Тонконіг однорічний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тонконіг однорічний
Poa annua.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Триба: Poeae
Підтриба: Poinae
Рід: Тонконіг (Poa)
Вид: Тонконіг однорічний
Біноміальна назва
Poa annua
L. 1753
Форми, варитети
Poa annua f. picta (Beck) Maire
Poa annua var. rigidula (Schur) Asch. & Graebn.
Синоніми
Aira pumila Pursh
Catabrosa pumila (Pursh) Roem. & Schult.
Ochlopoa annua (L.) H.Scholz
Poa aestivalis J.Presl
Poa algida Trin.
Poa bipollicaris Hochst.
Poa hansiana Nees
Poa hohenackeri Trin.
Poa humilis Lej.
Poa meyenii Nees & Meyen
Poa ovalis Tineo
Poa pratensis var. hohenackeri (Trin.) Griseb.
Poa puberula Steud.
Poa royleana Nees ex Steud.
Poa variegata Haller f.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Poa annua
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Poa annua
EOL logo.svg EOL: 1114594
IPNI: 320035-2
ITIS logo.svg ITIS: 41107
IUCN logo.svg МСОП: 168729
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 93036
The Plant List: kew-435194

Тонконіг однорічний[1][2] (Poa annua L.) — вид рослин з роду Тонконіг (Poa) родини тонконогових (Poaceae).

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Ілюстрація водяного різака у книзі Отто Вільгельма Томе «Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz» 1885, Gera, Germany
Волоть тонконога однорічного
Коріння тонконога однорічного
Насіння тонконога однорічного
Тонконіг однорічний на атолі Мідвей

Однорічна, дворічна, рідше багаторічна рослина. Утворює невеликі пухкі дерновинки з корінням. Коренева система — мичкувата. Стебло 5–35 см заввишки, висхідне, а в перезволожених місцях полегле. Листові пластинки 0,5–4 мм завширшки. Піхви голі і гладкі. Язичок 1–3 мм завдовжки. Суцвіття волотисте, під час цвітіння розлоге, пірамідальне. Волоть до 7 см завдовжки, відносно малоколоскова з гладкими гілочками, розташованими у вузлах по 1–2. Колоски 3–6 мм завдовжки, 3–7 квіткові, з тупими колосковими лусками. Нижня колоскова луска з 1 жилкою, верхня з 3 жилками. Нижня квіткова луска з 5 жилками, по кілю і крайовим жилкам зазвичай опушена довгими волосками. Калус завжди голий. Довжина пиляків не перевищує 1 мм. Цвіте у травні–вересні, плодоносить у червні–жовтні. Плід — плівчаста зернівка. Форма — човниково-тригранна, безоста, загострена доверху. Колір — зеленувато-сірий чи світло-коричневий. Розмір — довжина 2,5–3,5, ширина 0,75, товщина 0,75–1 мм. Маса 1000 зернівок — 0,25–0,5 г. Максимальна плодючість — до 1100 зернівок, Глибина проростання — не більше 3–4 см. Життєздатність у ґрунті — 3,5 роки. Період спокою — відсутній, літні сходи перезимовують.

Число хромосом — 2n = 28.

Поширення[ред. | ред. код]

Ця рослина-космополіт є дуже поширеною і часто трапляється по всій зоні помірного клімату обох півкуль, а також в тропічних високогірних районах. Ймовірне походження Європа. Основні місця зростання розташовані в Європі, Азії, на заході центральної частини Північної Америки, в Південній Америці, Західній, Центральній і Південній Африці, на Азорських островах, в Австралії. Тонконіг однорічний помічений на західних схилах Антарктичного півострова поряд з чотирма дослідницькими станціями, куди його насіння потрапило на одязі і чоботах дослідників. Ця трава вже колонізувала декілька антарктичних островів, де вона стала панівним видом рослинності[3].

Екологія[ред. | ред. код]

Вид невимогливий до ґрунтів, мешкає як на небагатих, так і досить багатих ґрунтах. Зустрічається на надлишково алювіальних ґрунтах. Зростає по прирічкових пісках і галечниках, як рудеральна рослина, рясно росте в місцях інтенсивного випасу худоби і витоптування, на вологих і сирих луках. Росте на городах, полях, парах, у садах, біля доріг, по берегах водойм.

Господарське значення[ред. | ред. код]

Рудерально-сегетальний бур'ян. Звичайний засмічувач в посівах овочевих сільськогосподарських культур. На полях з хорошими родючими ґрунтами може сильно розростатися. Заходи боротьби: агротехнічні заходи та хімічна прополка.

Цей вид в деяких місцях також культивується. Добра кормова рослина на багаторічних пасовищах. Може використовуватися для влаштування газонів, але легко поширюється на сусідні ділянки.

Систематика[ред. | ред. код]

В деяких сучасних наукових джерелах Poa annua розглядається як синонім Ochlopoa annua (L.) H.Scholz[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 2. Poaceae (Gramineae). Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1990, 361 стр. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
  • Ботанический атлас. Ред. Шишкин Б. К. М.-Л .: Издательство сельскохозяйственной литературы и плакатов, 1963. С. 311.
  • Губанов И. А., Киселева К. В., Новиков В. С., Тихомиров В. Н. Иллюстрированный определитель растений Средней России. — М. : Т-во научных изданий КМК, 2002. — Т. 1. — С. 526. — ISBN 5-87317-128-9.
  • Маевский П. Ф. Флора Средней полосы европейской части СССР. Под ред. Б. К. Шишкина. М.-Л.: Гос. изд-во с.-х. лит., 1954. 912 с.
  • Раменский Л. Г., Цаценкин И. А., Чижиков О. Н., Антипин Н. А. Экологическая оценка кормовых угодий по растительному покрову. Москва: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1956. С. 359.
  • Ульянова Т. Н. Сорные растения во флоре России и других стран СНГ. Санкт-Петербург: ВИР, 1998. 344 с.
  • Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
  • Allan, H. H. B. et al. 1961-. Flora of New Zealand. (англ.)
  • CIBA-GEIGY, Basel, Switzerland. Documenta CIBA-GEIGY (Grass weeds 1. 1980, 2. 1981; Monocot weeds 3. 1982; Dicot weeds 1. 1988) (англ.)
  • Chwedorzewska, K. J. 2008. Poa annua in Antarctic: searching for the source of introduction. Polar Biol. 31:263-268. (англ.)
  • Davidse, G. et al., eds. 1994. Flora mesoamericana. (англ.)
  • Edgar, E. 1986. Poa L. in New Zealand. New Zealand J. Bot. 24:456. (англ.)
  • FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. (англ.)
  • Gange, A. C. et al. 1999. Can arbuscular mycorrhizal fungi be used to control the undesirable grass Poa annua on golf courses? J. Appl. Ecol. 36:909-919. (англ.)
  • Giraldo-Cañas, D. 2011. Catálogo de la familia Poaceae en Colombia. Darwiniana 49:139-247. (ісп.)
  • Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. (англ.)
  • Hansen, A. & P. Sunding. 1993. Flora of Macaronesia: checklist of vascular plants, ed. 4. Sommerfeltia vol. 17. (англ.)
  • Holm, L. et al. 1979. A geographical atlas of world weeds. (англ.)
  • Holm, L. et al. 1997. World weeds: natural histories and distribution. (англ.)
  • Huff, D. R. 2000. This is not your father's bluegrass. A century of microevolution expedites development of greens-quality Poa annua. Diversity 16:29-30. (англ.)
  • Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (англ.)
  • Instituto de Botánica Darwinion. 2008. Flora del Conosur. Catálogo de las plantas vasculares. (ісп.)
  • International Seed Testing Association. 1982. A Multilingual Glossary of Common Plant-Names 1. Field crops, grasses and vegetables, ed. 2. (англ.)
  • Jahandiez, E. & R. Maire. 1931–1941. Catalogue des plantes du Maroc. (фр.)
  • Koyama, T. 1987. Grasses of Japan and its neighboring regions. (англ.)
  • Lee, Y. N. 1997. Flora of Korea. (англ.)
  • Ohwi, J. 1965. Flora of Japan (Engl. ed.). (англ.)
  • Randall, R. P. 2007. The introduced flora of Australia and its weed status. (англ.)
  • Rehm, S. 1994. Multilingual dictionary of agronomic plants. (англ.)
  • Seed Regulatory and Testing Division, Agricultural Marketing Service, U.S.D.A. State noxious-weed seed requirements recognized in the administration of the Federal Seed Act (updated annually). (англ.)
  • Soreng, R. J. et al. 2003. Catalogue of New World grasses (Poaceae): IV. Subfamily Pooideae. Contr. U.S. Natl. Herb. 48:511. (англ.)
  • Tovar, Ó. 1993. Las gramíneas (Poaceae) del Perú. Ruizia 13:127. (ісп.)
  • Townsend, C. C. & E. Guest. 1966-. Flora of Iraq. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. (англ.)
  • Ugarte, E. et al. 2011. Vascular alien flora, Chile. Check List 7:365-380. (англ.)
  • Villaseñor, J. L. & F. J. Espinoza-Garcia. 2004. The alien flowering plants of Mexico. Diversity & Distrib. 10:113-123. (англ.)
  • Walker, E. 1976. Flora of Okinawa and the southern Ryukyu Islands. (англ.)
  • Wu Zheng-yi & P. H. Raven et al., eds. 1994-. Flora of China (English edition). (англ.)
  • Zon, A. P. M. van der. 1992. Graminées du Cameroun. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]