Хрестовоздвиженський жіночий монастир (Полтава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хрестовоздвиженський жіночий монастир
Monastery of Feast of the Cross Poltava DJI 003811535151.jpg
49°35′54″ пн. ш. 34°34′48″ сх. д. / 49.59833° пн. ш. 34.58000° сх. д. / 49.59833; 34.58000Координати: 49°35′54″ пн. ш. 34°34′48″ сх. д. / 49.59833° пн. ш. 34.58000° сх. д. / 49.59833; 34.58000
Тип споруди монастир
Розташування Flag of Ukraine.svg УкраїнаПолтава
Поч. будівництва 17 століття
Кін. будівництва 1650 р.
Стиль бароко
Належність Українська православна церква (Московський патріархат)
Адреса м. Полтава, вул. Паїсія Величковського, 2-а
Хрестовоздвиженський жіночий монастир (Полтава). Карта розташування: Україна
Хрестовоздвиженський жіночий монастир (Полтава)
Хрестовоздвиженський жіночий монастир (Полтава) (Україна)
Хрестовоздвиженський жіночий монастир у Вікісховищі?

Хрестовоздвиженський жіночий монастир — православний жіночий монастир розташований у Полтаві, заснований у XVII ст.

Знаходиться на Монастирській горі, в селищі Червоний Шлях, домінуючи над містом і околицями.

27 вересня храмове свято Хрестовоздвиженського монастиря[1].

Історія[ред. | ред. код]

1650 року, на честь перемоги повстанців над військами польських магнатів і шляхти та визволення Полтави і краю від польсько-шляхетського поневолення, поблизу міста, на високій горі, вкритій віковим лісом, з дозволу київського митрополита, відомого українського церковного діяча і письменника Сильвестра Косіва було засновано Полтавський Хрестовоздвиженський монастир, (спочатку як чоловічий монастир) котрий стає найпівденнішим серед так званих городянських, тобто полкових монастирів Гетьманщини XVII століття. Очолював будівництво ігумен Лубенського Мгарського монастиря Калістрат.

Перші монастирські споруди зводилися з дерева в лісовій гущавині, куди вела лише вузенька стежина. Серед ініціаторів спорудження цієї обителі були полтавський полковник Мартин Пушкар, козацький старшина Іван Іскра, міщанин Іван Крамар та інші козаки й міщани, які внесли значні пожертвування на цю справу. 1 Полтавський монастир став значним просвітницьким центром Півдня Гетьманщини, у джерел якого стояв архієпископ Слов'янський та Херсонський Євгеній Булгаріс — особистий приятель французького просвітника Вольтера, колишній бібліотекар Катерини II. Завдяки його старанням монастир мав найбільшу в регіоні книгозбірню.

Собор на честь Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього споруджений як головний храм монастиря 16891709. Зведення головного храму обителі велося коштом декількох полтавських полковників, у тому числі Генерального судді В. Л. Кочубея та його сина, полтавського полковника В. В. Кочубея, та двох українських гетьманів — І. Самойловича й І. Мазепи. Ймовірно, що під час свого візиту до Полтави 13 липня 1650 р. в монастирі побував Богдан Хмельницькийполтавський період Великої Північної війни, з 28 квітня по 27 червня 1709 р. монастир був резиденцією шведського короля Карла XII. На думку дореволюційних істориків-краєзнавців саме на монастирському пагорбі відбулося важке поранення короля у ногу напередодні Полтавського бою на світанку 17 червня 1709 року. Вже після битви 28 червня монастир оглянув і Петро І. Відтоді відвідування полтавської обителі представниками правлячої династії царської Росії були включені до обов'язкової програми перебування вінценосних у Полтаві. 3 грудня 1941 р. під час своєї поїздки до Полтави, в монастирі побував Адольф Гітлер [2].

За деякими даними освячений 1759. Пам'ятка архітектури українського бароко.

Троїцька церква монастиря споруджена 1750 поряд із соборною. Зруйнована під час Другої світової війни. 1999 відновлена на попередньому місці коштом Троїцької громади УПЦ м. Полтава {фундатор та її голова Олександр Сабко) [3].

У першій половині 19 ст. у межах монастиря було засновано Монастирське кладовище.

Симеонівська церква на території монастиря збудована 1887 неподалік Троїцької церкви, з південого боку. Споруджена коштом купця І. С. Котельникова в пам'ять свого єдиного сина Семена, який помер у Полтаві.

Архітектурний ансамбль[ред. | ред. код]

До сучасного архітектурного ансамблю Хрестооздвиженського монастиря належать пам'ятки архітектури національного значення:[4]

  • Воздвиженський собор (1699–1709 рр.)
  • Дзвіниця (1786)
  • Братський корпус (1886)
  • Будинок настоятеля (1889)
  • Трапезна церква (1886)
  • Господарчий корпус (к. 19 ст.)

Відновлені споруди:

  • Троїцька церква (1999)

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, — 280 с, іл. + 24 с. вкл.ISBN 966-7462-22-6.
  2. Знакові місця в Полтаві часів Другої світової війни. zmist.pl.ua (ua). 2019-06-21. Процитовано 2019-11-05. 
  3. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.— Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— 576.
  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761. Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]