Шранц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шранц (нім. Schranz) — термін для позначення європейського (більшою мірою німецького) хард-техно, підстилю Хардкор-техно. Музичний жанр, який характеризується швидким темпом (від 150 до 180 BPM), а також важким, мінімалістичним і переважно монотонним звучанням, збудованим з напористих басовитих ударних, гучних перкусій та рваних зациклених синтетичних шумів.

Саме по собі слово schranz в німецькій мові є неологізмом. Воно не має певного значення ні на одній мові світу. В українській мові близьким за змістом можна вважати слово кураж. Наприклад, німецьке вираз «wir gehen schranzen» в перекладі можна трактувати, як «ми йдемо веселитись» або «ми йдемо відриватися».

Історія[ред. | ред. код]

Слово шранц було придумано в 1994 році діджеєм Крісом Лібинґом[en] і його другом, який працював в одному франкфуртському музичному магазині, де Кріс підбирав собі платівки. Так вони називали хард-техно з похмурим рваним звучанням. Крім музиканта, продюсера та діджея, Кріс також відомий як радіоведучий. Ця дозволило зробити придумане слово шранц надбанням громадськості. Після дуже успішної серії десятидюймових платівок The Real Schranz, записаної Лібінґом у 1999 році, шранц міцно зайняв свою нішу в електронній танцювальній музиці, доказом чого є величезна кількість комерційно-орієнтованих CD-компіляцій зі звучними назвами на кшталт Schranzwerk, Schranz, Schranz Total, Schranz Tanz, Mega Schranz тощо Можна говорити, що за 20032005 роки шранц оформився в самодостатній музичний жанр зі своєю власною субкультурою.

Особливості[ред. | ред. код]

Вагому частину творів у стилі шранц складають так звані бутлеґи, тобто неофіційні ремікси на інші популярні музичні твори. Причому, жанр «оригіналу» не має тут ніякого значення, це може бути як класична музика, так і поп, рок, фолк або що-небудь інше — в результаті все буде прискорено, зациклено і спотворено.

Доступність[ред. | ред. код]

Зазвичай шранц видають невеликими тиражами у вигляді синглів та ЕР на вінілових грамплатівках — для діджеїв, або відносно великими тиражами у вигляді змішаних збірок на компакт-дисках — для широких мас. Комерційно-орієнтовані видання шранца з окремими (неміксованими) треками зустрічаються вкрай рідко, в зв'язку з тим, що даний жанр призначений для введення слухача в особливий психоемоційний стан, що полягає в розкутості і бажанні танцювати, і не передбачає глибокого осмислення музичного твору, який, по суті, побудована за стандартною схемою.

Аудиторія[ред. | ред. код]

Шранц грають на спеціальних вечірках і опен-ейрах, вікова категорія яких сильно варіюється — починаючи від 15-річних підлітків, закінчуючи серйозними сімейними людьми.

Основні представники[ред. | ред. код]

Сьогодні законодавцями жанру можна назвати таких людей як Jason Little, Rob Stalker, DJ Rush, DJ Amok, Boris S., Sven Wittekind, Arkus P., Robert Natus, Frank Kvitta, Marco Remus, Theo Шварц, O. B. I., Matt M. Maddox, Tomash Gee, Viper XXL, Torsten Kanzler, weichentechnikk, mhonolog, bazz-ді, Daniel Gloomy, FL-X, Ogi, Lexis, Mario Ranieri та інших.

Приклади творів[ред. | ред. код]

Для прослуховування можна рекомендувати будь-які останні збірники із серії «Schranz Total», яких на даний момент налічується двадцять одна збірка. Дані компіляції виходять на компакт-дисках, в кожній частині по два диски, на кожному з яких по діджейського сету від одного із законодавців шранца представляє свою добірку актуальних треків.

Схожі стилі[ред. | ред. код]

Схожі за формою і змістом на шранц, але самодостатні музичні напрямки:


Посилання[ред. | ред. код]