Уран (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кастрування Урана Кроном. Джорджо Вазарі та Жерарді Христофано, XVI ст., Палаццо Веккьо, Флоренція

Ура́н (грец. Οὐρανός, Uranos — небо) у давньогрецькій міфології — божество, що уособлює небо, син і чоловік Геї (Землі), батько титанів, кіклопів і гекатонхейрів.

Уран в міфах[ред.ред. код]

Після утворення світу з Хаосу Гея породила Урана, відтоді над Землею піднялося Небо. Уран взяв Гею за дружину, від якого вона народила шістьох синів і шістьох дочок — титанів, та велетнів кіклопів і гекатонхейрів.

Останніх Уран зненавидів за їхню величезну силу, тому ув'язнив цих своїх дітей у надрах землі, спричинивши страждання матері-Геї. Вона підмовила титанів скинути Урана, але ті не посміли повстати проти батька. Тільки наймолодший з титанів Кронос оскопив Урана за допомогою серпа, який дала мати. З краплин крові, що впали на землю, виникли еринії та гіганти, а відрізані геніталії впали у море, і з піни, яка утворилась на цьому місці, постала Афродіта (один із варіантів міфа про походження богині).

Богиня ночі Нікс розгнівалася на Кроноса та помстилася йому, створивши смерть, обман, розбрат й інші лиха.

Трактування міфів про Урана[ред.ред. код]

Уособлюючи небо як космогонічне явище, Уран був творчим началом, що наділило землю теплом і вологою, сприяло пробудженню творчих сил землі. Уран протиставився Кроносові, який усьому дає зрілість, а також Зевсові, панування якого ґрунтується на справедливості й мудрості світового порядку. Цей міф знаходить чимало паралелей у космогонічних міфах різних народів про відділення землі від неба.

У Ведах Урану відповідає Варуна, у римлян — Каелус, в етрусків — Янус.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]