Пет Кокс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пет Кокс
Connecting Europe Express in Copenhagen - Speeches 08.jpg
Народився 28 листопада 1952(1952-11-28)[1][2] (70 років)
Дублін, Ірландія
Країна Flag of Ireland.svg Ірландія
Діяльність політик, журналіст, учасник міжнародних форумів
Галузь політика[3] і журналістика[3]
Alma mater Лімерикський університет і Триніті-коледж
Знання мов англійська
Посада голова Європейського парламенту, Депутат Європейського парламенту, депутат Ірландського парламенту[d][4], Депутат Європейського парламенту і Депутат Європейського парламенту
Партія Альянс лібералів і демократів за Європу (партія)
Нагороди
орден Трьох зірок орден Зірки Румунії Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Міжнародна премія імені Карла Великого

Пет (Па́трік) Кокс (англ. Patrick Cox; нар. 28 листопада 1952, Дублін, Ірландія) — ірландський і європейський політичний діяч.

Народився в Дубліні, але виріс у Лімеріку. Кокс отримав вищу освіту в Університету Лімерік і Триніті-коледжі в Дубліні.

Здобув популярність як тележурналіст, ведучий програми новин «Today Tonight» (1982—1986). З 1989 року — активно діючий політик: обраний членом Парламенту Ірландії і, в тому ж році, депутатом Європарламенту. У 1998—2002 роках — лідер Ліберальної групи в Європарламенті, активний пропагандист євроінтеграції. У 2002—2004 роках — голова Європарламенту. Лауреат Премії Карла Великого (2004).

У травні 2012 президент Європарламенту Мартін Шульц і прем'єр-міністр України Микола Азаров домовилися про створення спеціальної Моніторингової місії Європарламенту під керівництвом Пета Кокса і Олександра Квасневського зі спостереження за розглядом справ екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко і колишнього міністра МВС Юрія Луценка. Місія діє з червня 2012 року. У квітні 2013 року Європарламент продовжив роботу місії до вересня 2013 року, а від жовтня — до середини листопада 2013.[5]

3 липня 2015 року очолив місію Європарламенту, метою якої є формування «дорожньої карти реформ» Верховної Ради України[6].

Примітки[ред. | ред. код]