Ягве (ім'я Бога)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Яхве, Йахве, Ягве, часто зустрічається варіант Єгова (сучасний варіант вимови ін-євр. дав-євр. יהוהיהוה — «(Він) буде», «Він живий»[1][2], старословянською Сущий[3], Сый[4]) — одне з численних імен Бога в юдаїзмі і християнстві (не варто плутати з титулами, такими як Ель, Адонай, Елохім, Саваот, Еліон, Шаддай)[5][6][7]. Вперше зустрічається в Торі в Книзі Буття (Быт 2:4). Протягом усієї Біблії згадується понад 7000 разів, що набагато частіше, ніж які-небудь інші імена Бога.[8] Ім'я Єгова зустрічається в першій і четвертій з десяти заповідей (Исх 20:2,3 та Вих. 20:10), згідно Біблії, розкритих єврейського народу через пророка Мойсея на горі Синай. Ім'я служить позначенням Бога, як Істоти милостивої й милосердної[9].

Ім'я[ред. | ред. код]

Реконструкція вимови[ред. | ред. код]

Тетраграмматон (ЙГВГ) — транслітерація на українську мову Божого імені, чотирьох приголосних букв давньоєврейської мови — יהוה (Йудей-Вав-Гей) — на відміну від інших імен Бога в юдаїзмі, в Старому Завіті (Танах).[10]

Проголошення імені Бога в юдаїзмі табуировано, що, зокрема, ґрунтується на тлумаченні єврейськими мудрецями уривка Тори «...Вот имя Мое на веки...» (Исх 3:15), де слово «на віки» (לעלם) тлумачиться в значенні «приховати, приховати»[11]. Тому істинне (таємне) вимова імені знав тільки первосвященик Єрусалимського храму, в молитвах використовується звернення Адонай (івр. אדני‎אדניівр. אדני‎, «Господь», «Владика», «Вседержитель»), в побуті — А-шем (івр. השם‎השםівр. השם‎, «Ім'я»).

Широко відома біблійна третя заповідь «Не произноси имени Господа, Бога твоего, напрасно» (Исх 20:7) розглядається в юдаїзмі як заборона на вимовляння неправдивої клятви іменем Бога[12], а не як заборона на вимова цього імені вголос.

Оскільки у древній писемності (давньоєврейська мова) не позначалися голосні, то істинна вимова імені Бога залишається предметом гіпотез, достовірно відомі лише літери Йуд-Хей-Вав-Хей (івр. יהוה‎יהוהівр. יהוה‎, в латинській транскрипції YHWH). Буквеним позначенням цього давньоєврейського імені є тетраграматон.

«Коротка єврейська енциклопедія» дотримується російської вимови Яхве[13].

Самаритяни зберігають вимову Yahwe або Yahwa до теперішнього часу[14].

Вимова Yahweh з варіантами Yahwoh, Yehwoh ведеться по незалежних древньосемітських джерелах[15].

Транслітерація тетраграматона у стародавніх авторів[ред. | ред. код]

Древні автори, чули вимову тетраграматона від євреїв у давнину, а інколи безпосередньо володіли єврейською або арамейською мовами (Оріген, Епіфаній Кіпрський, Ієронім Стридонский, Феодорит Кирський), дають транслітерацію цього слова у своїх творах, змальовуючи звичаї юдеїв.

Діодор Сицілійський (90 — 30 рр. до н. е.) Іао́ (Ἰαὼ)[16]
Іриней Ліонський (II ст) Іао́ (Ἰαὼ)[17]
Климент Александрійський (II ст) Іаоу́ (Ἰαού)[18][19]
Оріген (III ст) Іа́ (Ἰὰ)[20][21] Аіа́ (Ἀῐά)[22] Іао́ (Ἰαὼ) Іаве́ (Ἰαβέ)
Епифаній Кіпрський (IV ст) Іа́ (Ἰά)[23][24] Іаве́ (Ἰαβέ)
Єроним Стридонський (IV век) Іа (Ia)[25][26] Іахо (Iaho)[27]
Феодорит Кирський (V век) Іа (Ἰα)[28][29] Аіа́ (Ἀῐά)[30][31] Іао́ (Ἰαὼ)[32][33] Іаве́ (Ἰαβέ)
Порфирій, якого цитує Євсевій Кесарйский (IV ст) Ієво́ или Іэуо́ (Ἰευώ)[34][35]
Порфирій, якого цитує Феодорит Кирський (V ст) Іао́ (Ἰαὼ)[36]

На думку караїмського гебраиста Шаблон:Не переведено3, такі грецькі транслітерації, як «Іа» та «Аіа», насправді можуть транслітерувати не стільки сам тетраграматон, скільки його скорочений варіант, який складається з першої та останньої букви: (יה), як «Іа» та (איה), як «Аіа», в останньому варіанті на початок могла бути додана протетична літера «алеф» (א) для полегшення вимови. Самаритянска  вимова «Іаве» могла також мати початки не від самого тетраграматону, а від варіанту заміни табуйованого імені на інше слово, зокрема на Йафе (יפה), що означає прекрасний, де середня буква «Фей» (פ) згідно самаритянському івриту часто вимовлялася як «β», таким чином виходила грецька транслітерація, що читається як «Іабе» або «Іаве»[37].

Генрі О. Томпсон «The Anchor Yale Bible Dictionary» зазначав: «Вимова ЙХВХ як Яхве — це наукове припущення».[10]

Наголос в слові «Єгова»[ред. | ред. код]

Широко поширений і увійшов в ряд європейських мов наголос тетраграматона «Jehowah» (в українській мові — Єгова). До сучасного вимови «Яхве» вона була найбільш поширеною.

Хоча насправді в найдревніших масоретських текстах, таких як «Ленінградський кодекс» і «Кодекс Алеппо», в більшості випадків відсутня середня огласовка (холам), що виголошується як «про», тому твердження, що варіант «Єгова» були вставлені наголоси від слова «Адонай», не більше ніж недоведена версія.

Етимологія і значення імені[ред. | ред. код]

Найбільш імовірна зв'язок імені з дієсловом hyh (івр. היה‎היהівр. היה‎; «бути»); тим самим воно допускає значення: «Він є», «Він (Бог) живий» або «Він дає життя». Пропонувалися і інші інтерпретації, наприклад «той що кидає блискавки і дощ» або «Бог говорить»[38]. Також у Єгипті (звідки євреї вийшли, згідно з біблійним оповіданням, під проводом Мойсея) існувало місячне божество Ях.

В самій Біблії ім'я Яхве пояснюється як «Я є Той, Хто Я є» чи просто — «Я є» (Вих 3:14).

Йево в західносемітській міфології[ред. | ред. код]

Ряд дослідників співвідносить Яхве з язичницьким божеством деяких семітських народів по імені Йево або Йаву. Передбачається, що ці імена споріднені імені Яхве.

Дружина Йево[ред. | ред. код]

Анат. Можливо, дружина Йево
Ашера. За деякими джерелами — дружина Йево.

На думку деяких дослідників, у період переходу до монотеїзму у стародавніх євреїв Йево вважався єдиним богом, однак, який мав дружину. За одними джерелами (наприклад, элефантинським папирусам) нею була Анат[39][40], за іншим — Ашера[41][42]. У Старому Завіті згадується поклоніння древніх євреїв «богині неба», проти чого боровся пророк Єремія[43]. Археологічні дані (часта знахідка статуеток Ашери) також свідчать про широке поширення її культу в Палестині, принаймні, до VI століття до н. е ..[44] Однак серед дослідників спостерігається плутанина між іменами богинь Ашери (дружини бога Ела) і Ашторет (Іштар-Астарти), які розрізняються в угаритській міфології — так само як Яхве в давнину могла ототожнюватися з Елом або сином Ела.

Відповідності з іншими божествами[ред. | ред. код]

  • У фінікійців він був відомий під ім'ям Йево і в Біблі під ім'ям Йехи (Йіхави). Відповідав за морську стихію і вважався покровителем р. Бейрута, де були виявлені тексти, присвячені Йево, безумовно створені під впливом міфів про Баал-Хаддаде, бога грози, сина угаритського Мулу. Ім'я останнього перейшло в іврит в номінальній формі, в значенні «бог», а функції Мулу (Ела) увібрав Яхве. У Палестині вважався покровителем давньоізраїльского союзу племен і, ймовірно, покровителем Эдома. Бореться з Йамму (морем) і левіафаном і здобуває перемогу[45].
  • Припускають, що в загальному західносеміцькому пантеоні Йево був владикою водної стихії, можливо, відповідав до шумеро-аккадського бога Еа (що, однак, сумнівно, бо Еа був противником грозного Енліля, наславшего Всесвітній Потоп.

Втім, така плутанина типова для споріднених, але не співпадаючих міфологій, пор. Уран/Зевс у греків і Дьяус/Індра у індоаріїв).

Згідно юдаїзму, Бога Ізраїлю не слід порівнювати з давніми язичницькими божествами тільки на гіпотетичній схожості імен, тим більше що вимова «Яхве» в юдаїзмі вважається помилковою[46].

Яхве в Старому Завіті[ред. | ред. код]

У Старому Завіті Яхве (в більшості перекладів зазвичай замінюється словом «Господь») — особистий монотеїстичний Бог народу Ізраїлю, що вивів євреїв з Єгипту і дав Мойсею божественний Закон. Служіння Яхве протиставляється в Старому Завіті культу «інших богів». Історія взаємин народу Ізраїлю з Яхве складають центральний сюжет Старого Завіту.

Яхве в Біблії діяльно бере участь у долі Ізраїлю та інших народів, відкривається пророкам, дає заповіді, карає за непослух.

Сприйняття особистості старозавітного Бога було різним у різних релігійних та філософських вченнях. Так, з християнської точки зору підкреслювалася як спадкоємність по відношенню до нього новозавітного поняття про Бога, так і відмінності між ними.

Юдаїзм[ред. | ред. код]

В юдаїзмі немає жодного авторитетного релігійного джерела, що підтверджує вимову чотирибуквинного імені Бога Яхве.

Крім того, пропущена огласовка в середині будь-якого слова після літери «Хе» (Ях?ве) є порушенням граматики івриту.

Ортодоксальний рабин Ісроеля Зельман вважає, що вимова Єгова «більш або менше схожа (на вимову сьогодення)»[47]

Згідно традиційному коментарю, в молитві і при читанні Тори закон зобов'язує замінювати це ім'я на «Адонай» (в розмовній мові замінюється на «Ашем» (букв. Це Ім'я)). Як слово мови воно не має значення. Чотири літери являють собою накладення один на одного трьох слів: «був», «є» і «буде». Таким чином, тетраграмматон вказує на одвічне, непрерывающееся, не залежне ні від кого існування. Будь переклад четырехбуквенного імені на іншу мову може розглядатися лише як орієнтовна роз'яснення сенсу слова. Тора вперше вживає чотирибуквене ім'я ЙХВХ тільки в кінці акту творіння тому, що це ім'я вказує на те, що мова йде про виявлення заходи милості Всевишнього, в той час, як ім'я Елогім (Бог) — про виявлення заходи суду. Мідраш розповідає, що при створенні світу Всевишній як би міркував Сам із Собою: «Якщо Я створю світ, спираючись тільки на милість, — гріх буде переважати всюди. Якщо Я створю світ, поклавши в основу тільки принцип суду, — світ не зможе встояти. Тому Я використовую як запобіжний милості, так і міру суду». У першій главі книги Берейшит, в якій описано світобудову в цілому, вживається ім'я Элоһим. У другій главі, де починається розповідь про людину, на перше місце висувається ім'я Адонай. Існування людини неможливе, якщо не проявляється Божественна міра милості[48].

Християнство[ред. | ред. код]

В ортодоксальному християнстві ім'я Яхве приписують всім трьом особам Божества; під ім'ям Яхве Мойсею і пророкам з'являвся Син Божий (Ісус до втілення)[49]. Яхве називають Отцем, бо Він — Творець, Законодавець, захисник, Божество, верховний і могутній Владика.

Синодальний переклад, як правило, передає тетраграмму (YHWH) словом «Господь».

Вимову «Єгова» використовується в християнському світі вже понад 200 років, але в більшості перекладів Біблії на українську  мову зустрічається дуже рідко (Исх 6:3, Исх 15:3) і замінено на інші імена (в основному, Господь).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. дав-євр. יהוהיהוה — это третье лицо единственного числа будущего времени глагола дав-євр. היה‎היה‎ — «быть», от глагола дав-євр. היה‎היה‎ — «быть» образовано и первое лицо единственного числа настоящего времени дав-євр. אהיה‎אהיה‎ — «(Я есть) сущий», которое употреблено в Исх 3:14: «Бог сказал Моисею: Я есмь Сущий». От тетраграмматона происходят сокращённые формы дав-євр. יהויהו — «Иахо» и дав-євр. יו‎יו‎ — «Ио», которые входят в состав многих собственных еврейских имён.
  2. Имена Божии // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — СПб., 1908—1913.
  3. Вступление — Сущий
  4. О священническом благословении
  5. Творения блаженного Иеронима Стридонского. Ч. 1, стр. 151.
  6. Gérard Gertoux (Жерар Жерто). The Name of God Y.eH.oW.aH which is Pronounced as it is Written I_Eh_oU_Ah.
  7. Эрик Нюстрем. Библейский словарь Нюстрема. — С. Подзаголовок: Бог.
  8. Theological Lexicon of the Old Testament.. — С. Т. 2. С. 523—524..
  9. «Ягве действительно служит обозначением Бога, как Существа благостного и милосердного, а Элогим заключает мысль о божественной справедливости.» / Филон Александрийский // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — СПб., 1908—1913.
  10. а б Thompson, 1992, с. 1011
  11. (В לעולם ) опущена буква «вав» (и слово можно прочитать как לעלם, скрывать, таить, а это) означает: сокрывай, утаивай его (ИМЯ), не произноси его так, как оно пишется [Пecaxuм50 а; Шемот раба 3]. (Раши)
  12. «Не возноси Имени Господа (не клянись им) напрасно…» Тора в переводе Ф. Гурфинкель.
    לשוא. Бессмысленно, напрасно (слово имеет также значение «ложь»). А что есть ложная клятва? (Когда человек) клянется, (заведомо) меняя известное, явное, (например), о каменном столбе (говорит), что он золотой [Шевyoт 29]. (Раши)
  13. Тетраграмматон — статья из Электронной еврейской энциклопедии
  14. Montgomery, Journal of Biblical Literature, XXV (1906), 49-51 (цит. по кн.: Encyclopedia Britannica (1911), P. 312 (сноска 11).
  15. Константин Петков. Ещё о подлинной сущности «Сущего»
  16. Диодор Сицилийский. Историческая библиотека (Ιστορική Βιβλιοθήκη) Ч.1; 94
  17. PG 7 (1) col. 481
  18. Климент Александрийский. Строматы. Книга 5 VI (4)
  19. PG 9 col. 60
  20. PG 11 col. 1345
  21. ἀπὸ δὲ τῶν ἑβραϊκῶν γραφῶν τὸν Ἰαὼ ἢ Ἰὰ παρ' Ἑβραίοις ὀνομαζόμενον καὶ τὸν Σαβαὼθ καὶ τὸν Ἀδωναῖον καὶ τὸν Ἐλωαῖον. Τὰ δὲ ἀπὸ τῶν γραφῶν ληφθέντα ὀνόματα ἐπώνυμά ἐστι τοῦ αὐτοῦ καὶ ἑνὸς θεοῦ· ὅπερ μὴ συνέντες οἱ ἐχθροὶ θεῷ, ὡς καὶ αὐτοὶ ὁμολογοῦσιν, ᾠήθησαν ἄλλον μὲν εἶναι τὸν Ἰαὼ ἕτερον δὲ τὸν Σαβαὼθ καὶ τρίτον παρὰ τοῦτον τὸν Ἀδωναῖον, ὃν λέγουσιν αἱ γραφαὶ Ἀδωναΐ, καὶ ἄλλον τὸν Ἐλωαῖον, ὃν οἱ προφῆται ὀνομάζουσιν ἑβραϊστὶ Ἐλωαΐ.
  22. PG 15 col. 359
  23. Творения святого Епифания Кипрского. Ч. 2, стр. 117. Москва, издательство Готье, 1864.
  24. PG 41 col. 685
  25. PL 22 col. 429
  26. Творения блаженного Иеронима Стридонского. Том 1, стр. 153.
  27. PL 26 col. 838
  28. PG 80 col. 1776
  29. Творения блаженного Феодорита, епископа Киррского. Ч. 3, стр. 219. Издание 1906 года.
  30. Творения блаженного Феодорита, епископа Киррского. Ч. 1, стр. 99. Издание 1905 года.
  31. PG 80 col. 244
  32. Творения блаженного Феодорита, епископа Киррского. Ч. 6, стр. 733. Издание 1857 года.
  33. PG 80 col. 805
  34. PG 21 col. 72 col. 808
  35. Порфирий «Против христиан»
  36. PG 83 col. 840
  37. Неемия Гордон. `Произношение Имени`. 
  38. Яхве. — Мифы народов мира, 1988
  39. Элефантинские папирусы, Bezalel Porten, with J.J. Farber, C.J. Martin, G. Vittman, editors. 1996. The Elephantine Papyri in English: Three Millennia of Cross-Cultural Continuity and Change, Brill Academic, 1996
  40. Анат // Мифы народов мира : Энцикл. в 2 т. / гл. ред. С. А. Токарев. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Т. 1 : А—К. — С. 76.
  41. William G. Dever, Did God Have a Wife?, Eerdmans, 2005б BookSources/0802828523 ISBN 0-8028-2852-3
  42. Thomas L. Thompson, Salma Khadra Jayyusi Jerusalem in ancient history and tradition, p. 139. T.& T.Clark Ltd; illustrated edition, 2004, BookSources/9780567083609 ISBN 978-0-567-08360-9
  43. [[|Иеремия]] 7:17-18, 44:17
  44. Finkelstein, Israel, and Silberman, Neil Asher, The Bible Unearthed: Archaeology's New Vision of Ancient Israel and the Origin of Its Sacred Texts, BookSources/0684869128 ISBN 0-684-86912-8
  45. Йево // Мифы народов мира : Энцикл. в 2 т. / гл. ред. С. А. Токарев. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Т. 1 : А—К. — С. 76.
  46. Раввин Исроэль Зельман. Вопросы и Ответы. 
  47. Раввин Исроэль Зельман. Вопросы и Ответы. 
  48. Берешит 2:4 // Комментарии к Торе. — Сончино.
  49. Полный церковно-славянский словарь прот. Г. Дьяченко, с. 1062

Література[ред. | ред. код]

російською мовою
на інших мовах
  • Moor J. C. de. The rise of Yahwism: The roots of Israelite monotheism. Leuven, 1997
  • Thompson H. O. Yahweh // The Anchor Yale Bible Dictionary / Ed. David Noel Freedman. — New York, 1992. — Vol. 6. — P. 1011—1012. — (Anchor Bible Series).