Фронтир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фронтир (від англ. frontier«кордон», «порубіжжя»). Під час Світової Колумбової вистави в Чікаґо 1893р. на з’їзді Американської історичної асоціації тридцятидвохлітній асистент Вісконсинського університету Фредерик Джексон Тернер[1] вперше дефініював фронтир як зону поселень експансивного суспільства на межі зіткнення цивілізації з варварством., де суспільство та уряд або несформовані або недоформовані. Брак вільних земель на Сході, їхній неосяжний резервуар на Заході та потяг до свободи просував фронтир поселень все далі в глибину континенту. Ф.Тернер розглядав цей процес у контексті «зіткнення варварства з цивілізацією». Маючи на увазі екстремальні умови проживання на фронтирі, історик впровадив поняття «стрибка в варварство» (a leap into barbarism). Проте саме зіткнення з «варварством» сформувало суспільство Сполучених Штатів Америки. Бо його наслідком був розвиток духу індивідуалізму, формування американської нації як «a composite nationality» (себто незважаючи на етнічні чинники), зміцнення демократії не лише в США, а й у Європі. Ще одна важлива субтеза Ф.Тернера (щоправда, здебільшого розвинута його послідовниками) – доктрина випускного клапану (safety-valve doctrine). Вчений спостеріг, що наявність вільних земель водночас сприяла вирішенню соціальних проблем, тому на противагу Європі США вдалося уникнути гострих форм класової боротьби. Як згодом уточнив дефініцію фронтиру Рей Аллен Біллінґтон[2] , це «географічний регіон, прилеглий до незаселених регіонів континенту, де низький коефіцієнт заселеності та незвичайно багаті натуральні ресурси, досі неексплуатовані, дають малозабезпеченим винятковий шанс покращити своє соціальне та економічне становище». Поступово Тернерове поняття фронтиру як поселення на ніби-то «вільних» землях межі «цивілізації» з «варварством» змінилося до невпізнаванності. Тепер дослідники здебільшого апелюють до сформованого 1940 р. Овеном Латтімором[3], іншим видатним американським ученим, уявлення про фронтир як зону інтенсивної взаємодії різних культур. Як уточнила дефініцію фронтиру американський історик літератури Анна Холодна[4], це «обмежений простір змінних цінностей, де різні культури вперше стикаються з «іншістю» (otherness) й сприймають, пристосовують або одомашнюють її». В українській історіографії проблему комплексного застосування тези про фронтир до історії України поставив Дашкевич Ярослав Романович (вперше), дослідження в цій галузі розвинули Брехуненко Віктор Анатолійович, Кравченко Володимир Васильович, Леп'явко Сергій Анатолійович, Чорновол Ігор Павлович. Ідеями теоретиків фронтиру оперують також історики козацтв, зокрема, Білий Дмитро Дмитрович, Владислав Грибовський[5], Володимир Мільчев [6] , Маслійчук Володимир Леонтійович, успішно застосовуючи їх також у галузь локальної історії. Водночас, хоча ідея фронтиру набула великої популярності в сучасній українській історіографії, незнання теорії нерідко приводить до хибного розуміння суті проблеми (спроби творити квазінаукові теорії кордону, пояснювати міжнаціональні взаємини XIX – XX ст. за допомогою вживання модного терміну, ототожнення козакознавців з фронтирознавцями). Один з найістотніших недоліків – ототожнення понять «кордон» і «фронтир». Від державного кордону фронтир відрізняється передовсім тим, що описує перехідну зону, яка, як правило, не інтегрована в жодне державотворення та має динамічний характер. Тому оскільки кордон – завжди лінія, то фронтир – зона, антикордон. Саме так розумів фронтир Ф.Тернер від самого початку. Я.Дашкевич звернув увагу на цю суперечність і пропонував вихід у той спосіб, щоб повернути в українську мову термін «границя» (для означення фронтиру). В.Кравченко віртуозно вирішив проблему, тлумачачи минуле минуле Слобожанщини в контексті «від порубіжжя до пограниччя», себто «від фронтиру до кордону». І.Чорновол також схиляється до перекладу терміну frontier в українській мові як рубіж, порубіжжя (але не пограниччя) передовсім з міркувань герменевтики. Тому оскільки від самого початку існування поняття фронтир завжди означало зону, а не лінію, терміни Великий кордон, «границя», «пограниччя» прямо суперечать його первісній суті. Найдекватніші відповідники американському терміну в українській мові – «порубіжжя», а Great Frontier варто перекладати як «Великий Фронтир».

Література[ред.ред. код]

  • L.Febvre. Frontière: The Word and the Concept / Lucien Febvre // A New Kind of History. From the Writings of Febvre. – New York – Evanston – San Francisco, 1973. – P. 208-217.
  • J.Juricek. American Usage of the Word “Frontier” from Colonial Times to Frederick Jackson Turner // Proceedings of the American Philosophical Society. – Vol.100. – №1. – Philadelphia, 1966. – P.10-34.
  • Kervin Lee Klein. Frontiers of Historical Imagination. Narrating the European Conquest of Native America. 1890-1990. – Berkeley – Los Angeles – London, 1997.
  • M.Khodarkovsky. From Frontier to Empire: the Concept of the Frontier in Russia, Sixteenth – Eighteenth Centuries // Russian History (University of Southern Carolina), 1992. – Vol.19: The Frontier in Russian History. – P. 115-128.
  • Daniel Power. Introduction. Frontiers. Terms, Concepts, and the Historian of Medieval and Early Modern Europe // Frontiers in Question. Eurasian Borderlands, 700-1700 / Ed. by D. Power and N. Standen. – London, 1999. – P. 1-12.
  • Д.Білий. Війна і мир на Кубанському фронтирі // Схід (журнал), № 1(92), січень-лютий 2009, С. 65.В.
  • Брехуненко. Козаки на Степовому Кордоні Європи. Типологія козацьких спільнот XVI – першої половини XVI ст. – Київ, 2011.
  • Я.Дашкевич. Україна на Великому кордоні // Давня і середньовічна історія України. На пошану Іоана Винокура з нагоди його 70-річчя. – Кам’янець-Подільський, 2000. -
  • В.Кравченко. Харьков / Харків: столица пограничья. – Вильнюс: Европейский гуманитарный университет, 2010.
  • М.Лаптева. Рубеж как фактор исторического познания // Американские исследования в Сибири. – Выпуск 5: Материалы всероссийской научной конференции «Американский и сибирский фронтир». – Томск, 2001. – С. 11-13.
  • І.Чорновол. Дискурс колонізації, теорія фронтиру та історіографія України // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Вип. 23. – Львів, 2013. – С.260-282. http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Uks_2013_23_22
  • І.Чорновол. Відповідники поняття frontier у інших мовах // Historia – Mentalność – Tożsamość. Rosja i Europa Zachodnia w polskiej i ukraińskiej historiografii XIX i XX wieku. Pod red. E. Koko, M. Nowak i L. Zaszkilniaka. – Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego, 2013. – S.125-140. https://www.academia.edu/Поняття_фронтиру_в_мовах_народів_світу

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Великий кордон

Примітки[ред.ред. код]