Вінниця (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінниця
Жмеринська дирекція
Південно-Західна залізниця
станція
Вокзал станції Вінниця
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса Вінницька область,
м. Вінниця,
пл. Привокзальна, 1
Координати 49°24′35″ пн. ш. 28°51′03″ сх. д.
Структура
Лінія(ї) Козятин I — Жмеринка,
Вінниця — Гайворон
Платформ 2 бічні,
1 острівна
Тип платформ прямі
Колій 5
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Оформлення багажу Камера схову
Супутні Таксі Автобус Кафе Таксофон Аптека Доступ для осіб з інвалідністю
Історія
Відкрито 1870 (154 роки)
Перебудовано не менше 5 разів; востаннє — 2003
Електрифіковано 1977
Інша інформація
Власник Південно-Західна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Вебсайт Вокзал ст. Вінниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 335801
Код Експрес-3 2200200
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Козятин I 64 км
Жмеринка 47 км
Старокостянтинів I 137 км
Зятківці 131 км
Управління залізниці (Київ-Пас.) 221 км
Мапа
Мапа
Вінниця на Вікісховищі

Маршрути приміських потягів у Вінницькій області

Вигляд з платформ

Ві́нниця — вузлова вантажна залізнична станція 1-го класу Жмеринської дирекції Південно-Західної залізниці. Розташована в місті Вінниця Вінницької області.

За даними «Інвестиційного атласу України», вокзал станції Вінниця щорічно обслуговує 1,3 млн пасажирів, загальна його площа становить 6071 м²[1].

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита 1870 року в складі залізниці Київ — Жмеринка — Бірзула[2].

2003 року вокзал станції Вінниця був реконструйований[3].

2018 року вокзал станції Вінниця увійшов у топ-10 (6-те місце) найбільш завантажених вокзалів України, який обслужив 5,7 млн пасажирів у далекому сполученні (з них посадка — 1,3 млн пас./висадка — 1,3 млн пас.)[4].

Будівля вокзалу[ред. | ред. код]

Перша згадка про вокзал у Вінниці датується 1870 роком. Саме у цей час через місто була прокладена нещодавно збудована залізнична лінія Київ — Балта — Одеса.

Перша будівля виготовлена із дерева та була схожа на церкву. Також був дзвін, який оголошував прибуття та відправлення поїздів.

Завдяки залізниці, через 40 років місто збільшилося втричі та стало першим за товарообігом в Подільській губернії. Нову будівлю вокзалу зведено наприкінці XIX століття за зразком неоготичного архітектурного стилю. Особливістю споруди став дах з так званими «щипцями» — верхньою трикутною частиною стіни, обмеженою двома схилами даху і не відокремленої знизу карнизом.

У 1940 році зведена й введена в експлуатацію двоповерхова будівля залізничного вокзалу (будівництво тривало майже 6 років). Під час німецько-радянської війни будівля вокзалу під час бойових дій була вщент зруйнована. 1952 року на її місці відновлена бідівля залізничного вокзалу, яка зберіглася і понині[5].

Лінії та маршрути[ред. | ред. код]

Від станції відгалужуються лінії на:[6]

Через Вінницю проходить одна з електрифікованих магістральних ліній Жмеринської дирекції Південно-Західної залізниці у напрямку Жмеринки та Козятину.

Від станції Вінниця відгалужується одноколійна ділянка — колишня вузькоколійка, що сполучає місто з Вороновицею, Немировом, Ситківцями, Гайсином, Зятківцями, Гайвороном, Уманню. Цією лінією курсує приміський поїзд сполученням Вінниця — Гайворон.

Інфраструктура станції[ред. | ред. код]

На вокзалі станції Вінниця працює вестибюль, зала очікування (звичайний і підвищеного комфорту), платний і безкоштовний туалети, автоматичні та стаціонарні камери схову, багажне відділення, а також сервіс-центр і довідкове бюро.

Діє два окремих касових зали: в одному продають квитки на приміський електропоїзди, в іншому — на пасажирські поїзди далекого сполучення. Пасажирам далекого сполучення касири обов'язково бажають приємної подорожі.

Сам вокзал має багату і різноманітну історію.

На станції Вінниця функціонує підземний перехід, система гучномовного оголошення. Станція Вінниця має 3 пасажирські платформи: № 1 (колія № 3), № 2 (колії № 1 і № 2), № 3 (колія № 4). Центральний вестибюль вокзалу оснащено інформаційним електронним табло.

Платформа № 1 з правої сторони вокзалу оснащена турнікетами. Через них необхідно пройти, щоб потрапити на приміські електропоїзди, що унеможливлює безквитковий проїзд. Під час місячників протидії безквитковому проїзду перевірки бувають і на вихід. Приміський поїзд сполученням Вінниця — Гайворон вирушає від платформи № 3. На вході у дизель-поїзд чергують посадкові бригади та провідники. Усі пасажири, у тому числі і пільгові категорії, зобов'язані оформити свій проїзд у вигляді квитка, що видається безкоштовно у приміських касах вокзалу.

Сусідні станції:

Сусідні вузлові станції:

Приміське та місцеве сполучення[ред. | ред. код]

Станція приймає потяги приміського сполучення (напрямки: Жмеринка, Козятин I, Гайворон, Гайсин, а також потяги підвищеної комфортності у Хмельницькому напрямку (через Старокостянтинів I, Хмільник), Коростеня (через Козятин I, Бердичів, Житомир) та Києва). Приміське сполучення, на жаль, недостатнє через недофінансування з боку облдержадміністрації та інших установ, і технічно зубожіле.

Вартість проїзду залізницею станом на літо 2017 року — досить низька. Максимальна вартість на відстань 260 км (з однією пересадкою) складає 25,00 грн.

Прямим поїздами можна потрапити до Жмеринки, Калинівки I, Гнівані, Козятина I, Немирова, Ситківців, Гайсина, Джулинки, Гайворона, Києва (частина електропоїздів до Козятина слідує далі на Київ після стоянки та зміни номера), Вапнярки (частина електропоїздів до Жмеринки слідує далі на Вапнярку, змінюючи лише номер рейсу) та ін.

З однією пересадкою :

    • до Могилева-Подільського (з пересадкою у Жмеринці) 22,00 грн. (161 км, 3,5 години, враховуючи пересадку)
    • до Шепетівки 25,00 грн.(213 км, 3-4 год.) з пересадкою в Козятині
    • до Жашкова через Погребище (з пересадкою в Козятині)
    • до Христинівки (з пересадкою в Козятині або Вапнярці)
    • до Бердичева 18,00 грн. (92 км, 1,5 години) з пересадкою в Козятині
    • до Житомира 20,00 грн. (142 км) з пересадкою в Козятині
    • до Коростеня 25,00 грн. (224 км) з пересадкою в Козятині

На ділянці Вінниця — Зятківці відновлено приміське сполучення. У понеділок, середу та п'ятницю курсує приміський поїзд локомотивної тяги «Гайворон — Вінниця».

Квитки на приміські поїзди діють протягом усього дня, який вказаний на квитку. Також можливе оформлення місячних, двотижневих, річних проїзних абонементів, а також проїзних вихідного дня на 1 місяць (діють у пт., сб., нд., пн., а також святкові та передсвяткові дні), дитячих, студентських, починаючи від будь-якої дати.

Розклад руху приміських поїздів доступний на сайті Південно-Західної залізниці[7] з інтерактивною картою[8], а пасажирських — на офіційному вебсайті «Укрзалізниці»[9].

Регіональні електро- та дизель-поїзди підвищеного комфорту 3-го класу курсують до Києва, Житомира, Коростеня, Хмельницького, Жмеринки. Час руху менший від приміських поїздів на 25—30 %.

Далеке сполучення[ред. | ред. код]

Тепловоз ЧМЕ3Т-7368, приміський поїзд № 6631 Вінниця - Гайворон на станції Вінниця

Станція Вінниця щоденно приймає:

З березня 2020 року скасовані міжнародні поїзди до Кишинева, Мінська, Москви.

При проїзді пасажирськими поїздами вартість проїзду залежить від дня тижня, сезону, фірмовості та класу вагону.

Вартість проїзду та наявність місць на пасажирські поїзди є можливість переглянути на офіційному вебсайті АТ «Укрзалізниця»[10].

Через Вінницю призначені нові маршрути поїздів:

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Аліна Чемериченко. Вінницький: вже четвертий. // The Express Магистраль (Магістраль-експрес). — № 17 (грудень 2017). — с. 3.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет міністрів України планує передати сім вокзалів в концесію на 20 років [Архівовано 22 травня 2021 у Wayback Machine.] // 368.media, 2020-02-02 (рос.)
  2. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  3. Південно-Західна залізниця. Флагман вітчизняної електрифікації. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 19 жовтня 2011.
  4. Топ-10 найбільш завантажених вокзалів України у 2018 році [Архівовано 8 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Економічна правда, 2019-03-01
  5. Вінницький залізничний вокзал (відеоекскурсія).
  6. Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  7. Розклад руху приміських поїздів м. Вінниця. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 січня 2016.
  8. Розклад руху приміських поїздів м. Вінниця з інтерактивною картою. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 2 січня 2016.
  9. Розклад руху пасажирських поїздів м. Вінниця. Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 2 січня 2016.
  10. Вартість проїзду та наявність місць на пасажирські поїзди зі станції Вінниця. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 2 січня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]