Хрестовоздвиженський монастир (Полтава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Krestovozdvizenskiy monastyr v Poltave.JPG

Хрестовоздвиженський монастир
49°35′54″ пн. ш. 34°34′48″ сх. д. / 49.59833° пн. ш. 34.58000° сх. д. / 49.59833; 34.58000Координати: 49°35′54″ пн. ш. 34°34′48″ сх. д. / 49.59833° пн. ш. 34.58000° сх. д. / 49.59833; 34.58000
Розташування Україна, Полтава
Архітектурний стиль бароко
Належність УПЦ (МП)
Адреса м. Полтава, вул. Паїсія Величковського, 2-а
Хрестовоздвиженський монастир (Полтава) is located in Україна
Хрестовоздвиженський монастир (Полтава)
Хрестовоздвиженський монастир (Полтава) (Україна)

CMNS: Хрестовоздвиженський монастир на Вікісховищі

Свя́то-Хрестовоздви́женський жіно́чий монасти́р (Здвиженський, Воздвиженський монастир) — православний жіночий монастир розташований у Полтаві, заснований у XVII ст.

Знаходиться на горі над р. Полтавка, домінуючи над містом і околицями.

27 вересня храмове свято Хрестовоздвиженського монастиря[1].

Історія[ред.ред. код]

1650 року, на честь перемоги повстанців над військами польських магнатів і шляхти та визволення Полтави і краю від польсько-шляхетського поневолення, поблизу міста, на високій горі, вкритій віковим лісом, з дозволу київського митрополита, відомого українського церковного діяча і письменника Сильвестра Косіва було засновано Полтавський Хрестовоздвиженський монастир, котрий стає найпівденнішим серед так званих городянських, тобто полкових монастирів Гетьманщини XVII століття. Очолював будівництво ігумен Лубенського Мгарського монастиря Калістрат.

Перші монастирські споруди зводилися з дерева в лісовій гущавині, куди вела лише вузенька стежина. Серед ініціаторів спорудження цієї обителі були полтавський полковник Мартин Пушкар, козацький старшина Іван Іскра, міщанин Іван Крамар та інші козаки й міщани, які внесли значні пожертвування на цю справу. Полтавський монастир став значним просвітницьким центром Півдня Гетьманщини, у джерел якого стояв архієпископ Слов'янський та Херсонський Євгеній Булгаріс — особистий приятель французького просвітника Вольтера, колишній бібліотекар Катерини II. Завдяки його старанням монастир мав найбільшу в регіоні книгозбірню.

Собор на честь Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього споруджений як головний храм монастиря 16891709. Зведення головного храму обителі велося коштом декількох полтавських полковників, у тому числі Генерального судді В. Л. Кочубея та його сина, полтавського полковника В. В. Кочубея, та двох українських гетьманів — І. Самойловича й І. Мазепи. У полтавський період Великої Північної війни, впродовж травня — червня 1709 року монастир був резиденцією Карла XII. На думку дореволюційних істориків-краєзнавців саме на монастирському пагорбі відбулося важке поранення короля у ногу напередодні Полтавського бою на світанку 17 червня 1709 року. Вже після битви 28 червня монастир оглянув і Петро І. Відтоді відвідування полтавської обителі представниками правлячої династії царської Росії були включені до обов'язкової програми перебування вінценосних у Полтаві.

За деякими даними освячений 1759. Пам'ятка архітектури українського бароко.

Троїцька церква монастиря споруджена 1750 поряд із соборною. Зруйнована під час Другої світової війни. 1999 відновлена на попередньому місці на кошти Олександра Сабка.

У першій половині 19 ст. у межах монастиря було засновано Монастирське кладовище.

Симеонівська церква на території монастиря збудована 1887 неподалік Троїцької церкви, з південого боку. Споруджена коштом купця І. С. Котельникова в пам'ять свого єдиного сина Семена, який помер у Полтаві.

Архітектурний ансамбль[ред.ред. код]

До сучасного архітектурного ансамблю Хрестооздвиженського монастиря належать пам'ятки архітектури національного значення:[2]

  • Воздвиженський собор (1699–1709 рр.)
  • Дзвіниця (1786)
  • Братський корпус (1886)
  • Будинок настоятеля (1889)
  • Трапезна церква (1886)
  • Господарчий корпус (к. 19 ст.)

Відновлені споруди:

  • Троїцька церква (1999)

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Список мурованих храмів у стилі українського бароко

Примітки[ред.ред. код]

  1. Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, — 280 с, іл. + 24 с. вкл.ISBN 966-7462-22-6.
  2. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761. Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]