середню освіту здобув у Тернополі в 1921 p., а медицину студіював на Українському Тайному Університеті у Львові. Після відбуття примусової польської військової служби, закінчив медичні студії на польському університеті у Львові в 1931 р.

Громадська та професійна діяльність[ред. | ред. код]

Від 1931 року Осінчук став активним членом Українського лікарського товариства. Був він одним з 10-ти членів-засновників Українського Гігієнічного товариства у Львові, що постало 1926 р. під проводом проф. М. Панчишина. Д-р Осінчук заснував і був головним редактором місячника «Народне Здоров'я» аж до кінця його існування (вересень 1939 р) та членом редакційної колегії двотомовоі «Книги здоров'я» у Львові. Працював організатором і директором трьох гігієнічно-санітарних шестимісячних курсів Українського Гігієнічного Т-ва на терені Львова, та пересувних гігієнічних виставок по різних містах Галичини.

Трудову діяльність д-р Осінчук розпочав спеціалізацією в ділянці внутрішньої медицини в загальній лікарні Каси Хворих у Львові, як безплатний асистент. В 1936-37 pp. працював асистентом у Першій клініці внутрішніх недуг у Відні під керівництвом відомого професора Ганса Еппінґера. Тут відбув однорічний післяґрадуаційний курс модерної медицини, кардіології та епектрокардіопогїі, ревматології та фізіотерапії з бальнеологією. Таким чином, д-р Осінчук був першим фаховим електрокардіологом серед українських лікарів в Галичині.

У Львові працював безплатним ординатором-інтерністом у Народній Лічниці та провадив електрокардіологічну станцію, яка обслуговувала поліклініку Народної Лічниці, а пізніше й нововідкритий в 1938 р. Український Шпиталь ім. Митрополита Андрея Шептицького. В 1938 р. став старшим асистентом директора внутрішнього відділу проф. М. Панчишина Від 1932-37 pp. включно, під час літніх місяців, працював головним лікарем в Черчі та організував там гідро-бальнеотерапевтичне лікування.

Робота при першій радянській владі[ред. | ред. код]

З приходом радянської влади у 1939 р. Р.Осінчук був призначений завідуючим профілактично-лікувальним сектором обласного здороввідділу, де займався організацією мережі установ державної охорони здоров'я у Львівській області. Також брав участь в організації Львівського державного медичного Інституту, де в 1940 р. став старшим асистентом та інструктором при клініці внутрішніх хвороб проф. Мар'яна Панчишина. Згодом почав викладати курс модерної терапії внутрішніх недуг. Одночасно був головним лікарем усіх клінік Медичного Інституту.

Діяльність у часи німецької окупації[ред. | ред. код]

З приходом німців до Львова у 1941 р., д-р Осінчук став членом уряду Ярослава Стецька, займаючи короткий час становище заступника міністра здоров'я, яким став проф. М.Панчишин. Був організатором та керівником відділу Народнього Здоров'я при Українському Крайовому Комітеті, а пізніше при Українському Центральному Комітеті у Львові, та засновником і головою Українського Медично-Санітарного Об'єднання Праці (УМСОП).

У той час був також членом Українського Національної Ради та директором Державних медичних інститутів у Львові — єдиної в 1941 р високої школи на терені так званої Генеральної Губернії. Ця висока школа, завдяки великим зусиллям проф. М. Панчишина, і лікарів О. Положинського, Л. Максимонька і Р. Осінчука, мала офіційний дозвіл окупаційної німецької влади і існувала до 1944 р. В 1942 р. директором Медичних Інститутів став німець проф. Шупьце, а д-р Осінчук від 1 січна 1942 р. став доцентом внутрішньої медицини, займаючись викладанням, і керував електрокардіографією в своїй клініці. Він був також заступником директора внутрішніх хвороб, а по смерті проф. М. Панчишина в жовтні 1943 р. став виконувати обов'язки директора клініки.

Еміграція[ред. | ред. код]

На еміграції в Німеччині працював лікарем в місті Пльохінґен, у Вюртемберґу, та був членом управи Українського Медично-Санітарного Об'єднання в Мюнхені.

В 1947 р. д-р Осінчук переїхав з родиною до Америки та поселився в Нью Йорку. Тут він склав обов'язковий державний іспит упродовж року та в 1949 р. відкрив приватну лікарську практику. Від свого приїзду до США брав участь у заснуванні Товариства «Самопоміч» і був членом комітету для купівлі і будови Народного Дому в Нью Йорку. Довгі роки працював у Раді директорів «Українського Конгресового Комітету Америки». Також був засновником, активним членом і секретарем першої Управи НТШ в Нью Йорку в 1947 р., а згодом головою Хімічно-біологічно-медичної секції цього товариства.

Після заснування Українського Технічного Інституту в Нью Йорку Осінчук став у ньому професором-ад'юнктом, а пізніше повним професором, викладаючи там декілька років суспільну медицину. Також був він іменований професором пасторальної медицини при Українському Католицькому Університеті в Римі.

Але найбільше праці вклав д-р Осінчук у професійну організацію українських лікарів. Був він ініціптором та засновником« Українського Лікарського Товариства в Америці» в 1950 р. та його головою протягом п'ятьох каденцій.

У 1954 році заснував часопис-квартальник УЛТПА «Лікарський Вісник» та був його довголітнім головним редактором, а теж у складі редакційної колегії «Лікарського Альманаха», «Матеріялів до історії української медицини» та головним редактором пам'ятної книги «25-ліття УЛТПА» в 1975 р.

Крім цього був організатором науково-професійних з'здів українських лікарів та одним із засновників та першим президентом Світової Федерації Українських Лікарських Товариств (СФУЛТ) в діаспорі, яка була створена 1977 року з ініціативи «Українського лікарського товариства Північної Америки».

Творча і наукова діяльність[ред. | ред. код]

Д-р Роман Осінчук, написав понад 50 наукових праць з медичної ділянки, з яких близько 20 — з історії української медицини та соціальної гігієни. Крім цього написав кількасот науково-популярних статей на медичні теми в українських часописах, журналах і календарях. Протягом кількох років вів власну колонку «Здоров'я — всьому голова» в щоденнику «Свобода».

Д-р Осінчук є автором (під псевдонімом «Роман Лукич») кількох ліричних нарисів прозою і віршами, з яких один був друкований у львівському журналі «Назустріч», а інші (ліричний вірш «Минають дні» та нарис «Зустріч») були у 1952 р. читані Йосипом Гірняком на «Вечорі мистецького слова й музики» в Нью-Йорку. Принагідно написав чимало текстів до танкової музики. У видавництві Івана Тиктора у Львові «Ранок», було видане в 1937 р. його фантастичне оповідання «Чорна рада» на тему інфекційних дитячих недуг. Писав теж віршовані поради для дітей в дитячому куточку журналу «Народне Здоров'я», що його він сам заснував та редагував у Львові. Д-р Роман Осінчук, як журналіст та член Спілки Українських Журналістів у США, написав ряд цікавих статей на церковні та суспільно-громадські теми.

Участь в житті церкви[ред. | ред. код]

Після виходу на волю і приїзду до Риму Йосифа Сліпого д-р Роман Осінчук відвідав Митрополита Йосифа та став його великим прихильником і послідовником, висуваючи ідею Патріярхату Української Католицькоі Церкви згідно з візією Патріярха Йосифа.

Шістдесяті, a зокрема сімдесяті роки 20-го століття позначилися активними змаганнями за визнання Патріярхату Української Греко-Католицької Церкви, в яких д-р Роман Осінчук не лише брав активну участь, але й був провідною постаттю цього руху.

Із Блаженнішим Патріархом Йосифом д-р Роман Осінчук був знайомий ще зі Львова. Тому, коли Блаженніший Патріарх Йосиф вирішив заснувати Товариство Святої Софії у США, то іменував д-ра Романа Осінчука членом-засновником (ycix членів-засновників було тільки четверо: д-р Юрій Старосольський, д-р Мирослав Навроцький, д-р Романа Навроцька і д-р Роман Осінчук). Від часу заснування Товариства Свята Софія в США був одним в його директорів та головою комісії Патріаршого Фонду.

Помер Роман Осінчук 11 лютого 1991 в Нью-Йорку. Похований на цвинтарі св. Андрія, Савт Бавнд Бруку, Нью Джерсі

Посилання[ред. | ред. код]