Орлівка (Бахчисарайський район)
| село Орлівка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Громада | Качинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA01020230030045170 |
| Облікова картка | Орлівка. |
| Основні дані | |
| Населення | 937 |
| Площа | 0.73 км² |
| Поштовий індекс | 99814 |
| Телефонний код | +380 692 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°43′54″ пн. ш. 33°34′54″ сх. д. / 44.73167° пн. ш. 33.58167° сх. д.Координати: 44°43′54″ пн. ш. 33°34′54″ сх. д. / 44.73167° пн. ш. 33.58167° сх. д. |
| Водойми | р. Кача |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Нестерова, 5, с-ще Кача, Бахчисарайський р-н, Автономна Республіка Крим, 99804 |
| Карта | |
  Орлівка | |
 Орлівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Орлі́вка (до 1945 — Мамаша́й; крим. Mamaşay) — село в Україні, у Качинській селищній громаді Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 937 осіб. Площа села — 73 гектари[1], населення 938 осіб за даними селищної ради на 2009 рік. У селі діє мечеть «Мамашай джамісі», пам'ятник архітектури з 1992 року[2].
Географія[ред. | ред. код]
Село Орлівка розташоване за 2 км від узбережжя Чорного моря, на правому березі річки Качи, висота центру села над рівнем моря 9 м[3]. Східною околицею села пролягає автошлях територіального значення Т 0117 Північна — Саки, відстань до Севастополя близько 13 км (Бартеньєвка, Північна сторона). Сусідні населені пункти — за автошляхом на північному сході Полюшко і за 200 м на захід, ближче до моря — Осипенко.
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Орлівки виявлено залишки пізньоскіфського городища та могильник перших століть нашої ери[4].
Вперше згадується у Камеральному описі Криму 1784 року, як село бакчі-сарайскаго каймакамства Качи Беш Пареси кадилику (судового округу) Мамашай[5]. Після анексії Криму Російською імперією 8 лютого 1784 року, село була приєднано до Сімферопольського повіту Таврійської області[6]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 роки, перебувало в Акмечетському повіті Новоросійської губернії[7]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернии[8], Мамашай був приєднаний до складу Актачинської волості Сімферопольського повіту.
За Відомостями про всі селища у Сімферопольському повіті … від 9 жовтня 1805 року, в селі Мамашай налічувалось 31 домогосподарство та 156 жителів, виключно кримські татари[9]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року в селі налічувалось 19 подвір'їв[10]. В ході реформи волосного поділу 1829 року Мамашай, згідно «Відомостей про казенні волості Таврійської губернії 1829 р.», віднесли до Дуванкойської волості (перетвореної з Чоргунської)[11]. На карті 1842 року в Мамашай налічувалось 30 домогосподарств.
Станом на 1886 рік в селі Мамашай Дуванкойської волості Сімферопольського повіту Таврійської губернії мешкало 369 осіб, налічувалось 59 домогосподарства, існували мечеть та лавка[12].
Після встановлення в Криму радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року, була скасована волосна система і село ввійшло до складу Бахчисарайського району Сімферопольського повіту[13][14], а в 1922 році повіти отримали назву округів[15]. 11 жовтня 1923 року, відповідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких були скасовані округи і основною адміністративною одиницею став Бахчисарайський район[6] і село включили до його складу. Відповідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926, Мамашай був центром Мамашайского сільської ради Бахчисарайського району[16].
У 1925—1927 роках на височині, на південь від села, була споруджена 10-та батарея берегової оборони[17].
2 листопада 1941 року, о 15:30, батарея відкрила вогонь по колоні противника — почалася оборона Севастополя. В ході першого штурму міста лінія фронту фактично пролягала через Мамашай. 22 грудня 1941 року Військова рада Приморської армії відвела війська, у тому числі і 10-ї батареї за Бельбек, а 23 фашисти зайняли село[18].
14 квітня 1944 року, ввечері, танковий батальйон майора Булгакова увірвався в Мамашай, звідки вранці 15 квітня рушив на Північну сторону[19]. А вже 18 травня, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944, вцілілі кримські татари з Мамашая були депортовані в Середню Азію[20]. 12 серпня 1944 року ухвалена постанова № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму», за яким у Бахчисарайський район з Орловської і Брянської областей РРФСР оселись 6000 сімей колгоспників[21]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року Мамашай був перейменований в Орлівку, Мамашайську сільську раду — в Орлівську[22]. 15 лютого 1965 року село передане до складу Севастопольської міської ради[23].
Відома особа[ред. | ред. код]
У поселенні народився:
- Решидов Абдраїм Ізмаїлович (1912—1984) — національний герой кримськотатарського народу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Інформація про Качинську селищну раду. Архів оригіналу за 24 березня 2014. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Мечеть Мечеть Мамашай джамісі. IMUSLIM. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014.
- ↑ Прогноз погоди в селі Орлівка. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.
- ↑ Камеральне Опис Криму. Архів оригіналу за 29 червня 2015. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ а б Административно-территориальное поділ Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- ↑ Крим 1783—1998 рр., Стор. 122. Указ Павла I Сенатові про новий поділ держави на губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Крим 1783-1998 рр., Стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ ІТУАК, т. 26, стор.86. Ф. Ф. Лашков. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ «Військова топографічна карта півострова Крим... 1817 року». Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 21 березня 2022.
- ↑ Крим 1783—1998 рр., Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829, стор. 127. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Історія міст і сіл. Том Крим, стор. 521. Архів оригіналу за 22 квітня 2012. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Історія міст і сіл. Том Крим, стор. 197-202. Куйбишеве. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Населення і промисловість. І. М. Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
- ↑ Крим 1783-1998 рр., стор. 308. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ tragedii-kryma23.html А. Б. Широкорад. «Чотири трагедії Криму» Артилерія в боях за Севастополь[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Мамашай (Орловка): вогнем і пером. Архів оригіналу за 22 травня 2015. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Андрій Лубянов. Летить над Севастополем. Газета «Прапор Батьківщини» № 72-75 2008р. Архів оригіналу за 5 березня 2015. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Постанова ДКО № 5859сс від 11.05.44
- ↑ Державний комітет оборони. Постанова № ГОКО-6372с. Архів оригіналу за 11 червня 2013. Процитовано 11 червня 2013.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року. Архів оригіналу за 13 березня 2010. Процитовано 21 травня 2015.
- ↑ Ялта, путівник. Верхньосадове, село. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||
.png)
