Микола Радзивілл (Старий)
| Микола Радзивілл «Старий» | |
|---|---|
 Микола Радзивілл «Старий» | |
| Псевдо | Микола Радзивіллович |
| Народився | близько 1440 |
| Помер | 16 липня 1509 |
| Поховання | Вільнюс |
| Країна |
 Велике князівство Литовське |
| Діяльність | політик |
| Титул | канцлер, воєвода віленський |
| Посада | троцький каштелян[1], воєвода Віленський[2], намісник смоленськийd[3], великий канцлер литовський[4], Староста Бельськийd і подільський старостаd[5] |
| Рід | Радзивілли |
| Батько | Радзивілл Остікович |
| Родичі | батько Радзивілл Остикович |
| У шлюбі з |
Софія Монивид Софія Заславська Софія (Феодора) Рогатинська-Кобринська-Пац |
| Діти | Альберт, Юрій, Ян, Микола, Ганна |
 | |
Мико́ла Радзиві́лл «Стари́й», Микола Радзивіллович (пол. Mikołaj Radziwiłłowicz Stary, лит. Mikalojumi Radvila Senuoju ; бл. 1440 — 16 липня 1509) — державний діяч Великого князівства Литовського, великий канцлер литовський і віленський воєвода з 1492 року, троцький каштелян з 1488 року, намісник новгорудський і белзький з 1488 року, намісник Смоленський.
Біографія[ред. | ред. код]
Син Радзивілла Остиковича, у зв'язку з чим також відомий як Микола Радзивіллович.
До 2 грудня 1481 був намісником Смоленська. Восени 1483 отримав у командування 10 тисяч воїнів для оборони смоленських земель. 31 травня 1488 вперше згадується як каштелян трокський і намісник новгородський. У 1491 став канцлером великим литовським і воєводою віленським; вступив на посаду як наступник Олехни Судимонтовича.[6]
Виконуючи заповіт великого князя Казимира, у 1492 р. забезпечив перехід Великолитовського трону до Олександра Ягеллончика. Виступав за шлюб Олександра з Оленою Іванівною, дочкою великого князя московського Івана III. Був одним з ініціаторів підписання в 1499 нового акту унії між ВКЛ і Польщею. Керував ВКЛ за відсутності в державі великого князя. Згідно із заповітом Олександра сприяв передачі в 1506 Великолитовського трону Сигізмунду I. Створив велику латифундію, яка заклала фундамент могутності роду Радзивіллів.
Був похований в костелі бернардинів Вільнюса.[7]
Сім'я[ред. | ред. код]
Його першою дружиною була дочка Івана Монивидовича Софія Анна, з якою мав чотирьох синів: Альберта, Юрія, Івана (Яна), Миколу і доньку Ганну, яка у 1496 році стала дружиною князя мазовецького Конрада III Рудого.[8]
Другою дружиною була теж Софія Іванівна, донька князя І. Ю. Заславського.
Третьою — Софія (Феодора) Рогатинська[9], дочка руського боярина Богдана Рогатинського.
Портрети[ред. | ред. код]
-
Невідомий художник, кін.XVII-поч.XVIII ст. -
Невідомий художник, XVII ст.
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 62.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 73.
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 4, Ziemia smolenśka i województwo smolenśkie XIV-XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Wydawnictwo DiG, 2003. — С. 50. — 412 с. — ISBN 83-7181-279-5
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 160.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 35.
- ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, tom I: Województwo wileńskie. XIV—XVIII wiek, DiG, 2004.
- ↑ Pietkiewicz K. Radziwiłł (Radziwiłłowicz) Mikołaj h. Trąby (zm. 1509)… — S. 316.
- ↑ [1] [Архівовано 23 червня 2015 у Wayback Machine.] — S. 363. (пол.)
- ↑ [ http://genealogia.grocholski.pl/ [Архівовано 3 січня 2015 у Wayback Machine.] ] (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Pietkiewicz K. Radziwiłł (Radziwiłłowicz) Mikołaj h. Trąby (zm. 1509) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — 193 — 384 s. — S. 315—316. (пол.)
- Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle 1413 r. // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. — Kraków, 1921. — T. V. — rok 1920. — S. 42 / Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Radziwill 1 [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.] (пол.), (англ.)
- Radziwillowie.2 [Архівовано 12 лютого 2013 у Wayback Machine.] (пол.), (англ.)
- Radziwillowie.3 [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (пол.), (пол.)
| |||||||||||
|
| Попередник Олехно Судимонтович |
|
Воєвода віленський 1492—1509 |
|
Наступник Микола ІІ Радзивілл «amor Poloniae» |