HIMARS

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
M142 Високомобільна артилерійська ракетна система
HIMARS - missile launched.jpg
Тестування HIMARS в січні 2005.
Тип: Ракетна артилерія, тактична
Походження: США
Історія служби
Війни Війна в Афганістані
Громадянська війна в Сирії[1]
Громадянська війна в Іраку[2]
Історія виробництва:
Розроблено 1996—2000
Виробник Lockheed Martin Missiles and Fire Control
BAE Systems (Шасі)
Виготовлено з березня 2003
Вартість $5.1 мільйонів (2014)[3]
Характеристики
Маса 16200 кг[4]
Броня легка
Швидкість 85 км/г
Запас ходу 480 км
Довжина 7 м
Ширина 2,4 м
Висота 3,2 м
Обслуга 3
Калібр 227 мм
Кут повороту 360
Бойова скорострільність 1, 2, 4, всі 6
Прицільна дальність від 2 км до 300 км
Максимальна дальність понад 45 км звичайним снарядом M26A2, 300 км тактичною ракетою MGM-140

Commons-logo.svg HIMARS у Вікісховищі

Система HIMARS
Система HIMARS

HIMARS M142 (англ. High Mobility Artillery Rocket System) — розроблена наприкінці 90-х американська ракетна артилерійська система підвищеної мобільності, яка змонтована на колісному шасі.

HIMARS несе шість ракет для залпового вогню або одну ракету MGM-140 ATACMS на п'ятитонній вантажівці. Систему було розроблено як малу, мобільну РСЗВ з можливістю стріляй-і-тікай.

Система транспортується літаком C-130. Систему випускає один з підрозділів Lockheed Martin.

Опис[ред. | ред. код]

HIMARS — це високомобільна реактивна система залпового вогню, призначена для ураження районів зосередження артилерійських систем, засобів ППО і вогневої підтримки, вантажного транспорту, бойових машин і бронетранспортерів, а також для надання вогневої підтримки своїм підрозділам і засобам підтримки[5].

Система призначена для стрільби керованими і некерованими ракетами. Максимальна дальність — 300 км[5][6].

В 2018 році була перевірена можливість передачі координат цілі з літака F-35B безпосередньо на пускову установку HIMARS. Таким чином має істотно скоротитись проміжок між виявленням цілі та її знищенням. В цій схемі літак F-35B з його потужними сенсорами виступає в ролі розвідника[7].

Використання[ред. | ред. код]

В Естонії у червні 2016 у військовому містечку Тапа пройшли навчання НАТО Saber Strike. У навчаннях були використані системи HIMARS[6].

Також США у 2016 році розміщували у Туреччині біля сирійського кордону системи залпового вогню HIMARS[8] та 3 вересня 2016 року вперше застосували для боротьби з угрупованням «Ісламська держава» в Сирії[9].

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Обслуга: 3 особи (водій, стрілець, командир)
  • Маса: 16200 кг
  • Довжина: 7 м
  • Ширина: 2,4 м
  • Висота: 3,2 м
  • Запас ходу машини: 480 км
  • Максимальна швидкість по шосе: 85 км/год
  • Основне озброєння: 6 × 227 мм ракет M26 або M30/M31, або ж 1 тактична ракета MGM-140 ATACMS

Оператори[ред. | ред. код]

Румунія[ред. | ред. код]

Перші 18 РСЗВ HIMARS Румунія замовила в серпні 2018 року. Загалом планується отримати 54 системи з керованими ракетами GMLRS i ATACMS. Це дозволить повністю переозброїти 8-у артилерійську бригаду, яка має на озброєні 54 РСЗВ LAROM[10].

В березні 2021 міноборони Румунії повідомило, що загалом отримає 3 комплекти по 18 пускових установок кожен, включно з боєприпасами, обслуговуванням та навчанням персоналу[11].

Перша партія РСЗВ HIMARS M142 надійшла наприкінці лютого 2021 року через чорноморський порт Констанца[10].

Озброєння отримав 81-й оперативно-тактичний ракетний батальйон «Майор Георге Чонцу» (81 Rachete Operativ Tactice «Maior Gheorghe Şonţu») у місті Фокшани[10].

Україна[ред. | ред. код]

В квітні 2022 року президент Володимир Зеленський в зверненні до союзників перелічив необхідну для перемоги над російськими загарбниками зброю. Серед всього іншого було названо і універсальні пускові установки M142 HIMARS[12].

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 10 лютого 2019. 
  2. Gung Ho Vids. HIMARS Strike At Night In Iraq • 2016 Mosul Advance. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 10 лютого 2019 — через YouTube. 
  3. Oestergaard, Joakim. About the HIMARS. Aeroweb. Архів оригіналу за 23 квітня 2015. Процитовано 28 квітня 2015. 
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 10 лютого 2019. 
  5. а б США перекинули в Естонію реактивні системи залпового вогню HIMARS. nv.ua. Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016. 
  6. а б До Естонії прибули американські реактивні системи залпового вогню HIMARS. Європейська правда. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016. 
  7. David Cenciotti (9 жовтня 2018). U.S. Marine Corps F-35B Connects To HIMARS For Rocket Shot In a “Direct Sensor-to-Shooter” Scenario. The Aviationist. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
  8. Цензор.НЕТ. США розмістять у Туреччині біля сирійського кордону системи залпового вогню HIMARS, - глава МЗС Чавушоглу. Цензор.НЕТ (uk-UA). Архів оригіналу за 3 травня 2016. Процитовано 14 червня 2016. 
  9. США вперше застосувала ракетну систему HIMARS проти ІДІЛ. Архів оригіналу за 4 вересня 2016. Процитовано 3 вересня 2016. 
  10. а б в Румунія отримала перші американські РСЗВ HIMARS. Ukrainian Military Pages. 2 березня 2021. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 3 березня 2021. 
  11. Олександр Аргат (2 березня 2021). Румунія почала отримувати РСЗВ HIMARS. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 3 березня 2021. 
  12. Зеленський попросив надати M142 HIMARS: що це за зброя і чому це дійсно правильне рішення. Defense Express. 13 квітня 2022. Архів оригіналу за 15 квітня 2022. Процитовано 15 квітня 2022.