Чорноморець Юрій Павлович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль, оформлення, вікіфікація
оформлення, уточнення, правопис
Рядок 1: Рядок 1:
{{Othernames|Чорноморець}}
{{Othernames|Чорноморець}}
{{Богослов
{{Refimprove|дата=липень 2013}}
⚫
|ім'я = Юрій Павлович Чорноморець
{{Нейтральність сумнівна|дата=липень 2013}}
|оригінал імені =
{{Стиль|дата=липень 2013}}
⚫
|зображення = Yuri Chornomorets (2).jpg
{{Науковець
|розмір_зображення = 200px
⚫
| ім'я = Юрій Павлович Чорноморець
|підпис_зображення = Ю. П. Чорноморець
⚫
| портрет = Зображення:Yuri Chornomorets (2).jpg
|ім'я при народженні =
| зображення_розмір = 200px
|рід діяльності = [[релігієзнавство]], [[історія філософії]]
| зображення_підпис = Ю. П. Чорноморець
| дата народження = 26.4.1974
|дата народження = 26.4.1974
| місце народження = м. [[Київ]]
|місце народження = [[Київ]]
⚫
|громадянство = {{URS}}<br/>{{UKR}}
⚫
| дата смерті =
| місце смерті =
|традиція =
|інтереси = [[теологія]], [[патрологія]], [[філософія]]
| резиденція = м. [[Київ]]
⚫
|дата смерті =
⚫
| громадянство = {{UKR}}
|місце смерті =
| національність = [[Українці|українець]]
⚫
|Alma_mater = [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський університет]]
| галузь = [[Філософія]], [[теологія]], [[патрологія]]
| заклад = [[Національний університет державної податкової служби України]]
|заклад = [[Національний університет державної податкової служби України]]
|конфесія = [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ МП]]
⚫
| Alma Mater = [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка]]
|звання = [[професор]]
| відомий через =
| звання = [[професор]]
|ступінь = [[доктор філософських наук]]
|титул =
| ступінь = [[доктор філософських наук]]
| керівник =
|ідеї =
| учні =
|роботи =
| нагороди =
|попередники =
| примітки =
|послідовники =
|нагороди =
|автограф =
|сайт =
|різне =
}}
}}


'''Юрій Павлович Чорноморець''' ({{нар}}[[26 квітня]] [[1974]], м. [[Київ]])&nbsp;— [[доктор філософських наук]], [[професор]] кафедри культурології Інституту філософської освіти і науки [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|НПУ імені М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова]]<ref>{{cite web
'''Юрій Павлович Чорноморець''' ({{нар}}[[26 квітня]] [[1974]], м. [[Київ]])&nbsp;— [[доктор філософських наук]], [[професор]] кафедри [[культурологіz|культурології]] Інституту філософської освіти і науки [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|НПУ імені М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова]]<ref>{{cite web
|url =http://ifon.npu.edu.ua/ua/kafedry/kulturolohii
|url =http://ifon.npu.edu.ua/ua/kafedry/kulturolohii
|назва =Кафедра культурології
|назва =Кафедра культурології
Рядок 35: Рядок 39:
}}</ref>, провідний сучасний український [[теолог]] і [[патролог]], [[філософ]].
}}</ref>, провідний сучасний український [[теолог]] і [[патролог]], [[філософ]].


== Біографія ==
== Життєпис ==
Юрій Чорноморець народився [[26 квітня]] [[1974]] року у місті Києві. Походить із роду українських священиків, останній із яких&nbsp;— протоієрей [[Микола Радецький]]. Про свій родовід Чорноморець говорить наступне<ref>{{cite web
Народився у місті Києві. Походить із роду українських [[священик]]ів, останній із яких&nbsp;— протоієрей [[Микола Радецький]]. Про свій родовід Чорноморець говорить наступне<ref>{{cite web
|url =http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/webconf_archive/29794
|url =http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/webconf_archive/29794
|назва ="УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я – ЦЕ МІНА В БУДИНКУ РПЦ, ЩО РАНО ЧИ ПІЗНО "ВИБУХНЕ", І РПЦ В УКРАЇНІ "ПОСИПЛЕТЬСЯ"
|назва ="УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я – ЦЕ МІНА В БУДИНКУ РПЦ, ЩО РАНО ЧИ ПІЗНО "ВИБУХНЕ", І РПЦ В УКРАЇНІ "ПОСИПЛЕТЬСЯ"
Рядок 48: Рядок 52:


=== Освіта та наукова діяльність ===
=== Освіта та наукова діяльність ===
У [[1997]] році закінчив філософський факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Національного університету імені Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]] із дипломною роботою на тему «[[Метафізика]] грецької патристики».
У [[1997]] році закінчив філософський [[факультет]] [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Національного університету імені Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]] із [[дипломна робота|дипломною роботою]] на тему «[[Метафізика]] грецької патристики».


У [[2002]] році захистив кандидатську дисертацію (із спеціальності 09.00.05&nbsp;— історія філософії) на тему «[[Антропологія]] східної патристики».
У [[2002]] році захистив [[кандидат наук|кандидатську]] [[Дисертація|дисертацію]] (із спеціальності 09.00.05&nbsp;— [[історія філософії]]) на тему «[[Антропологія]] східної патристики».


З [[2005]] року&nbsp;— доцент кафедри філософії та політології, [[Національний університет державної податкової служби України]].
З [[2005]] року&nbsp;— [[доцент]] кафедри філософії та [[політологія|політології]], [[Національний університет державної податкової служби України]].


У [[2011]] році захистив докторську дисертацію (із спеціальності 09.00.11&nbsp;— [[релігієзнавство]]) на тему: «Еволюція візантійського [[неоплатонізм]]у».
У [[2011]] році захистив [[Доктор наук|докторську]] [[Дисертація|дисертацію]] (із спеціальності 09.00.11&nbsp;— [[релігієзнавство]]) на тему: «Еволюція візантійського [[неоплатонізм]]у».


З [[2012]] року&nbsp;— професор кафедри культурології [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|Національного педагогічного університету ім. М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова]].
З [[2012]] року&nbsp;— [[професор]] кафедри культурології [[Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова|Національного педагогічного університету ім. М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова]].


З 2012 року&nbsp;— член редколегії філософського журналу «Sentetiae», редактор спеціальних випусків журналу «Філософська думка» (спільно із журналом «Sentetiae») на теми: «Антична і середньовічна філософія» (2010), «Теологія і філософія релігії» (2011), «Християнська теологія і сучасна філософія» (2012), «Перспективи філософії та теології» (2013).
З 2012 року&nbsp;— член редколегії філософського [[журнал]]у «Sentetiae», [[редактор]] спеціальних випусків журналу «[[Філософська думка]]» (спільно із журналом «Sentetiae») на теми: «Антична і середньовічна філософія» (2010), «Теологія і філософія релігії» (2011), «Християнська теологія і сучасна філософія» (2012), «Перспективи філософії та теології» (2013).


=== Наукові погляди ===
=== Наукові погляди ===
У філософії розвиває ідеї [[феноменологія|феноменології]], [[кантіанство|кантіанства]], [[онтологія|онтології]] [[Ніколай Гартман|Ніколая Гартмана]], комунікативної прагматики Карла Апеля.
У філософії розвиває ідеї [[феноменологія|феноменології]], [[кантіанство|кантіанства]], [[онтологія|онтології]] [[Ніколай Гартман|Ніколая Гартмана]], комунікативної прагматики {{не перекладено|Карл Отто Апель|Карла Апеля]]|de|Karl-Otto Apel}}.


У [[Православна теологія|православній теології]] працює в двох парадигмах. У межах [[неопатристика|неопатристики]] розвиває ідеї теологів о. [[Георгій Флоровський|Георгія Флоровського]] та о. [[Думитру Станілоае]]. У межах православної радикальної ортодоксії («постнеопатристики», «літургійного евангелізму») розвиває ідеї [[Девід Харт|Девіда Бентлі Харта]], о. [[Джон Манусакіс|Джона Манусакіса]] та митрополита [[Антоній Сурозький|Антонія Сурожського]].
У [[Православна теологія|православній теології]] працює в двох парадигмах. У межах [[неопатристика|неопатристики]] розвиває ідеї теологів о. [[Георгій Флоровський|Георгія Флоровського]] та о. [[Думитру Станілоае]]. У межах православної радикальної ортодоксії («постнеопатристики», «літургійного евангелізму») розвиває ідеї [[Девід Харт|Девіда Бентлі Харта]], о. [[Джон Манусакіс|Джона Манусакіса]] та митрополита [[Антоній Сурозький|Антонія Сурожського]].


=== Громадська діяльність ===
=== Громадська діяльність ===
Належить до [[УПЦ МП|УПЦ Московського патріархату]]. З 2004 року послідовно критикує російський церковний шовінізм. Його публіцистичні виступи часто набували дуже гострої форми із прямою критикою Патріарха Московського, вищих церковних чинів РПЦ, [[етнофілетизм|етнофілетичної]] ідеології «[[Російський світ|Російського світу]]» тощо. На думку деяких православних публіцистів, саме Чорноморець, а також священик [[Зуєв Петро]] та журналіст [[Штейніков Сергій Володимирович]] вважалися головними ідеологами автокефалістського крила УПЦ{{fact}}. З 2010 року висловлює загальне розчарування у всій церковній політиці, відмовляється від критики Патріарха Московського та всіх інших церков. З 2011 року концентрується на пропаганді окремих позитивних досягнень УПЦ та інших українських церков, критикуючи лише окремі дії чи слова церковних діячів. Відхід від політичної діяльності пов'язується із все більшою заагажованістю у теологічні, релігієзнавчі та філософські проекти. Вважає, що для церкви головне&nbsp;— бути християнською, а національні форми і навіть помісність в умовах постмодерну будуть розмиті і самі по собі не можуть мати цінності для православних вірних{{fact}}.
Належить до [[УПЦ МП|УПЦ Московського патріархату]]. З 2004 року послідовно критикує російський церковний [[шовінізм]]. Його публіцистичні виступи часто набували дуже гострої форми із прямою критикою [[Патріарх Московський|Патріарха Московського]], вищих церковних чинів [[Російська православна церква|РПЦ МП]], [[етнофілетизм|етнофілетичної]] ідеології «[[Російський світ|Російського світу]]» тощо. На думку деяких православних [[публіцист]]ів, саме Чорноморець, а також [[священик]] [[Зуєв Петро]] та [[журналіст]] [[Штейніков Сергій Володимирович]] вважалися головними ідеологами автокефалістського крила УПЦ{{fact}}. З 2010&nbsp;р. висловлює загальне розчарування у всій церковній політиці, відмовляється від критики Патріарха Московського та всіх інших церков. З 2011&nbsp;р. концентрується на пропаганді окремих позитивних досягнень УПЦ МП та інших українських церков, критикуючи лише окремі дії чи слова церковних діячів. Відхід від політичної діяльності пов'язується із все більшою заангажованістю у теологічні, релігієзнавчі та філософські проекти. Вважає, що для церкви головне&nbsp;— бути християнською, а національні форми і навіть помісність в умовах [[постмодерн]]у будуть розмиті і самі по собі не можуть мати цінності для православних вірних{{fact}}.


Постійно виступає за активне співробітництво українських церков в області теології, поєднує екуменізм із активною апологетикою православної теології. Є одним із ідеологів підтримки українськими церквами створення християнського громадянського суспільства, заснованого на реалізації принципів Декларації трьох церков Київської традиції від 1 грудня 2011 року. Критикує церкви за відсутність підтримки розвитку теології та християнського громадянського суспільства.
Постійно виступає за активне співробітництво українських церков в області теології, поєднує [[екуменізм]] із активною [[апологетика|апологетикою]] православної теології. Є одним із ідеологів підтримки українськими церквами створення християнського громадянського суспільства, заснованого на реалізації принципів [[Декларація трьох церков Київської традиції|Декларації трьох церков Київської традиції]] від 1 грудня 2011 року. Критикує церкви за відсутність підтримки розвитку теології та християнського громадянського суспільства.


Активно виступає на заходах різних церков України, а тому вплив своїх ідей зумів поширити навіть на протестантське та греко-католицьке середовище.
Активно виступає на заходах різних церков України, а тому вплив своїх ідей зумів поширити навіть на [[протестант]]ське та [[греко-католики|греко-католицьке]] середовище.


В 2012 році несподівано виступив із різкою критикою традиційного томізму під час публічного диспуту із Андрієм Баумейстером, тим самим знівелювавши підозри у власній прихильності до католицизму. В 2009—2010 році активно критикував католицьке вчення про примат папи Римського.
В 2012&nbsp;р. несподівано виступив із різкою критикою традиційного [[томізм]]у під час публічного [[диспут]]у із Андрієм Баумейстером, тим самим знівелювавши підозри у власній прихильності до [[католицизм]]у. В 2009—2010&nbsp;рр. активно критикував католицьке вчення про [[Примат (значення)|примат]] папи Римського. В 2012—2013 роках запропонував концепцію третьої хвилі [[Феноменологія релігії|феноменології релігії]] у [[релігієзнавство|релігієзнавстві]], пропонуючи в аналізі релігій як життєсвітів застосовувати феноменологію пізнього [[Едмунд Гуссерль|Гусерля]] і [[Жан-Люк Маріон|Маріона]], [[герменевтика|герменевтику]] «Божих імен» ([[Трансценденталізм|трансценденталій]]) [[Діонісій Ареопагіт|Ареопагіта]] і [[Максим Сповідник|Максима Сповідника]], Девіда Харта і Дж. Манусакіса, комунікативної прагматики [[Карл Отто Апель|Карла Апеля]].
В 2012—2013 роках запропонував концепцію третьої хвилі феноменології релігії у релігієзнавстві, пропонуючи в аналізі релігій як життєсвітів застосовувати феноменологію пізнього Гусерля і Маріона, герменевтику «Божих імен» (трансценденталій) Ареопагіта і Максима Сповідника, Девіда Харта і Дж. Манусакіса, комунікативної прагматики Карла Апеля.


Згідно із Чорноморцем, лише єдність феноменології, герменевтики та комунікативної прагматики може забезпечити найдійний фундамент для філософії, теології та релігієзнаства у часи постметафізичного мислення, дозволяє уникнути релятивізму та агностицизму.
Згідно із Чорноморцем, лише єдність феноменології, герменевтики та комунікативної прагматики може забезпечити надійний фундамент для філософії, теології та релігієзнавства у часи постметафізичного мислення, дозволяє уникнути [[релятивізм]]у та [[агностицизм]]у.


Активно відстоює повернення теології в Університет, доводячи можливість відкриття теологічних факультетів із трьома відділеннями: православної теології, католицької теології, протестанської теології. Але при цьому виступає за збереження саме традиційної церковної теології, характерної для трьох конфесій, активно критикує спроби підміни конфесійних теологій єдиною «світсько теологією». Виступає за повернення до повноцінного викладання всім студентам України предмету «релігієзнавство», за викладання всім студентам предметів «Основи християнської культури» та «Основи соціального вчення християнства». Активно бореться за розширення викладання у школах України «Основ християнської етики». Відстоює автономію традиційної церковної освіти (семінарії, академії), але виступає за підвищення якості викладання та за визнання державою церковної освіти та її результатів (дипломів, дисертацій). Виступає за розвиток філософської теології як окремої дисципліни в дусі православного філософа і богослова Р. Суінберга.
Активно відстоює повернення теології в [[Університет]], доводячи можливість відкриття теологічних [[факультет]]ів із трьома відділеннями: [[православ'я|православної]] теології, [[католицтво|католицької]] теології, [[протестант]]ської теології. Але при цьому виступає за збереження саме традиційної церковної теології, характерної для трьох [[конфесія|конфесій]], активно критикує спроби підміни конфесійних теологій єдиною «світською теологією». Виступає за повернення до повноцінного викладання всім [[студент]]ам [[Україна|України]] предмету «[[релігієзнавство]]», за викладання всім студентам предметів «Основи християнської культури» та «Основи соціального вчення християнства». Активно бореться за розширення викладання у школах України «Основ [[Християнська етика|християнської етики]]». Відстоює автономію традиційної церковної освіти ([[семінарія|семінарії]], [[академія|академії]]), але виступає за підвищення якості викладання та за визнання [[держава|державою]] церковної освіти та її результатів ([[диплом]]ів, [[Дисертація|дисертацій]]). Виступає за розвиток філософської теології як окремої дисципліни в дусі православного філософа і богослова Р. Суінберга.


=== Публіцистична діяльність ===
=== Публіцистична діяльність ===
Рядок 84: Рядок 87:
У [[2009]]-[[2010]] роках Чорноморець був відповідальним секретарем сайту{{fact}} «Релігія в Україні» (головний редактор&nbsp;— Алла Дмитрук). З [[14 вересня]] [[2010]] по [[14 вересня]] [[2011]]&nbsp;— шеф-редактор сайту «Богословський портал».
У [[2009]]-[[2010]] роках Чорноморець був відповідальним секретарем сайту{{fact}} «Релігія в Україні» (головний редактор&nbsp;— Алла Дмитрук). З [[14 вересня]] [[2010]] по [[14 вересня]] [[2011]]&nbsp;— шеф-редактор сайту «Богословський портал».


У [[2011]] році визнаний отримав премію імені Кароля Войтили як найкращий релігійний журналіст України.
У [[2011]] році визнаний отримав [[премія|премію]] імені Кароля Войтили як найкращий релігійний [[журналіст]] України.


Під час подій Помаранчевої революції Чорноморець разом з чотирма кліриками УПЦ (священики Петро Зуєв, Богдан Огульчанський та Андрій Дудченко, диякон Андрій Глущенко) підписав прокламацію&nbsp;— «Обращение к клирикам и мирянам Украинской Православной Церкви», від 26 листопада 2004:"Призываем вас поддержать народ, осудив нарушителей Заповедей Господних, крадущих миллионы голосов избирателей, лжесвидетельствующих в средствах массовой информации и уже готовых нарушить заповедь «не убий!». Защита народом своих попранных прав и свобод может и должна быть поддержана Православной Церковью"
Під час подій [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] Чорноморець разом з чотирма [[клірик]]ами УПЦ (священики Петро Зуєв, Богдан Огульчанський та Андрій Дудченко, диякон Андрій Глущенко) підписав прокламацію&nbsp;— «{{lang-ru|Обращение к клирикам и мирянам Украинской Православной Церкви}}», від 26 листопада 2004: «{{lang-ru|Призываем вас поддержать народ, осудив нарушителей Заповедей Господних, крадущих миллионы голосов избирателей, лжесвидетельствующих в средствах массовой информации и уже готовых нарушить заповедь «не убий!». Защита народом своих попранных прав и свобод может и должна быть поддержана Православной Церковью}}».


Дане звернення поширювалося серед парафіян у тимчасовому наметовому храмі УПЦ, який за підтримки о. Петра Зуєва та о. Андрія Дудченка діяв біля будівлі міської ради на Хрещатику, в період масових акцій протесту прихильників Ющенка у листопаді-грудні 2004 року.
Дане звернення поширювалося серед парафіян у тимчасовому наметовому храмі УПЦ, який за підтримки о. Петра Зуєва та о. Андрія Дудченка діяв біля будівлі Київської міської ради на [[Хрещатик]]у, в період масових акцій протесту прихильників Ющенка у листопаді-грудні 2004 року.


У 2010&nbsp;р. активну підтримку Чорноморцю надав Предстоятель УПЦ митрополит Володимир. З благословення митрополита Володимира весною 2010 року було розпочато діяльність актуального богословського клубу «Софія», що при храмі Всіх Святих, на території майбутнього кафедрального собору м. Києва.
У 2010&nbsp;р. активну підтримку Чорноморцю надав Предстоятель УПЦ митрополит [[Володимир (Сабодан)|Володимир Сабодан]]. З благословення митрополита Володимира весною 2010&nbsp;р. було розпочато діяльність актуального богословського клубу «Софія», що при храмі «Всіх Святих», на території майбутнього кафедрального собору м. Києва.
30 вересня 2010 року Предстоятель УПЦ митрополит Володимир, відкриваючи засідання організованих Чорноморцем, як одним з кураторів, Успенських читань на території «Софії Київської», виступив із програмною промовою «Завдання православного богослов'я в Україні на сучасному етапі». Наступного дня Юрій Чорноморець у галереї «Соборна», що при храмі Всіх Святих, на території майбутнього кафедрального собору м. Києва розпочав цикл публічних лекцій про сучасне православне богослов'я, з 1 жовтня по 5 листопада науковець провів 17 богословських зустрічей.
30 вересня 2010&nbsp;р. Предстоятель УПЦ митрополит Володимир, відкриваючи засідання організованих Чорноморцем, як одним з кураторів, «Успенських читань» на території «Софії Київської», виступив із програмною промовою «Завдання православного богослов'я в Україні на сучасному етапі». Наступного дня Юрій Чорноморець у галереї «Соборна», що при храмі «Всіх Святих», на території майбутнього кафедрального собору м. Києва розпочав цикл публічних лекцій про сучасне православне [[богослов'я]], з 1 жовтня до 5 листопада науковець провів 17 богословських зустрічей.


Також Чорноморець критично ставиться до УАПЦ та УПЦ-КП.<ref>http://www.radiosvoboda.org/content/article/2269078.html</ref>.
Також Чорноморець критично ставиться до [[Українська автокефальна православна церква|УАПЦ]] та [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ КП]].<ref>http://www.radiosvoboda.org/content/article/2269078.html</ref>.
В 2012—2013 роках Чорноморець почав схвально відгукуватися про нове покоління єпископату УПЦ КП і його досягнення. Щодо УАПЦ, то він передбачає її швидку деструкцію.
В 2012—2013 роках Чорноморець почав схвально відгукуватися про нове покоління єпископату УПЦ КП і його досягнення. Щодо УАПЦ, то він передбачає її швидку деструкцію.


Автор низки історико-теологічних досліджень, серед яких найпомітнішою на сьогодні є фундаментальна монографія «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» (надрукована у рамках програми «Діалог традицій» видавництва [[Дух і літера (видавництво)|«Дух і Літера»]] спільно з [[Асоціація "Духовне відродження"|Асоціацією «Духовне відродження»]] та [[Донецький християнський університет|Донецьким християнським університетом]]) (К.,2010), де, зокрема, [[Ареопагітики|ареопагітичний корпус]] вперше у світовій патрології обґрунтовано приписується візантійському філософу [[Йоан Філіпон|Йоану Філіпону]]. Головною постаттю у монографії, однак, виступає св. Максим Сповідник, теологія і філософія якого вважаються нормативними. Поняття візантійський неоплатонізм характеризує мову теології святих отців та візантійських авторів&nbsp;— тобто вживається у обмеженому значенні, аналогічно до терміну «християнський аристотелізм» по відношенню до Томи Аквіната. Чорноморець визнає відносність такого роду термінів, особливо&nbsp;— у теології, яка має справу із статичним змістом, який знакодить різне мовне значення (у статті «Необхідність пізнання традиції» в 15 номері «Трудів КДА»). Аналіз проблемних положень теології св Григорія Палами не завадив Чорноморцю захищати паламізм у його витлумаченні Миколаєм Кавасилою у пізніших статтях та диспутах.
Автор низки історико-теологічних досліджень, серед яких найпомітнішою на сьогодні є фундаментальна [[монографія]] «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» (надрукована у рамках програми «Діалог традицій» видавництва [[Дух і літера (видавництво)|«Дух і Літера»]] спільно з [[Асоціація "Духовне відродження"|Асоціацією «Духовне відродження»]] та [[Донецький християнський університет|Донецьким християнським університетом]]) ({{К.}},2010), де, зокрема, [[Ареопагітики|ареопагітичний корпус]] вперше у світовій патрології обґрунтовано приписується візантійському філософу [[Йоан Філіпон|Йоану Філіпону]]. Головною постаттю у монографії, однак, виступає св. Максим Сповідник, теологія і філософія якого вважаються нормативними. Поняття візантійський неоплатонізм характеризує мову теології святих отців та візантійських авторів&nbsp;— тобто вживається у обмеженому значенні, аналогічно до [[термін]]у «християнський аристотелізм» у відношенні до [[Тома Аквінський|Томи Аквіната]]. Чорноморець визнає відносність такого роду термінів, особливо&nbsp;— у теології, яка має справу із статичним змістом, який знаходить різне мовне значення (у статті «Необхідність пізнання традиції» в 15 номері «Трудів [[Київська духовна академія|КДА]]»). Аналіз проблемних положень теології св. [[Григорій Палама|Григорія Палами]] не завадив Чорноморцю захищати паламізм у його витлумаченні [[Микола Кавасила|Миколаєм Кавасилою]] у пізніших статтях та диспутах.

В цілому, як у межах неопатристика, так і «радикальної ортодоксії» притримується строго православного вчення, критикує православний екзистенціалізм (особливо вчення про пріоритет іпостасі над сутністю) та російську релігійну філософію (особливо&nbsp;— софіологію).
В цілому, як у межах неопатристики, так і «радикальної ортодоксії» притримується строго православного вчення, критикує православний [[екзистенціалізм]] (особливо вчення про пріоритет іпостасі над сутністю) та російську релігійну філософію (особливо&nbsp;— софіологію).


== Праці ==
== Праці ==
Рядок 105: Рядок 109:
=== Монографія ===
=== Монографія ===
[[Файл:Візантійський неоплатонізм.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ю.&nbsp;П.&nbsp;Чорноморець. Візантійський неоплатонізм (2010)]]
[[Файл:Візантійський неоплатонізм.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ю.&nbsp;П.&nbsp;Чорноморець. Візантійський неоплатонізм (2010)]]
* Чорноморець Ю.&nbsp;П.&nbsp;Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія / Юрій Чорноморець. Серія «Діалог традицій» (спільний проект [[Дух і літера (видавництво)|видавництва «Дух і літера»]], [[Асоціація "Духовне відродження"|Асоціації «Духовне відродження»]] та [[Донецький християнський університет|Донецького християнського університету]]). К.: Дух і літера, 2010.&nbsp;— 568 с.
* Чорноморець Ю.&nbsp;П.&nbsp;Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія / Юрій Чорноморець. Серія «Діалог традицій» (спільний проект [[Дух і літера (видавництво)|видавництва «Дух і літера»]], [[Асоціація "Духовне відродження"|Асоціації «Духовне відродження»]] та [[Донецький християнський університет|Донецького християнського університету]]). {{К.}}: Дух і літера, 2010.&nbsp;— 568 с.


=== Бібліографія наукових статей ===
=== Бібліографія статей ===
* Необхідність пізнання традиції // Труди Київської духовної академії.&nbsp;— №&nbsp;15.&nbsp;— К. 2012.&nbsp;— с. 349—359.
* Необхідність пізнання традиції // Труди Київської духовної академії.&nbsp;— №&nbsp;15.&nbsp;— К. 2012.&nbsp;— с. 349—359.
* Візантійський неоплатонізм Каліста Ангелікуда / Ю. Чорноморець // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ.&nbsp;— №&nbsp;57.&nbsp;— 2011.&nbsp;— С. 84-93.
* Візантійський неоплатонізм Каліста Ангелікуда / Ю. Чорноморець // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ.&nbsp;— №&nbsp;57.&nbsp;— 2011.&nbsp;— С. 84-93.
Рядок 186: Рядок 190:


[[Категорія:Українські православні богослови]]
[[Категорія:Українські православні богослови]]
[[Категорія:Українські релігієзнавці]]
[[Категорія:Випускники Київського університету]]
[[Категорія:Випускники Київського університету]]
[[Категорія:Доктори філософських наук України]]
[[Категорія:Доктори філософських наук України]]

Версія за 13:34, 11 травня 2016

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорноморець.
Юрій Павлович Чорноморець
Ю. П. Чорноморець
Основні відомості
Народження 26 квітня 1974(1974-04-26) (50 років)
Київ
Країна: СРСР СРСР
Україна Україна
Альма-матер: Київський університет
Заклад: Національний університет державної податкової служби України
Конфесія: УПЦ МП
Праці й досягнення
Рід діяльності: релігієзнавство, історія філософії
Основні інтереси: теологія, патрологія, філософія
Звання: професор
Ступінь: доктор філософських наук
CMNS: Чорноморець Юрій Павлович у Вікісховищі

Юрій Павлович Чорноморець (нар.26 квітня 1974, м. Київ) — доктор філософських наук, професор кафедри культурології Інституту філософської освіти і науки НПУ імені М. П. Драгоманова[1], провідний сучасний український теолог і патролог, філософ.

Життєпис

Народився у місті Києві. Походить із роду українських священиків, останній із яких — протоієрей Микола Радецький. Про свій родовід Чорноморець говорить наступне[2]:

Освіта та наукова діяльність

У 1997 році закінчив філософський факультет Національного університету імені Т. Г. Шевченка із дипломною роботою на тему «Метафізика грецької патристики».

У 2002 році захистив кандидатську дисертацію (із спеціальності 09.00.05 — історія філософії) на тему «Антропологія східної патристики».

З 2005 року — доцент кафедри філософії та політології, Національний університет державної податкової служби України.

У 2011 році захистив докторську дисертацію (із спеціальності 09.00.11 — релігієзнавство) на тему: «Еволюція візантійського неоплатонізму».

З 2012 року — професор кафедри культурології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.

З 2012 року — член редколегії філософського журналу «Sentetiae», редактор спеціальних випусків журналу «Філософська думка» (спільно із журналом «Sentetiae») на теми: «Антична і середньовічна філософія» (2010), «Теологія і філософія релігії» (2011), «Християнська теологія і сучасна філософія» (2012), «Перспективи філософії та теології» (2013).

Наукові погляди

У філософії розвиває ідеї феноменології, кантіанства, онтології Ніколая Гартмана, комунікативної прагматики Карла Апеля]]●.

У православній теології працює в двох парадигмах. У межах неопатристики розвиває ідеї теологів о. Георгія Флоровського та о. Думитру Станілоае. У межах православної радикальної ортодоксії («постнеопатристики», «літургійного евангелізму») розвиває ідеї Девіда Бентлі Харта, о. Джона Манусакіса та митрополита Антонія Сурожського.

Громадська діяльність

Належить до УПЦ Московського патріархату. З 2004 року послідовно критикує російський церковний шовінізм. Його публіцистичні виступи часто набували дуже гострої форми із прямою критикою Патріарха Московського, вищих церковних чинів РПЦ МП, етнофілетичної ідеології «Російського світу» тощо. На думку деяких православних публіцистів, саме Чорноморець, а також священик Зуєв Петро та журналіст Штейніков Сергій Володимирович вважалися головними ідеологами автокефалістського крила УПЦ[джерело?]. З 2010 р. висловлює загальне розчарування у всій церковній політиці, відмовляється від критики Патріарха Московського та всіх інших церков. З 2011 р. концентрується на пропаганді окремих позитивних досягнень УПЦ МП та інших українських церков, критикуючи лише окремі дії чи слова церковних діячів. Відхід від політичної діяльності пов'язується із все більшою заангажованістю у теологічні, релігієзнавчі та філософські проекти. Вважає, що для церкви головне — бути християнською, а національні форми і навіть помісність в умовах постмодерну будуть розмиті і самі по собі не можуть мати цінності для православних вірних[джерело?].

Постійно виступає за активне співробітництво українських церков в області теології, поєднує екуменізм із активною апологетикою православної теології. Є одним із ідеологів підтримки українськими церквами створення християнського громадянського суспільства, заснованого на реалізації принципів Декларації трьох церков Київської традиції від 1 грудня 2011 року. Критикує церкви за відсутність підтримки розвитку теології та християнського громадянського суспільства.

Активно виступає на заходах різних церков України, а тому вплив своїх ідей зумів поширити навіть на протестантське та греко-католицьке середовище.

В 2012 р. несподівано виступив із різкою критикою традиційного томізму під час публічного диспуту із Андрієм Баумейстером, тим самим знівелювавши підозри у власній прихильності до католицизму. В 2009—2010 рр. активно критикував католицьке вчення про примат папи Римського. В 2012—2013 роках запропонував концепцію третьої хвилі феноменології релігії у релігієзнавстві, пропонуючи в аналізі релігій як життєсвітів застосовувати феноменологію пізнього Гусерля і Маріона, герменевтику «Божих імен» (трансценденталій) Ареопагіта і Максима Сповідника, Девіда Харта і Дж. Манусакіса, комунікативної прагматики Карла Апеля.

Згідно із Чорноморцем, лише єдність феноменології, герменевтики та комунікативної прагматики може забезпечити надійний фундамент для філософії, теології та релігієзнавства у часи постметафізичного мислення, дозволяє уникнути релятивізму та агностицизму.

Активно відстоює повернення теології в Університет, доводячи можливість відкриття теологічних факультетів із трьома відділеннями: православної теології, католицької теології, протестантської теології. Але при цьому виступає за збереження саме традиційної церковної теології, характерної для трьох конфесій, активно критикує спроби підміни конфесійних теологій єдиною «світською теологією». Виступає за повернення до повноцінного викладання всім студентам України предмету «релігієзнавство», за викладання всім студентам предметів «Основи християнської культури» та «Основи соціального вчення християнства». Активно бореться за розширення викладання у школах України «Основ християнської етики». Відстоює автономію традиційної церковної освіти (семінарії, академії), але виступає за підвищення якості викладання та за визнання державою церковної освіти та її результатів (дипломів, дисертацій). Виступає за розвиток філософської теології як окремої дисципліни в дусі православного філософа і богослова Р. Суінберга.

Публіцистична діяльність

З 2005 року — постійний автор статей на сайті «Релігійно-інформаційна служба України».

У 2009-2010 роках Чорноморець був відповідальним секретарем сайту[джерело?] «Релігія в Україні» (головний редактор — Алла Дмитрук). З 14 вересня 2010 по 14 вересня 2011 — шеф-редактор сайту «Богословський портал».

У 2011 році визнаний отримав премію імені Кароля Войтили як найкращий релігійний журналіст України.

Під час подій Помаранчевої революції Чорноморець разом з чотирма кліриками УПЦ (священики Петро Зуєв, Богдан Огульчанський та Андрій Дудченко, диякон Андрій Глущенко) підписав прокламацію — «рос. Обращение к клирикам и мирянам Украинской Православной Церкви», від 26 листопада 2004: «рос. Призываем вас поддержать народ, осудив нарушителей Заповедей Господних, крадущих миллионы голосов избирателей, лжесвидетельствующих в средствах массовой информации и уже готовых нарушить заповедь «не убий!». Защита народом своих попранных прав и свобод может и должна быть поддержана Православной Церковью».

Дане звернення поширювалося серед парафіян у тимчасовому наметовому храмі УПЦ, який за підтримки о. Петра Зуєва та о. Андрія Дудченка діяв біля будівлі Київської міської ради на Хрещатику, в період масових акцій протесту прихильників Ющенка у листопаді-грудні 2004 року.

У 2010 р. активну підтримку Чорноморцю надав Предстоятель УПЦ митрополит Володимир Сабодан. З благословення митрополита Володимира весною 2010 р. було розпочато діяльність актуального богословського клубу «Софія», що при храмі «Всіх Святих», на території майбутнього кафедрального собору м. Києва.

30 вересня 2010 р. Предстоятель УПЦ митрополит Володимир, відкриваючи засідання організованих Чорноморцем, як одним з кураторів, «Успенських читань» на території «Софії Київської», виступив із програмною промовою «Завдання православного богослов'я в Україні на сучасному етапі». Наступного дня Юрій Чорноморець у галереї «Соборна», що при храмі «Всіх Святих», на території майбутнього кафедрального собору м. Києва розпочав цикл публічних лекцій про сучасне православне богослов'я, з 1 жовтня до 5 листопада науковець провів 17 богословських зустрічей.

Також Чорноморець критично ставиться до УАПЦ та УПЦ КП.[3]. В 2012—2013 роках Чорноморець почав схвально відгукуватися про нове покоління єпископату УПЦ КП і його досягнення. Щодо УАПЦ, то він передбачає її швидку деструкцію.

Автор низки історико-теологічних досліджень, серед яких найпомітнішою на сьогодні є фундаментальна монографія «Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія» (надрукована у рамках програми «Діалог традицій» видавництва «Дух і Літера» спільно з Асоціацією «Духовне відродження» та Донецьким християнським університетом) (К.,2010), де, зокрема, ареопагітичний корпус вперше у світовій патрології обґрунтовано приписується візантійському філософу Йоану Філіпону. Головною постаттю у монографії, однак, виступає св. Максим Сповідник, теологія і філософія якого вважаються нормативними. Поняття візантійський неоплатонізм характеризує мову теології святих отців та візантійських авторів — тобто вживається у обмеженому значенні, аналогічно до терміну «християнський аристотелізм» у відношенні до Томи Аквіната. Чорноморець визнає відносність такого роду термінів, особливо — у теології, яка має справу із статичним змістом, який знаходить різне мовне значення (у статті «Необхідність пізнання традиції» в 15 номері «Трудів КДА»). Аналіз проблемних положень теології св. Григорія Палами не завадив Чорноморцю захищати паламізм у його витлумаченні Миколаєм Кавасилою у пізніших статтях та диспутах.

В цілому, як у межах неопатристики, так і «радикальної ортодоксії» притримується строго православного вчення, критикує православний екзистенціалізм (особливо вчення про пріоритет іпостасі над сутністю) та російську релігійну філософію (особливо — софіологію).

Праці

Монографія

Ю. П. Чорноморець. Візантійський неоплатонізм (2010)

Бібліографія статей

  • Необхідність пізнання традиції // Труди Київської духовної академії. — № 15. — К. 2012. — с. 349—359.
  • Візантійський неоплатонізм Каліста Ангелікуда / Ю. Чорноморець // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. — № 57. — 2011. — С. 84-93.
  • Легітимізація теології як науки в пострадянському православному ландшафті // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 2 (2011) «Теологія і філософія релігії». — Вінниця: ВДТУ, 2012. — сс. 7-14.
  • Православна теологія на шляху до нової парадигми // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 3 (2012) «Християнська теологія і сучасна філософія». — Вінниця: ВДТУ, 2013. — сс. 74-88.
  • Теологічне повернення до традиції на початку третього тисячоліття як шлях відкритості та діалогу // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 3 (2012) «Християнська теологія і сучасна філософія». — Вінниця: ВДТУ, 2013. — сс. 8-14.
  • Евристичний потенціал теологічного проекту Г. У. фон Бальтазара // Філософська думка: Науково-теоретичний часопис. — 2012, № 4 / Попович, Мирослав (гол. ред.) / Пролеєв, Сергій (гол. ред.): К.: Інститут філософії НАН України, 2012. — с. 83-93.
  • Чорноморець Ю. П. Новітні тенденції у православній теології // Інтелект. Особистість. Цивілізація: темат. зб. наук. пр. із соц.-філос. проблематики. Вип. 10 / голов. ред. О. О. Шубін. — Донецьк: ДонНУЕТ, 2012. — с. 177—185.
  • Чорноморець Ю. П., Шеремета О. Традиція українського неотомізму в діаспорі // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. — № 62-63. — 2012. — С. 59-77.
  • Позитивні тенденції у розвитку українського православ'я сьогодні: нова якість освіти та наукових розвідок конфесійних вчених // Державно-конфесійні відносини в Україні: сучасний стан та тенденції розвитку / Зб. наукових праць всеукраїнської науково-практичної конференції. Київ, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 2012, с. 499—515.
  • Майбутнє філософії релігії // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ. — № 64. — 2012. — С. 124—133.
  • Виникнення візантійського неоплатонічного есенціалізму // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 72. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс. 34-45. — 0,5 д. а.
  • Виникнення світів за Максимом Сповідником / Юрій Чорноморець // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Хома. — Вип. XIX—XX (2, 2008 — 1, 2009). — Вінниця: ВНТУ, 2009. — C. 91-107.
  • Вольова здатність душі та свобода людини в антропології східної патристики // Philosophia prima: метафізичні питання: Щорічник / Ред. рада: В. П. Загороднюк та ін.; Наук. ред. Я. М. Стратій. — К.: Вид-во «Кайрос», 1999. — сс.46-57 — 0,8 д. а.
  • Вчення Максима Сповідника про трансцендентальні властивості першопринципу як регулятиви розвитку світу // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Хома. — Вип. 14. — Вінниця: ВДТУ, 2007. — сс. 101—112. — 0,7 д. а.
  • Вчення про Бога в Собі за «Містагогією» Максима Сповідника// Практична філософія. — К.: Парапан, 2006, № 2, сс. 174—180 — 1,1 др.арк.
  • Вчення про природне споглядання в антропології східної патристики // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 21. — К.: Укр. центр дух. культури, 2001. — сс.3-12 — 0,8 д. а.
  • Вчення Прокла про головні атрибути Божественного і філософська теологія Максима Сповідника // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Зб. наук. праць. Київ: Вид-во Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 2008. — № 17 (30). — сс. 97-106. — 0,7 д. а.
  • Вчення Томи Аквінського про Бога 0,7 д.а.// Релігія в Україні. 27.10. 2009. [1].
  • Докази існування Бога в грецькій патристиці // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 67. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.188-197. — 0,5 д. а.
  • Інтелектуалістичний характер містичної теогносії у творчості Максима Сповідника // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 68. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.92-101. — 0,5 д. а.
  • Логіка Іоанна Дамаскіна — фундамент філософії візантійського есенціалізму / Юрій Чорноморець // Філософська думка. Історико-філософський спецвипуск. Sententiae. Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). XXI (1–2010). Київ, Вінниця: Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАНУ, ВНТУ, 2010. — С. 113—123.
  • Філософія як коментар: свобода мислення у затінку авторитетів (Методологія філософської теології Максима Сповідника) // Вісник Харківського Національного університету імені В. Н. Каразіна. 2007. — № 791. — Серія: теорія культури і філософія науки. Вип. 33. — С. 131—139. — 0,7 д. а. (також: [2]).
  • Основні категорії патристичної метафізики // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. — Вип. 42. — К.: Укр. центр дух. культури, 2004. — сс.3-12 — 1 д. а.
  • Пізнавальні здібності душі та theian episteme в «Містагогії» Максима Сповідника // Philosophia prima: метафізичні питання: Щорічник / Ред. рада: В. П. Загороднюк та ін.; Наук. ред. Я. М. Стратій. — К.: Вид-во «Кайрос», 1998. — сс.26-43 — 1,25 д. а. (русс. перевод: Познавательные способности души и θεία επιστήμη в «Мистагогии» св. Максима Исповедника // Синопсис: богослов'я, філософія, культурологія. № 4-5. — Київ, 2001. — С. 238—252).
  • Поняття любові згідно зі св. Максимом Сповідником // Колегія: Альманах християнської традиції: Щоквартальник / Ред. рада: О.Ярош та ін. — К.: ВІПОЛ, 2000. — № 1. — сс.25-29 — 0.25 д. а.
  • Проблема авторства Ареопагітик // Практична філософія. / Київ: Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, Центр практичної філософії, 2008. № 2, 2008. — сс. 142—151. — 0,9 д. а.
  • Проблема індивідуації людини в творчості св. Григорія Нисського. // Дні науки 10-11 квітня 1997 року. Матеріали наукових доповідей та виступів студентів, аспірантів, докторантів, викладачів (частина перша). Ред. колегія: Конверський А. Є. та ін. — К.: Редакційно-видавничий центр «Київський уніветситет», 1997. — сс.3-7 — 0,3 д. а.
  • Східна патристика про ідею досконалої людини // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 11. — К.: Укр. центр дух. культури, 2000. — сс.52-71 — 2,2 д. а.
  • Філософська теологія Ареопагітик // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 69. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.130-140. — 0,6 д. а.
  • Свобода і права людини: сучасний православний дискурс //Релігійна свобода. Науковий щорічник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, № 16, с. 180—188.
  • Чорноморець Ю., Христокін Г. Особистість і теологія отця Георгія Флоровського. Ч. І. 0,5 д.а. // Релігія в Україні. 16.09.2009. [3].
  • Чорноморець Ю., Христокін Г. Особистість і теологія отця Георгія Флоровського. Ч. II. 0,5 д.а. // Релігія в Україні. 16.12.2009. [4]
  • Чорноморець Ю., Христокін Г. Підсумки розвитку православної теології у XX столітті. 1,5 д.а. // Богословський вісник. Видання Науково-богословського Інституту святого Андрія Первозванного, № 1, 2009. Київ. — сс. 146—168. [5], [6]
  • Чорноморець Ю., Шеремета О. Неотомізм: шлях до сьогодення. 0,6 д.а. // Релігійно-інформаційна служба України, Український католицький університет. [7]
  • Чорноморець Ю., Шеремета О. Християнський солідаризм Андрея Шептицького 0,6 д.а. // Релігійно-інформаційна служба України, Український католицький університет. [8]
  • Неможливість «надконфесійної світської теології» 15 09 2011 [9]
  • Ідеал філософії в інтерпретації св. Максима Сповідника 7 02 2011 [10]
  • Методологія православної теології: джерела, розвиток, сучасність 20 09 2010 [11]
  • Православная теология Девида Бентли Харта — новое начало в эпоху постмодерна [12]

Публіцистика

  • Як можлива релігійна теологія в Університеті? 6 09 2011 [13]
  • Яку теологію потрібно викладати в Університетах? 30 08 2011 [14]
  • Сучасні проблеми з релігійною ідентичністю: трагедія православ'я 26 05 2011 [15]
  • Митрополит Володимир: трагедія і тріумф українця [16]
  • Богослов'я в університеті: чи існує готовність до системних зусиль? [17]
  • Проблема разделения украинского православия сегодня и будущее христианства [18]
  • Чи є шанси в майбутньому на єдину Православну Церкву в Україні? [19]
  • Релігійний фактор в українському громадянському протистоянні [20]
  • Христианский консерватизм Патриарха Варфоломея и фундаментализм Патриарха Кирилла: существенные противоречия и угрозы для будущего [21]
  • Существуют ли библейские основания для католического учения о примате Петра? [22]
  • План Кирилла для Януковича. Следует ожидать активизации попыток Патриарха Кирилла подтолкнуть государственную власть Украины к нарушению статус-кво и дестабилизации [23]
  • Українське православ'я: двадцять років на роздоріжжі [24]
  • Ідеологічні війни у православній Україні. Ч. І [25]
  • Ідеологічні війни у православній Україні. Ч. ІІ [26]
  • Богословське і філософське невігластво в праці Тараса Борозенця «Сучасне християнське богослов'я і науково-технічний прогрес» [27]
  • Спекуляції благодаттю [28]
  • Патріарх Кирилл бачить себе православним Іоаном-Павлом ІІ. Ці фантазії можуть знищити православ'я. [29]
  • Объективных препятствий к рассмотрению РПЦ МП вопроса о Мазепе не существует. Несмотря на неадекватную реакцию со стороны сторонников политического единства России и Украины [30]
  • РПЦ і просвітницький абсолютизм [31]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Кафедра культурології. ifon.npu.edu.ua. Інститут філософської освіти і науки. Процитовано 5 грудня 2014.
  2. ↑ "УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я – ЦЕ МІНА В БУДИНКУ РПЦ, ЩО РАНО ЧИ ПІЗНО "ВИБУХНЕ", І РПЦ В УКРАЇНІ "ПОСИПЛЕТЬСЯ". risu.org.ua. Релігійно-інформаційна служба України. 24 липня 2009 р. Процитовано 8 грудня 2014 р..
  3. ↑ http://www.radiosvoboda.org/content/article/2269078.html

Посилання

Відео
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорноморець_Юрій_Павлович&oldid=18067835