Ніко Гюлькенберг
Ніко Гюлькенберг | |
---|---|
Громадянство | Німеччина |
Народився | 19 серпня 1987 (37 років) Еммеріх-ам-Райн, Клеве, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[1] |
Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1 | |
Дебют | Гран-прі Бахрейну 2010 |
Остання гонка | Гран-прі Сан-Паулу 2024 |
Сезони | 14 (2010–2020, 2022–2024) |
Команди | Вільямс, Заубер, Форс Індія, Рено, Racing Point, Астон Мартін, Хаас |
Гран-прі (старти) | 227 (224) |
Перемоги | 0 |
Подіуми | 0 |
Поули | 1 |
Найшвидші кола | 2 |
Очки | 561 |
Місце у сезоні 2023 року | 16-те (9 оч.) |
Ніколас «Ніко» Гюлькенберг (нім. Nicolas Hülkenberg, народився 19 серпня 1987 року в Еммеріхі-на-Рейні) — німецький автогонщик. У 2015 році виступав на двох етапах FIA World Endurance Championship за команду Porsche та з першого разу переміг у перегонах 24 години Ле-Мана 2015 року. Є чемпіоном сезону 2009 GP2, сезону 2008 Євросерії Формули-3 та сезону 2006-07 А1 Гран-прі. Він один з трьох пілотів з 2005 року, який виграв чемпіонат GP2 у свій дебютний сезон (інші два пілоти, яким вдалося теж саме це Ніко Росберг та Льюїс Гамільтон).
У 2010 році дебютував за команду Формули-1 Williams. Проте незважаючи на те, що він виграв перший поул за п'ять років для команди, контракт з ним не було продовжено на 2011 рік і він вимушений був перейти до команди Force India як тест-пілот. Проте вже у 2012 році Ніко став основним пілотом команди разом з Полом ді Рестою. З 2017 року — пілот команди Рено.
Гюлькенберг дебютував у картингу в 1997, коли йому було 10 років. У 2002 він був чемпіоном Німеччини серед юніорів, а на наступний рік виграв чемпіонат Німеччини.[2]
У 2005 він дебютував у німецькій Формулі-БМВ. Його перший сезон був дуже успішний, він лідирував по ходу сезону і без проблем домігся титулу. Він фінішував першим у світовому фіналі Формули-БМВ, але пізніше був позбавлений перемоги через те, що різко зупинився поблизу інших машин в період того, коли на трасі знаходився автомобіль безпеки.[2]
Гюлькенберг перейшов у Формулу-3 в 2006 році, вигравши одну гонку німецького чемпіонату. Також він приєднався до команди Німеччини в А1 Гран-прі[en] у сезоні 2006-07. Дев'ять перемог у дебютному сезоні зробили його найуспішнішим пілотом в історії А1 Гран-прі. Це також означало практично одноосібну перемогу Німеччини в чемпіонаті з 128 очками, на 35 більше ніж у команди Нової Зеландії.[2]
У 2007 він переключив свою увагу на Євросерію Формули-3 і йому дісталося місце в команді ASM в якій Льюїс Гамільтон і Пол ді Реста виграли два попередні чемпіонати. Свою першу перемогу він здобув на Норисринзі[2] стартувавши вісімнадцятим, наступну перемогу він здобув у дощовій гонці на трасі Зандвоорт[3], а третю на Нюрбургринзі.[4] Але зіткнувся з проблемами в Маньї-Куре, він отримав штраф за друге коло в кваліфікації після фінішного прапора, а також врізався в Філіпа Салакварду під час гонки.[2]
Він виграв (не входить в залік чемпіонату) перегони Формула-3 Мастерс в Зольдері випередивши напарника (і лідера чемпіонату Ф3) Ромена Грожана після зіткнення француза на старті.[5]
Чинним менеджером Ніко є Віллі Вебер, який довгий час був менеджером Міхаеля Шумахера. Вебер на інтерв'ю сказав що Гюлькенберг буде готовий до Формули-1 в 2008. Також він похвалив німця назвавши його «неймовірним талантом» і сказав, що нагадує Шумахера в молодості.[6]
Гюлькенберг провів свої перші тести в Формулі-1 у 2007 році. Віллі Вебер підтвердив про свої контакти з босом Renault Флавіо Бріаторе про організацію тестів, але в підсумку він провів тести 4 грудня 2007 року; а можливість йому надала команда Williams в Хересі. Його дводенні тести пройшли добре. Він показав більш швидкий час ніж Кадзукі Накадзіма, офіційний пілот Williams-Toyota в наступному сезоні у свій перший день і опинився на 0.4 секунди повільніше Ніко Росберга. Його бездоганна робота на тестах вразила команду Williams і вона надала йому місце тест-пілота на чемпіонаті 2008 року.[7] Наприкінці 2008 року Williams підтвердила продовження контракту на чемпіонат 2009 року.[8]
Гюлькенберг виграв чемпіонський титул Євросерії Формули-3 в 2008. Майже непереможний в суботу Гюлькенберг набрав 76 очок з 85 можливих в основних перегонах, що проходили цього дня, заробивши 7 перемог. Ніко дебютував у серії GP2 Asia з тією ж командою ART Grand Prix на третьому етапі сезона 2008-09 GP2 Asia в Бахрейні, де заробив поул-позицію з першої спроби.[9] В обох гонках він фінішував на четвертому місці і пересунувся на сьоме місце в чемпіонаті. На свій другий гоночний уїк-енд в Катарі він став першим володарем поула в нічний час доби, а також став першим переможцем і володарем швидкого кола в нічних умовах. Також він на тринадцять секунд випередив Серхіо Переса, що прийшов другим.[10] Гюлькенберг фінішував третім у спринті, набравши цілих 27 очок за чотири гонки. На цьому він завершив свій виступ, але так і залишив за собою шосте місце.
Сезон | Серія | Команда | Старти | Перемоги | Поули | Н/к | Подіуми | Очки | Місце |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
2005 | Формула-БМВ ADAC | Josef Kaufmann Racing | 20 | 8 | 9 | 6 | 14 | 287 | 1 |
Formula BMW World Final | 1 | 0 | 0 | 1 | 1 | N/A | 3 | ||
2006 | Німецька Формула-3 | Josef Kaufmann Racing | 18 | 1 | 3 | 5 | 6 | 78 | 5 |
V de V Challenge Endurance Moderne | Griffith's | 2 | 1 | 2 | ? | 1 | 50 | 17 | |
2006–07 | А1 Гран-прі | A1 Team Germany | 20 | 9 | 3 | 5 | 14 | 128 | 1 |
2007 | Євросерія Формули-3 | ASM Formule 3 | 20 | 4 | 2 | 3 | 8 | 72 | 3 |
Гран-прі Макао | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | N/A | 23 | ||
Формула-3 Мастерс | 1 | 1 | 0 | 0 | 1 | N/A | 1 | ||
2008 | Євросерія Формули-3 | ART Grand Prix | 20 | 7 | 6 | 7 | 8 | 87 | 1 |
Формула-3 Мастерс | 1 | 0 | 1 | 0 | 1 | N/A | 2 | ||
2008–09 | GP2 Asia | ART Grand Prix | 4 | 1 | 2 | 0 | 2 | 27 | 6 |
2009 | GP2 | ART Grand Prix | 20 | 5 | 3 | 5 | 10 | 100 | 1 |
Формула-1 | AT&T Williams | Тест пілот | |||||||
2010 | Формула-1 | AT&T Williams | 19 | 0 | 1 | 0 | 0 | 22 | 14 |
2011 | Формула-1 | Force India F1 Team | Тест пілот | ||||||
2012 | Формула-1 | Sahara Force India F1 Team | 20 | 0 | 0 | 1 | 0 | 63 | 11 |
2013 | Формула-1 | Sauber F1 Team | 19 | 0 | 0 | 0 | 0 | 51 | 10 |
2014 | Формула-1 | Sahara Force India F1 Team | 19 | 0 | 0 | 0 | 0 | 96 | 9 |
2015 | Формула-1 | Sahara Force India F1 Team | 19 | 0 | 0 | 0 | 0 | 58 | 10 |
FIA World Endurance Championship | Porsche Team | 2 | 1 | 0 | 0 | 1 | 58 | 9 | |
24 години Ле-Мана | 1 | 1 | 0 | 0 | 1 | N/A | 1 | ||
2016 | Формула-1 | Sahara Force India F1 Team | 21 | 0 | 0 | 1 | 0 | 72 | 9 |
2017 | Формула-1 | Renault Sport F1 Team | 20 | 0 | 0 | 0 | 0 | 43 | 10 |
2018 | Формула-1 | Renault Sport F1 Team | 21 | 0 | 0 | 0 | 0 | 69 | 7 |
2019 | Формула-1 | Renault F1 Team | 12 | 0 | 0 | 0 | 0 | 37 | 14 |
2020 | Формула-1 | BWT Racing Point F1 Team | 3 | 0 | 0 | 0 | 0 | 10 | 15 |
2022 | Формула-1 | Aston Martin Aramco Cognizant F1 Team | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 22 |
2023 | Формула-1 | Haas F1 Team | 22 | 0 | 0 | 0 | 0 | 9 | 16 |
2024 | Формула-1 | Haas F1 Team | 21 | 0 | 0 | 0 | 0 | 31* | 10* |
* Сезон триває.
Приклад | Опис |
---|---|
1 | Переможець |
2 | Друге місце |
3 | Третє місце |
5 | Фінішував у очковій зоні |
12 | Фінішував поза очковою зоною |
НКЛ | Фінішував, але не класифікований |
Схід | Не фінішував і не класифікований |
НКВ | Не кваліфікований |
НПКВ | Не передкваліфікований |
ДСК | Дискваліфікований |
тест | Тестер по п'ятницях |
НС | Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці |
Т | Травмований чи хворий |
Викл | Виключений із протоколу |
Від | Відмова від участі |
НТР | Не брав участі в тренуваннях |
НПР | Не прибув на Гран-прі |
С | Гонка скасована |
Не брав участі | |
Жирний шрифт | Поул-позиція |
Курсив | Найшвидше коло |
Числоу верхньому індексі | Позиція в спринті, що передбачає нарахування очок |
† Пілот не зміг завершити перегони, але був класифікований, подолавши понад 90 % дистанції.
* Сезон триває.
- ↑ Driver Database
- ↑ а б в г д Meet the rookies: Nico Hülkenberg. F1Fanatic.co.uk. 2007. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 16 серпня 2007.
- ↑ F3 Euro Zandvoort 2: Hülkenberg wins in wet. MaximumMotorsport.co.uk. 2007. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 16 серпня 2007.
{{cite web}}
: Недійсний|deadurl=unknown-host
(довідка) - ↑ F3 Euro Nürburgring 1: Hülkenberg dominates. MaximumMotorsport.co.uk. 2007. Архів оригіналу за 3 листопада 2007. Процитовано 3 вересня 2007.
{{cite web}}
: Недійсний|deadurl=unknown-host
(довідка) - ↑ Hülkenberg wins F3 Masters as Grosjean stalls. MaximumMotorsport.co.uk. 2007. Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 16 серпня 2007.
{{cite web}}
: Недійсний|deadurl=unknown-host
(довідка) - ↑ Weber: he's the next Schumi!. Overdrive. 5 грудня 2006. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 5 грудня 2006.
- ↑ Williams sign Hulkenberg as test driver. autosport.com. 13 грудня 2007. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 14 грудня 2007.
- ↑ Hulkenberg not perturbed by test ban — F1 | ITV Sport. Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 23 грудня 2010.
- ↑ Hulkenberg takes pole on GP2 debut. autosport.com. 22 січня 2009. Архів оригіналу за 24 січня 2009. Процитовано 22 січня 2009.
- ↑ Hulkenberg storms to Qatar victory. autosport.com. 13 лютого 2009. Архів оригіналу за 8 червня 2011. Процитовано 13 лютого 2009.
- ↑ Nico HULKENBERG - Involvement • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 2 березня 2024.
- Офіційний вебсайт Ніко Гюлькенберга [Архівовано 10 серпня 2007 у Wayback Machine.]
- Статистика кар'єри Ніко Гюлькенберга [Архівовано 4 січня 2008 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про гонщика (гонщицю) Формули-1. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 19 серпня
- Народились 1987
- Уродженці Північного Рейну-Вестфалії
- Пілоти Формули-1 за алфавітом
- Німецькі автогонщики
- Німецькі пілоти Формули-1
- Картингісти
- Пілоти Формули-БМВ ADAC
- Пілоти Німецької Формули-3
- Пілоти Євросерії Формули-3
- Пілоти GP2
- Чемпіони GP2 і GP2 Asia
- Пілоти Формули-1, що виступали за Sauber
- Пілоти Формули-1, що виступали за Williams
- Пілоти Формули-1, що виступали за Renault
- Пілоти Формули-1, що виступали за Force India
- Пілоти Формули-1, що виступали за Racing Point
- Пілоти Формули-1, що виступали за Aston Martin
- Пілоти 24 годин Ле-Ману