Луганськ (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луганськ
Луганськ — Бразоль,
Дебальцеве — Луганськ,
Сіверськ — Луганськ,
Луганськ — Валуйки

Луганська дирекція
Донецька залізниця

станція
Вокзал Луганск.JPG
Залізничний вокзал
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса Луганськ, вул. Віктора П’ятіркіна, 6
Координати 48°34′22″ пн. ш. 39°17′04″ сх. д. / 48.572866° пн. ш. 39.28432° сх. д. / 48.572866; 39.28432
Структура
Лінія(ї) Луганськ — Бразоль,
Дебальцеве — Луганськ,
Сіверськ — Луганськ,
Луганськ — Валуйки
Платформ 3 основні + 5 додаткових
Тип платформ бічна, острівні
Час роботи цілодобово
Історія
Відкрито 1878
Перебудовано новий вокзал з 1980
Електрифіковано 21 вересня 2007
Колишні назви Луганський завод, Ворошиловград
Будівля
Стиль брежнівський
Інша інформація
Власник Укрзалізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 507108
Код Експрес-3 2214200
Пасажиропотік 10-12 тис. на добу
Мапа
Луганськ на Вікісховищі

Луганськ — залізнична станція і головний вокзал в однойменному місті, розташований на межі Кам'янобрідського, Артемівського та Ленінського районів міста.

Історія[ред. | ред. код]

Історія станції відраховується від 1878 року, коли відбулося урочисте відкриття Донецької кам'яновугільної залізниці, загальна довжина якої становила 389 верст. Були відкриті такі ділянки, як Микитівка — Дебальцеве — Довжанська, Дебальцеве — Попасна — Краматорськ та власне Дебальцеве — Луганський завод, що підійшла до Луганська із південного заходу.

У Луганську створюється управління Товариства «Донецька залізниця», та закладається поруч зі станцією залізничне училище[1]. Власне й саме технічне управління Донецькою кам'яновугільною залізницею було в Луганську, поки приватна залізниця не була продана державі, та не була приєднана до Казенної Катеринінської залізниці[2].

1898 року прокладена ділянка в північно-східному напрямку Луганське — Міллерово.

Станом на 1917 рік вибудовується і гілка на південному напрямі Луганське — Бразоль, яка одначе була розібрана протягом Громадянської війни, та вже 1921 року зв'язка Луганське — Лутугине була відновлена[1]. Ці три напрямки: на південний захід, на північний схід та і на південь — лишаються основними й у наш час.

Із розвитком луганської залізниці тісно пов'язаний також і завод Гартмана, нині — Луганський тепловозобудівний завод.

Електрифікація

У 2005 році електрифіковано ділянку Дебальцеве — Комунарськ (Алчевськ), 2006 року сюди прибув перший приміський електропоїзд, а вже 2007 року було завершено п'ятирічні роботи з електрифікації ділянки Дебальцеве — Луганськ, завдяки чому Луганська область позбулася статусу передостанньої неелектрифікованої області України (залишилися Чернівецька та Івано-Франківська області). Першим у дорогу зі станції Луганськ вирушив потяг із вагонів третього класу за маршрутом Луганськ — Донецьк. У планах Донецької залізниці до 2030 року фігурує продовження електрифікації, включаючи ділянку Луганськ — Міллерово (РФ), одначе російська частина цієї ділянки, 122 км — Міллерово, що йде в глибину Ростовської області законсервована з 2007 року, нині частково розібрана та кинута напризволяще.

Будівля вокзалу[ред. | ред. код]

1980 року на відстані близько 600 м від старого залізничного вокзалу було споруджено теперішню будівлю вокзалу у формі гіперболічного циліндра. До комплексу просторого нового вокзалу увійшли автомобільна естакада протяжністю майже 700 метрів, що сполучає вокзал із центром міста, транспортна розв'язка, критий надземний перехід до платформ, який з однієї сторони виходить до вокзалу, а з іншої — до недіючої трамвайної лінії та вулиці Кірова. Залізничний вокзал є кінцевою зупинкою деяких міських та приміських автобусних маршрутів.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

До літа 2014 року

Станом на 2013 рік луганський вокзал забезпечував внутрішнє, міжнародне та приміське сполучення. Для більшості потягів далекого сполучення станція Луганськ є кінцевою, виняток становив лише міжнародний поїзд Маріуполь — Липецьк. На внутрішньоукраїнських маршрутах з Луганська потяги прямували до:

Міжнародні (Україна — РФ) потяги сполучали Луганськ з:

Приміські дизельні потяги сполучали Луганськ з населеними пунктами Луганської і Донецької областей України до станцій Комунарськ, Дебальцеве, Лутугине, Ізварине, Попасна, Сватове, Вільхова, Родакове, Сентянівка, Кіндрашівська-Нова, Лантратівка. До 30 серпня 2010 року існувало сполучення з Ростівською областю РФ (роз'їзд 122 км у хуторі Єлань Тарасівського району Ростовської області).

Під час російсько-української війни (з 2014 року)

Із початком війни на сході України залізничне сполучення стало нестабільним. 26 липня 2014 року у зв'язку з пошкодженням залізничних шляхів «Укрзалізниця» тимчасово зупинила рух поїздів за маршрутом Київ — Луганськ та Луганськ — Київ.[3] 21 вересня рух відновлено. Донецька залізниця сформувала поїзд № 520/521 сполученням Київ — Луганськ із 10 вагонів, але у зв’язку із підвищеним попитом на перевезення залізничники збільшили кількість вагонів до 18.[4][5] 7 жовтня колію на 60 км перегону Сентянівка — Шипилово Донецької залізниці підірвали. Пошкодили 12,5 м шляхів і три шпали. Поїзд № 520 повернули у зворотній шлях[6].

Оскільки військові дії унеможливили нормальне залізничне сполучення, 20 листопада 2014 року «Укрзалізниця» скасувала потяг Київ — Луганськ[7][8][9].

28 березня 2015 року бойовики ДНР і ЛНР запустили приміський електропоїзд сполученням Ясинувата — Луганськ через Єнакієве, Дебальцеве[10].

На теперішній час приміське сполучення з Луганська здійснюється лише до станції Мануїлівка.

Примітки[ред. | ред. код]

Панорама[ред. | ред. код]

Вокзал та естакада

Посилання[ред. | ред. код]