Приміський поїзд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Приміськи́й по́їзд (П) — за класифікацією Міністерства інфраструктури України, що є чинною з 2011 року, — поїзд, сформований з вагонів, для перевезення пасажирів та ручної поклажі (багажу) у приміському сполученні[1].

Потреба у внесенні змін виникла у зв’язку з розробкою нової системи класифікації пасажирських поїздів згідно з Указом Президента України «Про Національний план дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010—2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», а також із проведенням заходів у рамках підготовки до Чемпіонату Європи з футболу 2012 року[2].

До цього часу на залізницях України діють Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Мінтрансзв’язку від 27.12.2006 № 1196.

Розвиток приміських перевезень[ред. | ред. код]

Перші поїзди були саме приміськими, оскільки слідували на невеликі відстані і часто зупинялися — внаслідок малої потужності перших парових двигунів, що застосовувалися тоді на паровозах, не було сенсу заради збільшення середньої швидкості зменшувати кількість зупинок. З впровадженням двигунів внутрішнього згоряння і електродвигунів приміські перевезення виділилися в окрему категорію і стали нести на собі соціальну функцію.

За проїзд у приміському поїзді встановлений приміський тариф, який є єдиним всередині залізниці. Як правило, він нижчий, ніж проїзд на аналогічну відстань в поїзді далекого прямування і в автобусі. Тарифікація в приміському сполученні на досить інтенсивних приміських лініях може бути зонною і покілометровою, і як правило, вона не залежить від напрямку поїздки. На неінтенсивних приміських лініях застосовується загальний тариф (тариф проїзду в загальному чи міжобласному вагоні пасажирського поїзда далекого прямування), для проїзду на таких приміських лініях встановлено квитки особливих видів.

В класичному варіанті приміський поїзд має номер 6001—6999.

У світі[ред. | ред. код]

При більшості великих міст світу також є приміське сполучення залізниць. Зазвичай воно є приміськими маршрутами національних залізниць. Також у Німеччині, Індії, Японії, Австралії та ряді інших країн системи S-Bahn (cityrail) виходять в передмістя, хоча переважно обслуговують жителів міст.

У Північній Америці пасажирський залізничний транспорт і приміське сполучення, занепали після Другої світової війни, але з 1980-х років спостерігається зростання популярності цього виду транспорту. Станом на 2010 рік у США діє понад двадцять систем приміського залізничного транспорту, відомих в цій країні як англ. commuter rail (від слова англ. commuting — маятникова міграція).

Рухомий склад приміських перевезень[ред. | ред. код]

Рухомим складом на приміських лініях можуть використовуватися:

Електропоїзди — що складаються з головних, моторних і причіпних вагонів. Поїзд містить 2 головних вагони, з яких відбувається управління складом. Кількість моторних вагонів не повинна бути меншою, ніж кількість головних і причіпних вагонів разом узятих. Виходячи з цього, мінімальна кількість вагонів у приміському електропоїзді на території України 4 вагони. Найбільша кількість вагонів в електропоїзді які використовує Укрзалізниця — 12.

На залізницях України в приміському сполученні використовуються такі електропоїзди:

Дизель-поїзд ДР1А на ст. Київ-Дніпровський прямує до пл. Вишгород

Дизель-поїзди — що складаються з головних (вони ж — моторні) і причіпних вагонів. За технічною характеристикою дизель-поїзд може мати в своєму складі від 2 до 6 вагонів. Також використовують трьохвагонні дизель-поїзди (з одним моторним вагоном, інший головний вагон має лише кабіну дистанційного управління). Також за схемою дизель-поїзда можуть працювати деякі автомотриси з причіпними секціями. На залізницях України в приміському сполученні використовуються такі дизель-поїзди: Д1, ДПЛ1, ДПЛ2, ДЕЛ-01, ДЕЛ-02, ДР1.

Рейковий автобус 620M-004 на вокзалі станції Львів

Рейкові автобуси — автомотриси, призначені для обслуговування швидкісних маршрутів і ділянок з малим пасажиропотоком. Можуть складатися з 1—3 секцій. Електро-, дизель-поїзди та рейкові автобуси відносяться до моторвагонного рухомого складу, перевагами якого є поліпшена кінематика складу (швидкий розгін і гальмування), невеликий час «розвороту» (зміни напрямку руху) поїзда (особливо у рейкового автобуса). На залізницях України в приміському сполученні використовуються такі рейкові автобуси: 620М, 630М, РА2.

Рухомий склад з цільнометалевих вагонів (ЦМВ) на локомотивній тязі — відрізняється, як правило, малою кількістю вагонів (зазвичай від 1 до 5). Зазвичай використовуються плацкартні вагони пасажирських поїздів або міжобласні вагони з місцями 3 класу. Зустрічаються у віддалених районах, в яких ускладнена подача моторвагонного рухомого складу; або застосовуються на лініях з дуже низьким пасажиропотоком (так як мінімальна довжина електро- або дизель- поїзда становить 4 вагони, а в даному складі може бути 2, або навіть 1 вагон - наприклад, маршрут Рені - Етулія), на електрифікованих лініях з різними видами струму, де звичайні електропоїзди запустити неможливо (типовий приклад — поїзд Знам'янка (змінний струм) — П'ятихатки-Пас. (постійний струм), так само як на лініях, де частина маршруту проходить по електрифікованій ділянці, а інша частина — по неелектрифікованій. Або ж це може бути пов'язано з тривалим нічним маршрутом (прикладом може слугувати поїзд ГайворонВінниця з 5 плацкартних вагонів або ж поїзд ЛьвівРава-Руська, де вдень курсує дизель, а пізно ввечері — плацкартні вагони).

З вагонів ЦМВ можуть також складатися «місцеві» пасажирські поїзди (з номерами 601—699), які в певних ситуаціях можуть виконувати функції приміського поїзда, зупиняючись на зупинках без квиткових кас. У районах з малою щільністю населення можуть курсувати вантажно-пасажирські поїзди (номери — 901—949), які також належать до пасажирського залізничному транспорту.

Моторвагонний рухомий склад може використовуватися під приміські поїзди підвищеної комфортності, а також приміські експреси і місцеві пасажирські поїзди.

Квитки[ред. | ред. код]

В Україні виписуються касовими апаратами СПЕККА.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Н. С. Конарев. Большая Российская энциклопедия, //  — М. : Т, 1994. — С. 559 с. — ISBN 5-85270-115-7.(рос.)