Міста Італії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Таблиця[ред. | ред. код]

Дані ISTAT наведено на 31 серпня 2014 року[1]. Вони засновані на перепису населення 2011 року і виправлені за офіційними демографічними даними (італ. bilancio demografico).

Номер п/п Місто Область Населення
1 Рим Лаціо 2 870 493
2 Мілан Ломбардія 1 331 586
3 Неаполь Кампанія 989 598
4 Турин П'ємонт 899 291
5 Палермо Сицилія 676 527
6 Генуя Лігурія 594 254
7 Болонья Емілія-Романья 385 435
8 Флоренція Тоскана 379 102
9 Барі Апулія 321 687
10 Катанія Сицилія 315 052
11 Венеція Венеція 264 919
12 Верона Венеція 259 941
13 Мессіна Сицилія 240 725
14 Падуя Венеція 210 494
15 Трієст Фріулі-Венеція-Джулія 205 555
16 Таранто Апулія 202 297
17 Брешія Ломбардія 195 193
18 Прато Тоскана 190 698
19 Парма Емілія-Романья 189 151
20 Модена Емілія-Романья 185 041
21 Реджо-ді-Калабрія Калабрія 184 708
22 Реджо-нель-Емілія Емілія-Романья 172 028
23 Перуджа Умбрія 166 169
24 Ліворно Тоскана 160 520
25 Равенна Емілія-Романья 158 976
26 Кальярі Сардинія 154 637
27 Фоджа Апулія 152 879
28 Ріміні Емілія-Романья ніж 147500
29 Феррара Емілія-Романья 133 967
30 Салерно Кампанія 133 429
31 Сассарі Сардинія 127 711
32 Латина Лаціо 125 185
33 Монца Ломбардія 122 639
34 Сіракузи Сицилія 122 286
35 Пескара Абруццо 121 303
36 Джульяно-ін-Кампанія Кампанія 121 129
37 Бергамо Ломбардія 118 691
38 Форлі Емілія-Романья 118 250
39 Тренто Трентіно-Альто-Адідже 117 287
40 Віченца Венеція 113 674
41 Терні Умбрія 112 184
42 Больцано Трентіно-Альто-Адідже 105 974
43 Новара П'ємонт 104 586
44 П'яченца Емілія-Романья 102 384
45 Анкона Марці 101 484
46 Андрія Апулія 100 416

Найбільші міста[ред. | ред. код]

Рим[ред. | ред. код]

Рим

Рим — столиця і найбільше місто країни, столицею сучасної держави місто стало 1871 року. Це один з найзначніших історичних центрів Західного світу, виникнення якого, за легендою, відносять до 753 р. до н. е. Більш як тисячу років «вічне місто» було столицею Стародавнього Риму і ще тисячу — центром Папської держави. Піднесення Рима в стародавні часи пов'язане з його центральним розташуванням у межах Апеннінського півострова і в межах приморської частини, яка була найсприятливішою для людської діяльності того часу. Тепер Рим є сучасним містом з населенням у 2,8 млн чоловік. Він виконує всі столичні і чимало міжнародних функцій. У ньому міститься ФАО (Організація ООН з питань продовольства і сільського господарства). На відміну від Лондона, Парижа та Берліна, Рим не є великим осередком матеріального виробництва. Розвинені швейна, поліграфічна і харчова галузі. Дуже значні позиції його кіноіндустрії. Ще більшу роль відіграє туризм. Щороку Рим відвідують близько 10 млн туристів. Рим є одним з найважливіших у світі центрів старожитностей і мистецтв. У ньому багато театрів, музеїв і картинних галерей, палаців, фонтанів, вілл і храмів. У 1960 р. тут відбулись Літні Олімпійські ігри. Величезною є насиченість міста історичними, архітектурними та художніми пам'ятками. Найвідомішими залишками Стародавнього Риму є руїни Форуму, Колізею, терм (лазень) Каракалли та Діоклетіана, катакомби та ін. Рим лежить на обох берегах річки Тибр за 16 км від Тірренського моря. Його аванпорт Остія малий і не відповідає потребам великого міста. У плануванні Рима виділяють його історичні елементи: Стародавній Рим, папський Рим і сучасну забудову. Стародавня частина (сім пагорбів) включає і сучасні урядові, ділові, торгові й розважальні заклади. У XX ст. здійснені спроби створення спеціалізованих комплексів на околицях: залізничний вокзал, національна бібліотека і університетське містечко на сході, олімпійське містечко на півночі та великий урядовий центр на південному заході. Схвалено довгострокову програму реставрації руїн. Заборонено рух приватного автотранспорту в частині історичного центру.

Мілан[ред. | ред. код]

Мілан

Мілан — столиця Ломбардії (4,7 млн жителів) — є найбільшим містом Півночі й Італії в цілому та одним з найбільших міст Європи. Він входить до сімки євроміст «вищої ліги». Протягом 1395—1535 рр. це столиця середньовічного Міланського герцогства. Сьогодні Мілан виступає в ролі фінансової, торгової і промислової столиці Італії. Центральне розташування його в Північній Італії біля перевалів через Альпи і вигоди щодо зв'язків з Північно-Західною Європою незаперечні. Сама назва «Мілан» походить від римського «медіоланум» (серединний). Вже за 600 років до н. е. тут існувало кельтське поселення. У Мілані розміщені штаб-квартири корпорацій, банки, фондова і товарні біржі, страхові заклади тощо. У промисловості переважають машинобудування і металообробка, але одночасно це важливий текстильний центр (колись разом з французьким Ліоном він був лідером європейської шовкової промисловості), центр книгодрукування, фармацевтики та інших галузей. Мілан має давні культурні традиції, особливо в музично-театральній діяльності. В місті багато театрів і концертних залів, включаючи знаменитий театр «Ла Скала». Місто насичене художніми колекціями, музеями, бібліотеками, пам'ятками архітектури. Найвідомішою спорудою є Міланський собор. Ділова частина міста забудована хмарочосами.

Неаполь[ред. | ред. код]

Неаполь

Неаполь — найбільше місто півдня країни (1,2  млн жителів). Значення його виходить за межі цього району. За своїми характеристиками він ближчий до Центру і входить у ту 500-кілометрову частину західного узбережжя, яка простягнулася від Флоренції через Рим до Неаполя та охоплює три області — Тоскану, Лаціо і Кампанію. В XII—IX ст. Неаполь неодноразово був столицею різних державних утворень. Неаполь розташований на берегах однойменної затоки і має солідний хінтерланд, яким є родюча прибережна низовина. Різноманітна промисловість міста включає металургію, нафтопереробку і нафтохімію, машинобудування, легку і харчову. Місто є важливим портом, а також науковим і культурним центром. Його університет був заснований в 1224 р. В очах іноземців Неаполь уособлює Південь Італії і приваблює багато туристів своїм виглядом і такими вартими уваги пам'ятками, як порт Санта-Лючія, острів Капрі, вулкан Везувій і розкопки стародавнього міста Помпеї.

Турин[ред. | ред. код]

Турин

Турин (1,1 млн жителів) — центр П'ємонта. Розташований у верхів'ях річки По на підходах до перевалів Західних Альп. З VI ст. і по 1865  р. шість разів був столицею різних державних утворень. Напередодні та в роки Другої світової війни — осередок воєнної промисловості. Протягом 1942—1943 рр. значна частина міста була зруйнована. Сучасний Турин — частина «промислового трикутника» Півночі, транспортний вузол, науковий і культурний центр. Провідна галузь промисловості Турину — автомобільна. Тут знаходиться штаб-квартира й головні заводи корпорації «ФІАТ» і виготовляється 4/5 італійських автомобілів. Виробляють також літаки, залізничні; вагони, трактори, суднові двигуни, шарикопідшипники тощо. Розвинені й інші галузі промисловості.

Палермо[ред. | ред. код]

Палермо

Ґенуя[ред. | ред. код]

Генуя

Ґенуя — третя частина «промислового трикутника». Вона розташована на вузькій береговій смузі між Апеннінами і Лігурійським морем і є найбільшим морським портом країни. Її хінтерланд охоплює «промисловий трикутник» в Італії і навіть Швейцарію та Німеччину. Портова діяльність і зараз є головною для Ґенуї. Одночасно це банківсько-комерційний і промисловий центр. Структура промисловості Ґенуї типова для портових міст: суднобудування і ресурсні галузі (металургійна, нафтопереробна, харчова). В місті багато архітектурних та історичних пам'яток. В XIII—XV ст. Ґенуя була центром могутньої морської держави, колонії якої були і в Північному Причорномор'ї: Кафа (сучасна Феодосія), Балаклава, Судак, Керч. Ґенуя знаходиться майже посередині італійської Рив'єри — знаменитої курортної зони Середземномор'я. Найвідомішими її центрами в Італії є Сан-Ремо і Рапалло.

Венеція[ред. | ред. код]

Венеція

Венеція — найбільше місто Північного Сходу. У XI—XV ст. вона була центром багатої і могутньої морської держави. Власне Венеція розташована на 118 островах у лагуні Адріатичного моря. За вулиці в місті правлять протоки (канали), їх більш як 150 і через них перекинуто понад 400 мостів. Зв'язок з материком підтримується двома мостами (залізничним і шосейним). Сучасна промисловість, у тому числі й важка, та портова діяльність зосереджені в передмістях на материку, а історичний центр існує коштом експлуатації свого минулого: ансамблі й окремі пам'ятки архітектури, картинні галереї, традиційні фестивалі, вироби з венеціанського скла тощо. Венеція — один з найзнаменитіших туристичних центрів світу.

Флоренція[ред. | ред. код]

Флоренція

Флоренція на річці Арно в області Тоскана має різноманітні функції, але її важливість значно більше, ніж у Римі, визначається її минулим. В XIV—XVI ст. Флоренція була столицею Тосканського герцогства і головним культурним, торговим і банківським центром Італії. Тут творили найвидатніші поети, архітектори, художники і скульптори італійського Відродження. Місто в той час звали «Афінами Заходу». Флоренція відома як місто-музей. її картинні галереї Уффіці та Пітті — серед найвідоміших у світі. Флоренція — місто-побратим Києва.

Трієст[ред. | ред. код]

Трієст

Трієст — прикордонне місто, яке не раз було причиною міжнародних конфліктів. Перевагою його є глибоководний порт, вузьким місцем — відсутність власного хінтерланда в межах Італії. Але протягом століть Трієст був зручним виходом до Середземномор'я і далі на схід для Австрії та Німеччини, а також для Центральної та Південно-Східної Європи. І тепер для нього головним є портова діяльність і пов'язані з нею галузі обробної промисловості, включаючи суднобудування.

Мапа розташування міст[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ISTAT[недоступне посилання з квітня 2019]

Посилання[ред. | ред. код]