Фіналіссіма 2022
Фіналіссіма 2022 | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Турнір | Кубок чемпіонів КОНМЕБОЛ–УЄФА | ||||||
| |||||||
Дата | 1 червня 2022 | ||||||
Стадіон | «Вемблі», Лондон | ||||||
Гравець матчу | Ліонель Мессі[1] | ||||||
Арбітр | П'єро Маса (Чилі)[2] | ||||||
Глядачі | 87 112[3] | ||||||
Погода | Чисте небо 17 °C (63 °F) 47 % вологість повітря[4] | ||||||
← 1993 2025 → |
Фіналіссіма 2022 (ісп. Finalíssima) — третій розіграш Кубка чемпіонів КОНМЕБОЛ–УЄФА, футбольного матчу між переможцями попередніх чемпіонатів Південної Америки та Європи. У матчі взяли участь Італія, переможець Євро-2020 (відбувся у 2021 році), та Аргентина, переможець Кубка Америки 2021 року. Гра відбулась на стадіоні «Вемблі» в Лондоні, Англія, 1 червня 2022 року. Матч став відродженням турніру, який останній раз грали 29 років тому, організовують УЄФА та КОНМЕБОЛ в рамках оновленого партнерства між двома конфедераціями.
Аргентина виграла матч з рахунком 3:0 і здобула свій другий титул[5].
У 1985 та 1993 роках переможці попередніх чемпіонатів Європи та Кубка Америки грали в Кубку Артеміо Франкі (також відомому як Кубок європейських/південноамериканських націй), матчі, організованому УЄФА та КОНМЕБОЛ[6]. Франція виграла матч 1985 року в Парижі, а Аргентина виграла матч 1993 року в Мар-дель-Плата. Однак після цього турнір було припинено[7] і переможці цих турнірі стали брати участь у Кубку короля Фахда/Кубка конфедерацій ФІФА, який вперше був зіграний у 1992 році[8]. Після турніру 2017 року ФІФА оголосила 15 березня 2019 року, що турнір буде скасовано[9].
12 лютого 2020 року УЄФА та КОНМЕБОЛ підписали оновлений меморандум про взаєморозуміння, спрямований на посилення співпраці між двома організаціями. У рамках угоди спільний комітет УЄФА-КОНМЕБОЛ розглянув можливість проведення міжконтинентальних матчів Європи та Південної Америки як для чоловічого, так і для жіночого футболу, а також для різних вікових груп[10]. 28 вересня 2021 року УЄФА і КОНМЕБОЛ підтвердили, що переможці чемпіонату Європи і Кубка Америки зустрінуться в міжконтинентальному матчі, причому угода спочатку охоплює три видання, починаючи з 2022 року. Було підтверджено, що перше видання відбудеться під час міжнародного вікна у червні 2022 року[11]. 15 грудня 2021 року УЄФА та КОНМЕБОЛ знову підписали оновлений меморандум про взаєморозуміння до 2028 року, який включав конкретні положення щодо відкриття спільного офісу в Лондоні та потенційної організації різноманітних футбольних заходів. Було підтверджено, що матч відбудеться в Лондоні 1 червня 2022 року, а місце його проведення ще не визначено[12]. 22 березня 2022 року УЄФА оголосило, що матч відбудеться на стадіоні «Вемблі»[13]. У той же час турнір отримав нову назву — Кубок чемпіонів КОНМЕБОЛ–УЄФА[14].
Команда | Конфедерація | Кваліфікація | Попередні виступи (жирним позначено переможців) |
---|---|---|---|
Італія | УЄФА | Переможці Євро-2020 | Жодного |
Аргентина | КОНМЕБОЛ | Переможці Кубка Америки 2021 року | 1 (1993) |
Італія кваліфікувалась на турнір завдяки перемозі на Євро-2020 (відбувся в 2021 році), перемігши Англію по пенальті у фіналі, також на «Вемблі», здобувши свій другий титул чемпіона Європи[15]. Аргентина отримала право взяти участь у матчі, вигравши Кубок Америки 2021 року, перемігши Бразилію з рахунком 1:0 у фіналі і вигравши рекордний 15-й титул Кубка Америки, що стало їхнім першим трофеєм за 28 років[16][17].
Місцем проведення матчу був обраний стадіон «Вемблі» у Лондоні, Англія.[18]. Стадіон був відкритий у 2007 році на місці історичного однойменного стадіону, знесення якого відбулося у 2002—2003 роках[19][20]. Власником арени є Футбольна асоціація Англії (FA) і на ній проводять свої матчі збірні Англії. Стадіон був місцем проведення чемпіонату Європи з футболу 2020 року, включаючи фінал, в якому Італія виграла по пенальті у Англії. Оригінальний стадіон, раніше відомий як Empire Stadium, був відкритий у 1923 році і приймав матчі на чемпіонаті світу з футболу 1966 року, включаючи фінал, де господарі, Англія, обіграли Західну Німеччину з рахунком 4:2 після додаткового часу, а також на Євро-1996, включно з фіналом, в якому Німеччина перемогла Чехію. На «Вемблі» також проходить щорічний фінал Кубка Англії, починаючи з фіналу 1923 року (за винятком 2001—2006 років, коли стадіон перебудовувався)[21].
УЄФА оприлюднив фірмовий стиль матчу 22 березня 2022 року. Матч отримав назву Фіналіссіма Finalissima, тобто «гранд-фінал». В основі логотипу лежить лавровий вінок, символ досконалості та перемоги. На ньому зображені стрічки кольорів країн-учасниць, італійський триколор зліва та аргентинський альбіселесте, які об'єднуються навколо трофея змагань. Крім того, кілька стрічок із платини та золота, найдорожчих металів у світі, призначені для підкреслення значення матчу. За даними УЄФА, стрічки є «символом міцних зв'язків між КОНМЕБОЛ і УЄФА, а також їхньої відданості розвитку футболу за межами своїх географічних зон»[14].
Місткість стадіону на матч становила 86 000 глядачів, а квитки продавались вболівальникам та широкому загалу в порядку черги через UEFA.com. Квитки були доступні з 24 березня 2022 року в чотирьох цінових категоріях: 25, 40, 55 і 99 фунтів стерлінгів[22].
30 травня 2022 року 37-річний чилійський арбітр П'єро Маса був оголошений арбітром матчу. Призначення арбітра було здійснено спільно двома конфедераціями[23]. Маса був арбітром ФІФА з 2018 року[24], хоча цей матч був його першим міжнародним матчем у статусі головного арбітра[25]. Раніше Маса був четвертим суддею та арбітром VAR на Кубку Америки 2019 року[26], а також арбітром VAR на юнацькому чемпіонаті світу 2019 року[27]. До нього приєдналися його співвітчизники Крістіан Шіман і Клаудіо Ріос як помічники арбітра. Іспанський арбітр Хесус Хіль Мансано був четвертим арбітром, а його співвітчизники Алехандро Ернандес Ернандес та Хуан Мартінес Мунуера виконували функції арбітра VAR та одного з асистентів VAR відповідно. Іншим асистентом VAR став португалець Тьягу Мартінш[2].
До 29 травня 2022 року, за три дні до матчу, обидві національні збірні повинні були представити команду з 23 гравців, з яких троє повинні були бути воротарями[28].
Італія оголосила про попередній склад із 39 гравців 23 травня 2022 року[29]. 27 травня ще вісім гравців було додано, а Доменіко Берарді та Андреа Пінамонті були виключені з заявки через травми[30]. Остаточний склад був оголошений 30 травня.
Головний тренер: Роберто Манчіні
№ | Поз. | Гравець | Дата народження (вік) | Ігри | Голи | Клуб |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | ВР | Алессіо Краньйо | 28 червня 1994 (вік 27 років) | 2 | 0 | Кальярі |
2 | ЗХ | Джованні Ді Лоренцо | 4 серпня 1993 (вік 28 років) | 19 | 2 | Наполі |
3 | ЗХ | Джорджо К'єлліні () | 14 серпня 1984 (вік 37 років) | 116 | 8 | Ювентус |
4 | ЗХ | Леонардо Спінаццола | 25 березня 1993 (вік 29 років) | 18 | 0 | Рома |
5 | ПЗ | Мануель Локателлі | 8 січня 1998 (вік 24 роки) | 21 | 3 | Ювентус |
6 | ЗХ | Мануель Лаццарі | 29 листопада 1993 (вік 28 років) | 2 | 0 | Лаціо |
7 | ЗХ | Алессандро Флоренці | 11 березня 1991 (вік 31 рік) | 47 | 2 | Мілан |
8 | ПЗ | Жоржиньйо | 20 грудня 1991 (вік 30 років) | 43 | 5 | Челсі |
9 | НП | Андреа Белотті | 20 грудня 1993 (вік 28 років) | 42 | 12 | Торіно |
10 | ПЗ | Федеріко Бернардескі | 16 лютого 1994 (вік 28 років) | 38 | 6 | Ювентус |
11 | НП | Маттео Політано | 3 серпня 1993 (вік 28 років) | 4 | 3 | Наполі |
12 | ПЗ | Матео Пессіна | 21 квітня 1997 (вік 25 років) | 12 | 4 | Аталанта |
13 | ЗХ | Емерсон Палміері | 3 серпня 1994 (вік 27 років) | 26 | 0 | Ліон |
14 | ВР | Алекс Мерет | 22 березня 1997 (вік 25 років) | 2 | 0 | Наполі |
15 | ЗХ | Франческо Ачербі | 10 лютого 1988 (вік 34 роки) | 23 | 1 | Лаціо |
16 | ПЗ | Браян Крістанте | 3 березня 1995 (вік 27 років) | 23 | 2 | Рома |
17 | НП | Джанлука Скамакка | 1 січня 1999 (вік 23 роки) | 3 | 0 | Сассуоло |
18 | ПЗ | Ніколо Барелла | 7 лютого 1997 (вік 25 років) | 36 | 7 | Інтернаціонале |
19 | ЗХ | Леонардо Бонуччі | 1 травня 1987 (вік 35 років) | 115 | 8 | Ювентус |
20 | ПЗ | Лоренцо Пеллегріні | 19 червня 1996 (вік 25 років) | 21 | 3 | Рома |
21 | ВР | Джанлуїджі Доннарумма | 25 лютого 1999 (вік 23 роки) | 42 | 0 | Парі Сен-Жермен |
22 | НП | Джакомо Распадорі | 18 лютого 2000 (вік 22 роки) | 9 | 3 | Сассуоло |
23 | ЗХ | Алессандро Бастоні | 13 квітня 1999 (вік 23 роки) | 11 | 0 | Інтернаціонале |
13 травня 2022 року Аргентина оголосила про попередній склад із 35 осіб[31]. 20 травня у складі залишилось 29 гравців[32]. Остаточний склад був оголошений 1 червня.
Головний тренер: Ліонель Скалоні
№ | Поз. | Гравець | Дата народження (вік) | Ігри | Голи | Клуб |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | ВР | Франко Армані | 16 жовтня 1986 (вік 35 років) | 17 | 0 | Рівер Плейт |
2 | ЗХ | Хуан Фойт | 12 січня 1998 (вік 24 роки) | 14 | 0 | Вільярреал |
3 | ЗХ | Ніколас Тальяфіко | 31 серпня 1992 (вік 29 років) | 39 | 0 | Аякс (Амстердам) |
4 | ЗХ | Науель Моліна | 6 квітня 1998 (вік 24 роки) | 15 | 0 | Удінезе |
5 | ПЗ | Алексіс Мак Аллістер | 24 грудня 1998 (вік 23 роки) | 4 | 0 | Брайтон енд Гоув Альбіон |
6 | ЗХ | Херман Песселья | 27 червня 1991 (вік 30 років) | 28 | 2 | Реал Бетіс |
7 | ПЗ | Родріго Де Пауль | 24 травня 1994 (вік 28 років) | 39 | 2 | Атлетіко (Мадрид) |
8 | ЗХ | Маркос Акунья | 28 жовтня 1991 (вік 30 років) | 41 | 0 | Севілья |
9 | НП | Хуліан Альварес | 31 січня 2000 (вік 22 роки) | 7 | 1 | Рівер Плейт |
10 | НП | Ліонель Мессі () | 24 червня 1987 (вік 34 роки) | 160 | 81 | Парі Сен-Жермен |
11 | НП | Анхель Ді Марія | 14 лютого 1988 (вік 34 роки) | 121 | 24 | Парі Сен-Жермен |
12 | ВР | Херонімо Рульї | 20 травня 1992 (вік 30 років) | 3 | 0 | Вільярреал |
13 | ЗХ | Крістіан Ромеро | 27 квітня 1998 (вік 24 роки) | 10 | 1 | Тоттенгем Готспур |
14 | ПЗ | Есек'єль Паласіос | 5 жовтня 1998 (вік 23 роки) | 18 | 0 | Баєр 04 |
15 | ПЗ | Ніколас Гонсалес | 6 квітня 1998 (вік 24 роки) | 19 | 3 | Фіорентіна |
16 | ЗХ | Лісандро Мартінес | 18 січня 1998 (вік 24 роки) | 6 | 0 | Аякс (Амстердам) |
17 | НП | Алехандро Гомес | 15 лютого 1988 (вік 34 роки) | 13 | 3 | Севілья |
18 | ПЗ | Гідо Родрігес | 12 квітня 1994 (вік 28 років) | 23 | 1 | Реал Бетіс |
19 | ЗХ | Ніколас Отаменді | 12 лютого 1988 (вік 34 роки) | 90 | 4 | Бенфіка |
20 | ПЗ | Джовані Ло Сельсо | 9 квітня 1996 (вік 26 років) | 38 | 2 | Вільярреал |
21 | НП | Пауло Дибала | 15 листопада 1993 (вік 28 років) | 32 | 2 | Ювентус |
22 | НП | Лаутаро Мартінес | 22 серпня 1997 (вік 24 роки) | 37 | 19 | Інтернаціонале |
23 | ВР | Еміліано Мартінес | 2 вересня 1992 (вік 29 років) | 16 | 0 | Астон Вілла |
Італія[4]
|
Аргентина[4]
|
|
|
Гравець матчу:
Помічники арбітра:[2]
|
Регламент[23]
|
|
|
|
- ↑ а б Argentina's Lionel Messi named official Finalissima Player of the Match. UEFA.com. Union of European Football Associations. 1 червня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
- ↑ а б в Árbitros confirmados para la Finalissima [Referees confirmed for the Finalissima] (ісп.). КОНМЕБОЛ. 30 травня 2022. Процитовано 31 травня 2022.
- ↑ а б Bate, Adam (1 червня 2022). Italy 0–3 Argentina: Lionel Messi's side win the Finalissima at Wembley after goals from Lautaro Martinez, Angel Di Maria and Paulo Dybala. Sky Sports. Процитовано 1 червня 2022.
- ↑ а б в Tactical Line-ups – Final – Wednesday 1 June 2022 (PDF). UEFA.com. Union of European Football Associations. 1 червня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
- ↑ Italy 3–0 Argentina: South American champions cruise to Finalissima glory. UEFA.com. Union of European Football Associations. 1 червня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
- ↑ Worldwide football network. UEFA.com. Union of European Football Associations. 1 січня 2011. Процитовано 15 грудня 2021.
- ↑ Vieli, André (2014). UEFA: 60 years at the heart of football (PDF). UEFA.com. Nyon: Union of European Football Associations. с. 169. Процитовано 13 травня 2020.
- ↑ Carter, Jon (5 червня 2009). A troubled tournament looks forward. ESPN. Архів оригіналу за 24 February 2015. Процитовано 15 грудня 2021.
- ↑ FIFA Council votes for the introduction of a revamped FIFA Club World Cup. FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 15 березня 2019. Архів оригіналу за 16 July 2019. Процитовано 15 березня 2019.
- ↑ UEFA and CONMEBOL renew Memorandum of Understanding to enhance cooperation. UEFA.com. Union of European Football Associations. 12 лютого 2020. Процитовано 15 грудня 2021.
- ↑ UEFA and CONMEBOL broaden cooperation. UEFA.com. Union of European Football Associations. 28 вересня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
- ↑ UEFA and CONMEBOL renew and extend Memorandum of Understanding. UEFA.com. Union of European Football Associations. 15 грудня 2021. Процитовано 15 грудня 2021.
- ↑ European and South American champions meet in 'Finalissima' Wembley showdown. UEFA.com. Union of European Football Associations. 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ а б Finalissima 2022, Italy vs Argentina: Brand identity revealed. UEFA.com. Union of European Football Associations. 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Italy 1–1 England, aet (3–2 on pens): Donnarumma the hero as Azzurri win Euro 2020!. UEFA.com. Union of European Football Associations. 11 липня 2021. Архів оригіналу за 12 July 2021. Процитовано 11 липня 2021.
- ↑ Argentina stun Brazil in Copa América final to end 28-year trophy drought. The Guardian. 10 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
- ↑ Finalissima 2022, Italy vs Argentina: Meet the teams. UEFA.com. Union of European Football Associations. 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Finalissima 2022, Italy vs Argentina venue guide: Wembley Stadium, London. UEFA.com. Union of European Football Associations. 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Final whistle for Wembley's towers. BBC News. 1 вересня 2016. Архів оригіналу за 12 May 2006. Процитовано 26 жовтня 2019.
- ↑ Gates' Microsoft Becomes Wembley Stadium Backer. Форбс (журнал). 20 жовтня 2005. Архів оригіналу за 13 June 2018. Процитовано 26 жовтня 2019.
- ↑ Barnes, Stuart (2008). Nationwide Football Annual 2008–2009. SportsBooks Ltd. с. 132, 134—143. ISBN 978-1-899807-72-7.
- ↑ Finalissima 2022 tickets: Wembley to host Italy vs Argentina. UEFA.com. Union of European Football Associations. 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ а б Finalissima 2022, Italy vs Argentina: All you need to know. UEFA.com. Union of European Football Associations. 22 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ FIFA 2022 Refereeing International Lists: Chile (PDF). ФІФА. 27 січня 2022. с. 45. Процитовано 31 травня 2022.
- ↑ Piero Maza » Matches as referee. WorldFootball.net. Процитовано 30 травня 2022.
- ↑ Árbitros convocados para la CONMEBOL Copa América – Brasil 2019 [Referees summoned for the CONMEBOL Copa América – Brazil 2019] (ісп.). КОНМЕБОЛ. 21 березня 2019. Процитовано 31 травня 2022.
- ↑ List of Appointed Match Officials FIFA U-17 World Cup Brazil 2019 (PDF). ФІФА. 21 серпня 2019. Процитовано 31 травня 2022.
- ↑ Italy vs Argentina 2022 Finalissima preview: Where to watch, kick-off time, predicted line-ups. UEFA.com. Union of European Football Associations. 26 травня 2022. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 26 травня 2022.
- ↑ Trentanove convocati per le gare di giugno: torna Spinazzola, prima chiamata per Frattesi e Pinamonti [Thirty-nine called up for the June matches: Spinazzola is back, first call for Frattesi and Pinamonti]. Італійська федерація футболу (італ.). 23 травня 2022. Процитовано 30 травня 2022.
- ↑ Inizia il raduno a Coverciano. Mancini: "Bisogna ripartire, ci sono giovani dal grande futuro" [The meeting in Coverciano begins. Mancini: "We have to start again, there are young people with a great future"]. Італійська федерація футболу (італ.). 27 травня 2022. Процитовано 30 травня 2022.
- ↑ Selección Argentina [@Argentina] (13 травня 2022). El entrenador Lionel Scaloni dio a conocer la prelista de convocados para el viaje del equipo nacional. El próximo fin de semana se publicará la nómina definitiva [Manager Lionel Scaloni announced the preliminary list for the national team's trip. The final list will be published next weekend.] (Твіт) (ісп.). Процитовано 30 травня 2022 — через Твіттер.
- ↑ Selección Argentina [@Argentina] (20 травня 2022). El entrenador Lionel Scaloni dio a conocer la nómina definitiva de futbolistas para el viaje a Europa [Manager Lionel Scaloni announced the final list of players for the trip to Europe.] (Твіт) (ісп.). Процитовано 30 травня 2022 — через Твіттер.
- ↑ а б в Full Time Summary Final – Italy v Argentina (PDF). UEFA.com. Union of European Football Associations. 1 червня 2022. Процитовано 1 червня 2022.