Степанівка (Драбівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Степанівка
Церква на честь пам'яті Сергія Радонезького, 2003 р., УПЦ МП
Церква на честь пам'яті Сергія Радонезького, 2003 р., УПЦ МП
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Драбівський район
Рада/громада Степанівська сільська рада
Код КОАТУУ 7120689301
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване 1783 рік
Населення 988 (на 2009 рік)
Поштовий індекс 19813
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 50°07′21″ пн. ш. 32°14′40″ сх. д. / 50.12250° пн. ш. 32.24444° сх. д. / 50.12250; 32.24444Координати: 50°07′21″ пн. ш. 32°14′40″ сх. д. / 50.12250° пн. ш. 32.24444° сх. д. / 50.12250; 32.24444
Середня висота
над рівнем моря
108 м[1]
Водойми річка Суха Оржиця, ставок Рокити
Відстань до
обласного центру
76,7 км[2]
Відстань до
районного центру
26 км
Найближча залізнична станція Мар'янівка
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради с. Степанівка, вул. Соборна, 1
Сільський голова Деркач Василь Олександрович
Карта
Степанівка. Карта розташування: Україна
Степанівка
Степанівка
Степанівка. Карта розташування: Черкаська область
Степанівка
Степанівка

Степа́нівкасело в Україні, у Драбівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 988 чоловік (на 2009 рік).

Село розташоване на незначному узвишші в північній частині району за 26 км від районного центру — смт Драбів та за 3 км від залізничної станції Мар'янівка. Межує з півночі із землями села Мар’янівка та зі сходу — села Сербинівка Гребінківського району Полтавської області. На в’їзді з боку села Погреби Драбівського району є ставок Рокити. Через село протікає річка Суха Оржиця.

Поблизу Степанівки знайдено кам'яні знаряддя праці та посуд доби бронзи.

Історія[ред. | ред. код]

Село виникло в 1783 році. Заселив його Микита Юрійович Трубецький, купивши землі у свого зятя Кохна. Назва села походить від першого його поселенця, козака із Запорозької Січі — Степана.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

Під час Радянсько-німецької війни 142 жителі села воювали на фронтах, з них 120 нагороджено бойовими орденами і медалями, а П. П. Гнучий удостоєний звання Героя Радянського Союзу. На честь односельців, що загинули в боях з нацизмом, споруджено обеліск Слави.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 783 чоловіка, на території села містилася центральна садиба колгоспу ім . XXII з'їзду КПРС, за яким було закріплено 2,7 тисяч га земельних угідь, у тому числі 2,5 тисяч га орної землі. Напрям господарства був зерново-буряковий. Допоміжне підприємство — млин. На той час у селі парацювали восьмирічна школа, де навчалося 256 учнів, будинок культури на 350 місць, 2 фельдшерсько-акушерські пункти, пологовий будинок, 3 дитячих ясел, 2 бібліотеки з книжковим фондом 13 тисяч примірників, філія зв'язку, ощадна каса, 4 магазини, комбінат побутового обслуговування, стадіон.

Персоналії[ред. | ред. код]

У Степанівці народилися:

  • доктор медичних наук, генерал-майор медичної служби, кавалер ордена Леніна Сергій Іванович Пригода;
  • кандидат економічних наук Кость Омелянович Розводовський;
  • Микола Якович Рудик — поет, краєзнавець.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]