Рубанівка (Великолепетиський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Рубанівка
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Великолепетиський
Рада/громада Рубанівська сільська рада
Код КОАТУУ 6521285501
Основні дані
Засноване 1798[1]
Населення 3927
Площа 14,885 км²
Густота населення 263,82 осіб/км²
Поштовий індекс 74531, 74532[2]
Телефонний код +380 5543
Географічні дані
Географічні координати 46°59′43″ пн. ш. 34°10′10″ сх. д. / 46.99528° пн. ш. 34.16944° сх. д. / 46.99528; 34.16944Координати: 46°59′43″ пн. ш. 34°10′10″ сх. д. / 46.99528° пн. ш. 34.16944° сх. д. / 46.99528; 34.16944
Середня висота
над рівнем моря
70[3] м
Місцева влада
Адреса ради 74531, Херсонська обл., Великолепетиський р-н, с. Рубанівка, вул. Незалежності, 4; тел. 2-53-20[4]
Сільський голова в.о. Сеньків Юлія Миколаївна[4]
Карта
Рубанівка. Карта розташування: Україна
Рубанівка
Рубанівка
Рубанівка. Карта розташування: Херсонська область
Рубанівка
Рубанівка

Ру́банівка — село в Україні, у Великолепетиському районі Херсонської області.

Населення становить 3927 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Рубанівка заснована у 1798 році закріпаченими селянами-втікачами. Назва походить від прізвища першого поселенця Рубана.

У Російській імперії[ред. | ред. код]

Станом на 1886 рік у селі, центрі Рубанівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, мешкало 5829 осіб, налічувалось 913 дворів, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, 2 школи, 6 лавок, 3 винних склади, 2 бондарні, відбувалось 2 ярмарки на рік: 11 лютого та 1 серпня, базари[5].

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

У 1920-х та 1930-х роках село не оминула хвиля репресій. Чимало селян було розкуркулено, виселено з України, розстріляно.

Дехто з мешканців Рубанівки був розстріляний за своє антирадянське минуле. Так рубанківець Шинкаренко Микита Данилович був розстріляний у 1929 році за те, що в період Перших визвольних змагань служив у білих, а згодом — в Армії Української Держави.[6]

За антирадянську агітацію та пропаганду були засуджені десятки мешканців села:

  • Ацеховський Іван Леонтійович (1906 р.н.) до 3 років позбавлення волі та 3 років поразки у правах;
  • Бабанін Кузьма Минович (1885 р.н.) до 3 років заслання у Північний край;
  • Буряков Григорій Костянтинович (1897 р.н.) до розстрілу з конфіскацією майна;
  • Ведміцький Петро Петрович (1892 р.н.) до 3 років заслання у Північний край;
  • Желугін Федір Опанасович (1881 р.н.) до 3 років заслання у Північний край;
  • Гридасов Пилип Ілліч (1881 р.н.) до 3 років заслання у Північний край;
  • Грибовський Владислав Антонович був звинувачений у створенні повстанської групи, яка боролась проти більшовицької влади (розстріляно у 1937 році);
  • Гридасов Яків Кіндратович (1916 р.н.) отримав 10 років концтаборів та 5 років поразки у правах за антирадянську агітацію,
  • такий же термін дістав і Дубров Іван Гаврилович (1909 р.н.).

Засуджували і жінок. Жадлун Анастасія Микитівна (1905 р.н.) відсиділа 3 роки виправних трудових таборів. Декого, як Завгороднього Василя Тарасовича (1908 р.н.), заарештовували двічі.

Загалом, крім названих вище, репресовані такі родини: Загной, Камінський, Коваленко, Козленко, Ляшко, Малишевський, Митрофанов, Михайленко, Мізера, Озюменко, Партика, Резанов, Свєтловський, Сергеєв («активний петлюрівець, боровся проти радянської влади»), Сінченко, Стрюк (репресовано трьох членів сім'ї, один з них — зі зброє в руках боровся проти більшовиків), Тарасенко, Ткалич, Цеомашко, Шишляков, Шинкаренко,

Друга світова війна[ред. | ред. код]

На фронтах Другої світової, в лавах РСЧА, воювало 1865 мешканців села, з яких 400 загинули у боях. Уродженці села Дмитро Грідасов та Володимир Загній одержали звання Героїв Радянського Союзу.

Повоєнний період[ред. | ред. код]

За зв'язки з ОУН 28 лютого 1953 р. був заарештований мешканець села Шумей Микола Васильович. За чотири місяці після арешту справу було припинено і Шумея звільнили з-під варти. За тим же звинуваченням були заарештовані й інші мешканці села: Голотів Василь (1935 р.н.), Голотів Мар'ян (1931 р.н.), Голотів Текля Кирилівна (1907 р.н.). Всі вони відбули по півроку під вартою та згодом були звільнені.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися
  • Борсук Кіндрат Іванович — козак Армії УНР.
  • Сінченко Григорій Іванович (1 грудня 1918 — 8 грудня 1987) — український фольклорист, літературознавець, педагог, доктор філологічних наук, професор. Закінчив Бериславський педагогічний технікум, вчителював. Учасник Німецько-радянської війни. Навчався у Чернівецькому університеті, де закінчив аспірантуру на філологічному факультеті. З 1953 року й до кінця життя працював тут викладачем, доцентом, професором і завідувачем кафедрою української літератури. Автор монографій: «Жанрова специфіка української народної пісні Карпат і Прикарпаття», «Тематична специфіка української народної пісні Карпат і Прикарпаття», багатьох критичних студій: «Народнопоетична творчість Північної Буковини за роки радянської влади», «Про Параску Амбросій», "Народнопісенна основа повісті О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала», «Драматургія З.  Прокопенка», «Хотинське повстання у спогадах учасників та художній літературі»… Помер учений 8 грудня 1987 року.
  • Стрелюк Олександр Олександрович (1982—2015) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. Довідник поштових індексів України. Херсонська область. Великолепетиський район
  3. Прогноз погоди в селі Рубанівка
  4. а б Рубанівська сільська рада
  5. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. Реабілітовані історією. Херсонська область. Під редакцією Бабича А. О. Херсон. — В-во: Наддніпрянська правда. 2005 — С. 371.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гусар Ю. Буковинський календар. Ювілеї — 2008: [90 років українському фольклористу, літературознавцю, педагогу, доктору філологічних наук, професору Григорію Івановичу СІНЧЕНКУ /1918-1987)] / Юхим Гусар — Чернівці: Правдивий поступ, 2008. — С. 105.

Джерела[ред. | ред. код]