Скіпче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Скіпче
Skipche gerb.png Skipche prapor.png
Герб Прапор
Ск в'їзд.jpg
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Городоцький район
Громада Городоцька міська громада
Код КОАТУУ 6824288301
Основні дані
Засноване 1493
Населення 685
Площа 3,344 км²
Густота населення 204,84 осіб/км²
Поштовий індекс 32064
Телефонний код +380 3851
Географічні дані
Географічні координати 49°03′23″ пн. ш. 26°32′01″ сх. д. / 49.05639° пн. ш. 26.53361° сх. д. / 49.05639; 26.53361Координати: 49°03′23″ пн. ш. 26°32′01″ сх. д. / 49.05639° пн. ш. 26.53361° сх. д. / 49.05639; 26.53361
Середня висота
над рівнем моря
312 м
Водойми Річка "Яромирка"
Місцева влада
Адреса ради 32064, Хмельницька обл., Городоцький р-н, с.Скіпче
Сільський голова Сінгелевич Володимир Станіславович
Карта
Скіпче. Карта розташування: Україна
Скіпче
Скіпче
Скіпче. Карта розташування: Хмельницька область
Скіпче
Скіпче
Мапа

Скіпче (до 2015 року — Скипче[1]) — село в Україні, в Городоцькій міській територіальній громаді Городоцького району Хмельницької області. Населення становить 685 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Cело розташоване серед лісів на обох берегах річки Яромирки, за 18 км від районного центру — міста Городок і залізничної станції Вікторія, та за 72 км від обласного центру — міста Хмельницький.

Герб та прапор[ред. | ред. код]

Затверджені 3 листопада 2017р. рiшенням №2-16/2017 сесії сільської ради. Автор - П.Б.Войталюк. Щит поділений срібною пониженою балкою. В першій лазуровій частині розходяться сім золотих гілочок верби з срібними бруньками, середня коротша в стовп, над якою золоте сонце з шістнадцятьма променями. Друга червона частина мурована сріблом. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "СКІПЧЕ" і дата "1493".

Верба – символ весняного пробудження; окрім того, один із присілків зветься Вербична. Срібна балка – символ річки Яромирки. Мурована частина означає виробництво цегли.

Історія[ред. | ред. код]

Родовий герб Гербуртів

Назва села (Skyepcze) вперше у документах зустрічається в 1493 році у «Реєстрі димів Подільського воєводства». Сучасні лінгвісти вважають, що ця назва пов'язана зі словом «скіпець» — діалектна назва ями завглибшки в одну лопату. Однак історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля Юхим Сіцінський в свій час припускав, що назва села пішла від слова «скит» і раніше воно, ніби-то, називалось «Скитче» і, ніби-то, за народним повір'ям, скит або монастир, якому належало це село або урочище, знаходився неподалік на горі, в лісі, над річкою Смотрич[2]. Однак, варто відзначити, що ця версія назви села не зустрічається ні на стародавніх мапах, ні в існуючих історичних документах.

В документі за 1526 рік мова йде про власницю сіл Купина, Олексинця та Скіпче, яка вела переговори про продаж своїх маєтків разом із селянами, але в останній момент відмовилась від своїх намірів.

Родовий герб Чарторийських
Родовий герб Любомирських
Герб Тадеуша Грабянки
Родовий герб Мишецьких

У 1565 році село належало Гербурту і спадкоємцям Свірча.

У 1583 році було приєднане до Городка.

У XVIII ст. Скіпче належало: в 1734 р. Старжинським, в середині століття князю Чарторийському, потім — Любомирським.

З 1771 року у володінні Терези Стадницької (Грабянки), доньки Станіслава Стадницького, яка отримала Скіпче, а також села Остапківці, Сирватинці, Кремінна, Новосілки, Лісоводи і містечко Купин як посаг вийшовши заміж за Тадеуша Грабянку.

Потім у володінні барона Гейсмара[ru].

В кінці ХІХ ст. Скіпче і Слобідка Скіпецька належали князю Петру Мишецькому[ru], а Скіпецький хутір — Ритаровському. В цей час в селі рахувалось 244 двори і 1425 жителів.

Найдавнішою мапою на якій позначено село є мапа Поділля, орієнтовно 1660 року, що була створена на базі мапи Ґійома де Боплана, видана в Амстердамі видавничою фірмою Covens & Mortier, там ми бачимо назву Sekipcza.

Землі Українські, Поділля, 1660рік

Також назву села можна зустріти і на мапах різних країн більш пізнього періоду, а саме: австро-угорських кінця ХІХст.[недоступне посилання з липня 2019], німецьких часів І-ї світової війни[недоступне посилання з липня 2019](Skipcza), російських кінця ХІХст.(Скипча), та американських військових мапах[недоступне посилання з липня 2019] часів ІІ-ї світової війни (Skipcha).

Адміністративно-територіальна приналежність[ред. | ред. код]

1493—1793 рр. — у складі Подільського воєводства Польського Королівства (14341569) та Речі Посполитої (15691793).

1672—1699 рр. — у складі Османської імперії, Подільського еялету, Кам'янецького санджаку.

1793—1917 рр. — у складі Російської імперії.

З 1.05.1795 р. у Подільському намісництві.

З 12.12.1796 р. у Подільській губернії, Кам'янецький повіт, Купинська волость.

22.01.1918—1920 рр. — на території Української Народної республіки та Української Держави.

1920-30.12.1922 рр. — в УСРР.

30.12.1922-24.08.1991 рр. — у складі УРСР СРСР.

07.03.1923 р. — Купинський район Кам'янецької округи Подільської губернії.

03.06.1925 р. — Купинський район Кам'янецької округи.

13.06.1930 р. — Купинський район Проскурівської округи.

02.09.1930 р. — Купинський район УСРР.

03.02.1931 р. — Смотрицький район УСРР.

09.02.1932 р. — Смотрицький район Вінницької області.

04.05.1935 р. — Смотрицький район Кам'янецького прикордонного округу Вінницької області.

22.09.1937 р. — Смотрицький район Кам'янець-Подільської (з 4.02.1954 р. Хмельницької) області.

01.09.1941 — 10.11.1944 рр. — Смотрицька управа, Кам'янець-Подільський ґебітскомісаріат, генеральна округа «Волинь-Поділля», Райхскомісаріат Україна.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Скипченську сільраду Чемеровецького району до складу Городоцького району Хмельницької області.[3]

24.08.1991 р. — Україна, Хмельницька область, Городоцький район.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Село Скіпче належить до Скіпченської сільської ради. В селі рахується 268 дворів, 685 жителів.

Загальна площа — 335,3 га.

Орної землі — 1858,7га.

На території села Скіпче є ЗОШ І-ІІ ступенів, ФАП, будинок культури, бібліотека, три торгові точки, православна Хрестовоздвиженська церква, церква Євангельських християн-баптистів.

294 жителі села, що брали участь в німецько-радянській війні на боці СРСР, отримали радянські нагороди.

Минувшина[ред. | ред. код]

На території села виявлено знаряддя праці Буго-Дністровської культури — доби неоліту(V тисячоліття до н. е.) з міді та бронзи, кургани скіфських часів (VI—V ст. до н. е.), поселення черняхівської культури та городище давньоруських часів.

Відомі люди[ред. | ред. код]

У селі народилися: Чайка Валентин Васильович[ru] (р.н. 1953) — генерал-лейтенант, депутат Державної Думи Російської Федерації третього (1999—2003 рр.), четвертого (2003—2007 рр.), п'ятого (2007—2011 рр.) та шостого (з 2012 р.) скликань.

Гонтар Олександр Миколайович (р.н. 1961) — дипломат Російської Федерації в Латинській Америці.

Трембіцький Анатолій Михайлович, народився 15 квітня 1955 року. Доктор історичних наук (2020), старший науковий співробітник . Член багатьох наукових товариств, у т. ч. Наукового товариства ім. Шевченка у Львові та Національної спілки краєзнавців України, Почесний краєзнавець України, кавалер Ордена Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня. Автор майже 700 наукових праць з історії України, біографістики, біобібліографії, просопографії, історії друкарства, лірництва і кобзарства, народознавства, етнографії, історичної регіоналістики, мистецтвознавства, музеєзнавства, літературознавства, комерційного права та історії філософії[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]