Скіпче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Скіпче
Skipche gerb.png Skipche prapor.png
Герб Прапор
Ск в'їзд.jpg
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Городоцький район
Рада/громада Скіпченська сільська рада
Код КОАТУУ 6824288301
Locator Dot2.gif
Розташування села Скіпче
Основні дані
Засноване 1493
Населення 685
Площа 3,344 км²
Густота населення 204,84 осіб/км²
Поштовий індекс 32064
Телефонний код +380 3851
Географічні дані
Географічні координати 49°03′23″ пн. ш. 26°32′01″ сх. д. / 49.05639° пн. ш. 26.53361° сх. д. / 49.05639; 26.53361Координати: 49°03′23″ пн. ш. 26°32′01″ сх. д. / 49.05639° пн. ш. 26.53361° сх. д. / 49.05639; 26.53361
Середня висота
над рівнем моря
312 м
Водойми Річка "Яромирка"
Місцева влада
Адреса ради 32064, Хмельницька обл., Городоцький р-н, с.Скіпче , тел. 3-21-81
Сільський голова Сінгелевич Володимир Станіславович
Карта
Скіпче is located in Україна
Скіпче
Скіпче
Скіпче is located in Хмельницька область
Скіпче
Скіпче

Скіпче (до 2015 року — Скипче[1]) — село в Україні, в Городоцькому районі Хмельницької області. Населення становить 685 осіб. Орган місцевого самоврядування — Скіпченська сільська рада (входить також село Сирватинці з присілком Вербична).

Географія[ред.ред. код]

Cело розташоване серед лісів на обох берегах річки Яромирки, за 18 км від районного центру — міста Городок і залізничної станції Вікторія, та за 72 км від обласного центру — міста Хмельницький.

Герб та прапор[ред.ред. код]

Затверджені 3 листопада 2017р. рiшенням №2-16/2017 сесії сільської ради. Автор - П.Б.Войталюк. Щит поділений срібною пониженою балкою. В першій лазуровій частині розходяться сім золотих гілочок верби з срібними бруньками, середня коротша в стовп, над якою золоте сонце з шістнадцятьма променями. Друга червона частина мурована сріблом. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "СКІПЧЕ" і дата "1493".

Верба – символ весняного пробудження; окрім того, один із присілків зветься Вербична. Срібна балка – символ річки Яромирки. Мурована частина означає виробництво цегли.

Історія[ред.ред. код]

Родовий герб Гербуртів

Назва села (Skyepcze) вперше у документах зустрічається в 1493 році у «Реєстрі димів Подільського воєводства». Сучасні лінгвісти вважають, що ця назва пов'язана зі словом «скіпець» — діалектна назва ями завглибшки в одну лопату. Однак історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля Юхим Сіцінський в свій час припускав, що назва села пішла від слова «скит» і раніше воно, ніби-то, називалось «Скитче» і, ніби-то, за народним повір'ям, скит або монастир, якому належало це село або урочище, знаходився неподалік на горі, в лісі, над річкою Смотрич[2]. Однак, варто відзначити, що ця версія назви села не зустрічається ні на стародавніх мапах, ні в існуючих історичних документах.

В документі за 1526 рік мова йде про власницю сіл Купина, Олексинця та Скіпче, яка вела переговори про продаж своїх маєтків разом із селянами, але в останній момент відмовилась від своїх намірів.

Родовий герб Чарторийських
Родовий герб Любомирських
Герб Тадеуша Грабянки
Родовий герб Мишецьких

У 1565 році село належало Гербурту і спадкоємцям Свірча.

У 1583 році було приєднане до Городка.

У XVIII ст. Скіпче належало: в 1734 р. Старжинським, в середині століття князю Чарторийському, потім — Любомирським.

З 1771 року у володінні Терези Стадницької (Грабянки), доньки Станіслава Стадницького, яка отримала Скіпче, а також села Остапківці, Сирватинці, Кремінна, Новосілки, Лісоводи і містечко Купин як посаг вийшовши заміж за Тадеуша Грабянку.

Потім у володінні барона Гейсмара[ru].

В кінці ХІХ ст. Скіпче і Слобідка Скіпецька належали князю Петру Мишецькому[ru], а Скіпецький хутір — Ритаровському. В цей час в селі рахувалось 244 двори і 1425 жителів.

Найдавнішою мапою на якій позначено село є мапа Поділля, орієнтовно 1660 року, що була створена на базі мапи Ґійома де Боплана, видана в Амстердамі видавничою фірмою Covens & Mortier, там ми бачимо назву Sekipcza.

Землі Українські, Поділля, 1660рік

Також назву села можна зустріти і на мапах різних країн більш пізнього періоду, а саме: австро-угорських кінця ХІХст., німецьких часів І-ї світової війни(Skipcza), російських кінця ХІХст.(Скипча), та американських військових мапах часів ІІ-ї світової війни (Skipcha).

Адміністративно-територіальна приналежність[ред.ред. код]

1493—1793 рр. — у складі Подільського воєводства Польського Королівства (14341569) та Речі Посполитої (15691793).

1672—1699 рр. — у складі Османської імперії, Подільського еялету, Кам'янецького санджаку.

1793—1917 рр. — у складі Російської імперії.

З 1.05.1795 р. у Подільському намісництві.

З 12.12.1796 р. у Подільській губернії, Кам'янецький повіт, Купинська волость.

22.01.1918—1920 рр. — на території Української Народної республіки та Української Держави.

1920-30.12.1922 рр. — в УСРР.

30.12.1922-24.08.1991 рр. — у складі УРСР СРСР.

07.03.1923 р. — Купинський район Кам'янецької округи Подільської губернії.

03.06.1925 р. — Купинський район Кам'янецької округи.

13.06.1930 р. — Купинський район Проскурівської округи.

02.09.1930 р. — Купинський район УСРР.

03.02.1931 р. — Смотрицький район УСРР.

09.02.1932 р. — Смотрицький район Вінницької області.

04.05.1935 р. — Смотрицький район Кам'янецького прикордонного округу Вінницької області.

22.09.1937 р. — Смотрицький район Кам'янець-Подільської (з 4.02.1954 р. Хмельницької) області.

01.09.1941 — 10.11.1944 рр. — Смотрицька управа, Кам'янець-Подільський ґебітскомісаріат, генеральна округа «Волинь-Поділля», Райхскомісаріат Україна.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Скипченську сільраду Чемеровецького району до складу Городоцького району Хмельницької області.[3]

24.08.1991 р. — Україна, Хмельницька область, Городоцький район.

Сьогодення[ред.ред. код]

Село Скіпче належить до Скіпченської сільської ради. В селі рахується 268 дворів, 685 жителів.

Загальна площа — 335,3 га.

Орної землі — 1858,7га.

На території села Скіпче є ЗОШ І-ІІ ступенів, ФАП, будинок культури, бібліотека, три торгові точки, православна Хрестовоздвиженська церква, церква Євангельських християн-баптистів.

294 жителі села, що брали участь в німецько-радянській війні на боці СРСР, отримали радянські нагороди.

Минувшина[ред.ред. код]

На території села виявлено знаряддя праці Буго-Дністровської культури — доби неоліту(V тисячоліття до н. е.) з міді та бронзи, кургани скіфських часів (VI—V ст. до н. е.), поселення черняхівської культури та городище давньоруських часів.

Персоналії[ред.ред. код]

У селі народилися: Чайка Валентин Васильович[ru] (р.н. 1953) — генерал-лейтенант, депутат Державної Думи Російської Федерації третього (1999—2003 рр.), четвертого (2003—2007 рр.), п'ятого (2007—2011 рр.) та шостого (з 2012 р.) скликань.

Гонтар Олександр Миколайович (р.н. 1961) — дипломат Російської Федерації в Латинській Америці.

Трембіцький Анатолій Михайлович, народився 15 квітня 1955 року. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри комерційного та трудового права Хмельницького інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом. Член багатьох наукових товариств, у т. ч. Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові та Національної спілки краєзнавців України, Почесний краєзнавець України, кавалер Ордена Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня. Автор понад 500 наукових праць з історії України, біографістики, біобібліографії, просопографії, історії друкарства, лірництва і кобзарства, народознавства, етнографії, історичної регіоналістики, мистецтвознавства, музеєзнавства, літературознавства, комерційного права та історії філософії[4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.