Микешин Михайло Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Портрет роботи Іллі Рєпіна, 1888

Миха́йло Йо́сипович Мике́шин (нар. 9 (21) лютого 1835, Максимково, Рославльський повіт, Смоленська губернія, Російська імперія (нині Климовицький район Могильовської області, Білорусь) — пом. 19 (31) січня 1896, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський та український художник і скульптор білоруського походження, автор ряду видатних пам'яток у великих містах Російської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 9 (21) лютого 1835 в селі Максимково Смоленської губернії поблизу Рославля.

Навчався в Смоленську у місцевого іконописця.

У 1852 вступив до Академії мистецтв, де навчався по класу батального живопису під керівництвом Б. П. Віллевальде. У 1858 з відзнакою закінчив Академію, отримавши велику золоту медаль за картину «В'їзд Тіллі в Магдебург». Проявилося в роки навчання романтична трактування патріотичних тим принесла йому увагу царської сім'ї та Микешин був запрошений навчати малювання Великих княжен. Попри те, що Микешин був, перш за все, баталістом, представлений ним проект пам'ятника тисячоліття Росії в Новгороді переміг на конкурсі (1859) і був прийнятий до виконання. Для того, щоб керувати виконанням проекту, Микешин вивчав скульптурну техніку у І. М. Шредера.

У результаті Микешин отримав безліч подібних замовлень. Створені за його проектами пам'ятники Кузьмі Мініну в Нижньому Новгороді, адміралу Грейгу в Миколаєві і Олександру II в Ростові-на-Дону стали ілюстрацією офіційної формули «самодержавство-православ'я-народність». Пам'ятник Катерині II у Санкт-Петербурзі (1873)

Небагато микешинських пам'ятники пережили роки радянської влади. Серед них — пам'ятник Катерині II в Санкт-Петербурзі (1873) і пам'ятник М. Ю. Лермонтову, Богдану Хмельницькому у Києві (1888), Єрмаку в Новочеркаську (1904) і вже згаданий пам'ятник тисячоліття Росії в Новгороді. Проекти Микешина перемагали і в міжнародних конкурсах (наприклад, пам'ятник Педру IV в Лісабоні). У 1876—1878 роках Микешин редагував сатиричний журнал «Бджола». Він друкував там свої карикатури і публікував ілюстрації до творів М. В. Гоголя і Т. Г. Шевченка. У 1892 р. разом з Ф. Ф. фон-Каналош-Лефлером, майбутнім головою, М. О. Микешин став одним з головних засновників першого офіційно визнаного Урядом (МВС) товариства есперантистів «Espero» («Надія») в Санкт-Петербурзі. Посідаючи правами створювати свої відділення по всій країні і займатися видавничою діяльністю, це товариство відіграло важливу роль у поширенні есперанто в Росії.

Помер 31 січня 1896 в Санкт-Петербурзі. Похований на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської Лаври.

Микешин і Шевченко[ред.ред. код]

Познайомився з Шевченком в 1858 в Петербурзі, часто зустрічався з ним, ілюстрував «Кобзар», створив скульптурні портрети Шевченка. Багато зробив для увічнення пам'яті Шевченка: опублікував кілька матеріалів про нього в журналі «Бджола», У 1890-х рр. разом із Д. Менделєєвим, І. Рєпіним та іншими діячами культури заснував у Петербурзі «Товариство імені Тараса Шевченка» для допомоги петербурзьким студентам — вихідцям з України. М. Й. Микешин зберіг «Портрет Ликери Полусмакової» — малюнок, на якому Тарас Шевченко зобразив свою останню кохану, та який після розриву стосунків хотів розірвати, але Михайло Йосипович його відняв і зберіг.[1]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]


Художник Це незавершена стаття про художника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.