825 років з часу укладення між князями Ярославом Мудрим та Мстиславом Хоробрим угоди, за якою Мстислав отримав у правління лівобережжя Дніпра. Княжим містом Мстислава був Чернігів у 1026 році.
виходу першого примірника «Gazette de Leopol» у Львові — першого відомого періодичного видання на території України (15 січня);
відправлення останнього українського кошового отамана Петра Калнишевського на Соловецькі острови 29 липня 1776 року, де він провів в ув'язненні 25 років. Монастирському керівництву було наказано утримувати Калнишевського «без відпусток із монастиря, заборонити не лише листування, але ще й спілкування з іншими персонами і тримати під вартою солдат монастиря».
Костянтин Василь Острозький — воєнний, політичний і культурний діяч Великого Князівства Литовського, воєвода Київський, маршалок Волинський, засновник Острозької академії, видавець Острозької Біблії; син гетьмана Костянтина Острозького.
Остроградський Михайло Васильович — український математик, викладач Колегії Анрі IV (Париж), професор Петербурзького університету та Морського кадетського корпусу, член Петербурзької АН (з 1830 р.), Паризької (з 1856 р.), Римської й Туринської Академій наук.
Даль Володимир Іванович — російський та український лексикограф, етнограф, письменник (Тлумачний словник живої великоруської мови).
київського князя Святослава Ярославича (Святослава II) — князя чернігівського (1054—1073 рр.), великий князь київський (1073-76 рр.); син Ярослава Мудрого. 942 роки тому, в 49 років (нар. 1027 р.).
14 січня, Левицький Венедикт (1873—1851) — український греко-католицький церковний діяч, педагог, професор і ректор Львівського університету (1829—1830).
26 січня, Аркадій (Карпинський) (1851—1913) — український релігійний та освітній діяч у Російській імперії. Християнський місіонер у Киргизстані та Узбекистані. Ректор Могилівської духовної семінарії. Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої).
3 березня, Шульгин Яків Миколайович (1851—1911) — український історик, педагог, громадсько-культурний діяч родом з Києва, співтворець культурного відродження України кінця XIX — початку XX століть.
16 березня, Струков Ананій Петрович (1851—1922) — катеринославський поміщик, маршалок шляхти Катеринославської губернії.
20 березня, Ісмаїл Гаспринський (1851—1914) — кримськотатарський просвітитель, письменник, педагог, культурний та громадсько-політичний діяч. Засновник пантюркізму.
21 травня, Миколай (Зьоров) (1851—1915) — єпископ Російської православної церкви; з квітня 1908 архієпископ Варшавський та Привисленський. Член Державної ради, російської імперії.
23 травня, Генрик Кадий (1851—1912) — польський професор описової анатомії і патології, ректор Львівського університету (1898—1899). Спричинився до піднесення ветеринарної медицини до рангу університетських дисциплін.
25 липня, Красовський Михайло Васильович (1851—1911) — державний, громадський і політичний діяч, таємний радник, землевласник.
6 серпня, Кочура Михайло Федорович (1851 — після 1932) — український культурний діяч, письменник, поет.
20 серпня, Бродський Ераст Костянтинович (1851—1919) — український землевласник, громадський діяч та меценат, дійсний статський радник.
23 серпня, Олександр (Петровський) (1851—1940) — єпископ Російської Православної Церкви; з 20 травня 1937 року архієпископ Харківський.
28 серпня, Телішевський Костянтин (1851—1913) — український галицький правник, громадський діяч. Цісарсько-королівський нотар.
29 серпня, Желябов Андрій Іванович (1851-18851) — революціонер-народник, один з керівників партії «Народна Воля».
8 вересня, Ковалевський Максим Максимович (1851—1916) — український правник, соціолог, історик, суспільний і політичний діяч; академік Петербурзької АН та інших численних товариств і академій, професор Московського та Петербурзького університетів, університетів у Стокгольмі, Оксфорді.
27 вересня, Бразоль Сергій Євгенович (1851 — після 1851) — громадський діяч, чиновник, гофмейстер Миколи ІІ.
5 жовтня, Плацид Дзівінський (1851—1936) — математик, доцент математики, професор, декан відділу будівництва, декан відділу технічної хімії, почесний професор, ректор Львівської політехніки (1893—1894), редактор «Czasopisma Technichnego» у 1889—1894 роках.
6 жовтня, Лизогуб Федір Андрійович (1851—1928) — український громадський і політичний діяч. У 1901—1915 роках — голова Полтавської губернської земської управи. У 1918 р. був міністром внутрішніх справ і з 24 жовтня 1918 — головою Ради міністрів Української держави.
17 жовтня, Пігуляк Єротей Григорович (1851—1924) — педагог, публіцист, поет, прозаїк, громадський та політичний діяч Буковини.
18 жовтня, Крушевський Микола В'ячеславович (1851—1887) — мовознавець, фольклорист, перекладач, спеціаліст з загального та індоєвропейського мовознавства, співавтор поняття «фонема».
1 листопада, Манжура Іван Іванович (1851—1893) — український поет, фольклорист, етнограф, журналіст, лексикограф, перекладач з російської та німецької мови.
13 грудня, Синьогуб Сергій Силович (1851—1907) — поет, народник, входив до гуртка «чайковців».
19 грудня, Шапіров Борис Михайлович (1851—1915) — російський військовий лікар-організатор, санітарний інспектор Окремого корпусу прикордонної варти (1896—1912), голова лікувальної комісії Головного управління Російського товариства Червоного Хреста.
Броніслав Бауер (1851 — після 1939) — львівський архітектор.
Султанський Йосип Ісаакович (1851—1924) — старший газзан і вчитель-меламед в Києві, видатний караїмський проповідник, співець-метпаллелев, вчений і педагог.
Цакні Микола Петрович (1851—1904) — діяч революційного руху 19 ст., член московського гуртка «чайковців», народоволець. Літератор, видавець та редактор «Південного Огляду».
5 травня, Карл Кебах (1799—1851) — ботанік, садівник. Створював Воронцовський парк у Алупці; головний садівник Південного берега Криму.
19 жовтня, Соленик Карпо Трохимович (1811—1851) — український актор-комік, майстер імпровізації, один із засновників українського реалістичного театру.
24 жовтня, Кобилиця Лук'ян (1812—1851) — громадський і політичний діяч, керівник селянського руху на теренах австрійської частини Буковини в 1840-х рр.
