Отто Лансель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Отто Лансель
Otto Lancelle
Otto Lancelle.jpg
Народження 27 березня 1885(1885-03-27)
Німецька імперія Ксантен, Рейнська провінція
Смерть 3 липня 1941(1941-07-03) (56 років)
Союз Радянських Соціалістичних Республік Краслава, Латвійська РСР
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ артилерія, піхота
Роки служби 19051941
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Звання Generalleutnant (Wehrmacht).svg Генерал-лейтенант
Командування 121-ша піхотна дивізія
Війни / битви
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»

Отто Лансель (нім. Otto Lancelle; нар. 27 березня 1885, Ксантен, Рейнська провінція — пом. 3 липня 1941, Краслава, Латвійська РСР) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (посмертно, 1941) Вермахту. Кавалер Pour le Mérite (1918) та Лицарського хреста Залізного хреста (посмертно, 1941). Учасник Першої та Другої світових війн.

Біографія[ред.ред. код]

Отто Лансель народився 27 березня 1885 в місті Ксантен у Рейнській провінції.

Військова кар'єра



1 квітня 1905 вступив до Військово-морського училища, але в грудні перевівся до сухопутних військ. Зарахований фанен-юнкером 43-го полку польової артилерії у Везелі. 27 січня 1907 отримав перше офіцерське звання лейтенант, служив інструктором в артилерійській школі.

Напередодні Першої світової війни став командиром взводу 5-ї батареї 6-го гвардійського полку польової артилерії, на чолі якого узяв участь у бойових діях спочатку на Східному, а пізніше на Західному фронті. З жовтня 1914 командир батареї. Двічі поранений літом 1915 року в боях у Франції. З грудня 1915 по лютий 1917 командир артилерійського дивізіону на російсько-німецькому фронті. З лютого 1917 до капітуляції Німеччини у війні на різних командних, викладацьких та штабних посадах в артилерії. 9 жовтня 1918 року за бойові заслуги нагороджений вищим орденом Німецької імперії Pour le Mérite.

У післявоєнний час займав низку посад в артилерійських частинах та школах, але врешті-решт 31 березня 1920 року був звільнений через те, що відмовився присягнути на вірність Веймарській республіці. Взимку 1920 приєднався до Сталевого шолому в Айленбурзі, тривалий час перебував у різних парамілітарних організаціях ультраправого толку. У 1923 вступив до НСДАП та в листопаді 1923 взяв активну участь у Пивному путчі Гітлера.

З 1924 до 1935 на вищих посадах у СА та Імперській службі праці. 1 жовтня 1935 відновився в лавах Збройних сил Третього Рейха, у званні майор. Служив у штабі 7-го артилерійського полку 7-ї піхотної дивізії. З 1 квітня 1938 командир 43-го, а з 10 листопада 1938 — 115-го артилерійських полків 46-ї піхотної дивізії Вермахту. З 1 вересня 1939 воєнний комендант Франкфурта-на-Одері, але вже через два місяці повернувся командиром артилерійської частини.

6 травня 1941 призначений командиром 121-ї піхотної дивізії II-го армійського корпусу, з якою вступив у війну з Радянським Союзом. З 22 червня 1941 року на північному фланзі фронту, прикордонні бої в Литві та Латвії. 3 липня 1941 року під час переправи німецьких військ через Західну Двіну в Краславі (Латвійська РСР) загинув від пострілу радянського снайпера.

21 липня 1941 року посмертно присвоєне військове звання генерал-лейтенант та нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)

Посилання[ред.ред. код]


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал артилерії
Курт Ян
121 ID.jpg
командир 121-ї піхотної дивізії

6 травня — 3 липня 1941
Наступник:
генерал артилерії
Мартин Вандель


Примітки[ред.ред. код]