Сухопутні війська ЗС СРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сухопутні війська ЗС СРСР
Red Army flag.svg
Прапор Сухопутних військ Збройних сил Радянського Союзу[1]
На службі 19461991
Країна СРСР СРСР
Вид сухопутні війська
Рід Red Army badge.gif Збройні сили СРСР
Роль для ведення бойових дій переважно на суходолі
Чисельність ~2,3 млн чол. (1948) — ~4,6 млн чол. (1954) — 1,596 млн чол. (1989)[2]
Командування Символ Советской Армии.JPG Міністерство оборони СРСР
Штандарт червоний
Війни/битви Угорська революція
Операція «Дунай»
Прикордонний конфлікт на острові Даманський
Війна в Афганістані
Командири
Визначні
командири
Маршал Радянського Союзу Жуков Г. К.
Маршал Радянського Союзу Конєв І. С.
Маршал Радянського Союзу Малиновський Р. Я.

Сухопу́тні війська́ Збройних сил СРСР (СВ ЗС СРСР) — вид Збройних сил колишньої Радянської армії, що був призначений для ведення бойових дій переважно на суходолі, найчисленніший і різноманітний за озброєнням і способами ведення бойових дій. За своїми бойовими можливостями був здатний самостійно або у взаємодії з іншими видами збройних сил вести наступ з метою розгрому угруповань військ противника і оволодіння його територією, наносити вогневі удари на велику глибину, відбивати вторгнення противника, його великі повітряні і морські десанти, міцно утримувати займані території, райони і рубежі. У своєму складі СВ ЗС СРСР мали різні роди військ, спеціальні війська, частини і з'єднання спеціального призначення (СпП) і служби. В організаційному відношенні СВ складалися з підрозділів, частин, з'єднань і об'єднань.

Історія, призначення та склад[ред.ред. код]

Сухопутні війська ЗС СРСР організаційно входили до складу Збройних сил СРСР разом з Ракетними військами стратегічного призначення, Військово-повітряними силами, Військами Протиповітряної оборони (ППО), Військово-Морським Флотом, Тил Збройних Сил, а також військами, що не входили до складу видів й родів військ, тобто окремі роди військ, як то — Війська Цивільної оборони (ЦО).

Радянські Сухопутні війська були оснащені ядерною і ракетною зброєю, звичайними видами зброї та бойової техніки, засобами зв'язку та транспорту. Вони складалися з родів військ і спеціальних військ. Родами військ у СВ ЗС СРСР були: ракетні війська сухопутних військ, артилерія, мотострілецькі війська, танкові війська, повітряно-десантні війська, війська протиповітряної оборони сухопутних військ.

Ракетні війська складають основу бойової могутності Сухопутні війська Вони призначені для нанесення потужних ядерних ударів по будь цілям, розташованим в тактичній і оперативній глибині оборони противника.

Артилерія була здатна здійснювати надійне вогневе забезпечення загальновійськових з'єднань в усіх видах бою і операції.

Мотострілецькі війська разом з танковими військами були головною ударною силою Сухопутних військ, які були здатні здійснювати марші на великі відстані, проривати глибоко ешелоновану оборону, насичену великою кількістю протитанкових засобів, гнучко маневрувати на полі бою, у високих темпах розвивати наступ вслід за ядерними ударами або потужним вогнем артилерії, успішно вести боротьбу з противником, який застосовує сучасні засоби боротьби.

Повітряно-десантні війська були призначені для захоплення та утримання районів в тактичній і оперативній глибині противника і успішно діяти у великому відриві від основних угруповань Сухопутних військ.

Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ здатні забезпечити прикриття з'єднань і частин на малих, середніх і великих висотах. До спеціальних військ належать: інженерні війська, хімічні війська, радіотехнічні війська, війська зв'язку, автомобільні війська, дорожні війська, різні служби, а також частини і установи тилу.

Організаційно радянські Сухопутні війська були зведені в підрозділи, частини, з'єднання та об'єднання. У мирний час вищим військово-адміністративним об'єднанням був військовий округ (група військ). На чолі Сухопутні війська стояв Головнокомандувач-заступник міністра оборони СРСР. Йому підпорядковувався Головний штаб Сухопутних військ, командувачі (начальники) родів військ, начальники спеціальних військ, головних управлінь, військово-навчальних закладів та науково-дослідних установ.

Після німецько-радянської війни 1941–1945 Сухопутні війська країни розвивалися на базі набутого бойового досвіду і подальшого вдосконалення зброї та бойової техніки. Вони були повністю моторизовані та механізовані. Стрілецькі війська (піхота) отримали нові види озброєння й броньовані бойові машини, що збільшило їх рухомість і створило можливість для ведення бою не тільки в пішому порядку, але й безпосередньо на бойових машинах. У Радянських Збройних силах в 1957 стрілецькі та механізовані дивізії були перетворені на мотострілецькі. Кавалерія до цього часу як рід військ втратила своє значення у всіх країнах і була розформована.

На початку 60-х рр. Сухопутні війська отримали на озброєння ракетно-ядерну зброю, досконалішу звичайну зброю і бойову техніку, сучасні засоби управління. На базі нової зброї і техніки та згідно з новими умовами ведення військових дій змінилися організаційна структура частин, з'єднань, об'єднань Сухопутних військ, способи їх застосування в бою і операції, а також методи навчання. Поява ядерної зброї викликала зміни в співвідношенні видів збройних сил. На перше місце просунулися Ракетні війська стратегічного призначення (стратегічні сили), але, попри це, Сухопутні війська продовжували залишатися одним з провідних і найбільш численним видом збройних сил. Подальший розвиток Сухопутних військ йшов з урахуванням вдосконалення їх організаційної структури, збільшення вогневої потужності і підвищення маневреності.

Поділ Сухопутних військ ЗС СРСР[ред.ред. код]

За територіальним принципом СВ ЗС СРСР поділялися на військові округи (групи військ), військові гарнізони:

Головнокомандування Сухопутних військ ЗС СРСР[ред.ред. код]

Сухопутні війська інших країн світу[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. використовувався неофіційно
  2. Советская военная мощь образца 80-х

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]