Авер'янов Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:40, 9 квітня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. .
Петро Авер'янов
рос. Пётр Иванович Аверьянов
світлина 1914 року
Народився5 жовтня 1867(1867-10-05)
Терська область, Російська імперія
Помер13 жовтня 1937(1937-10-13) (70 років)
Белград, Королівство Югославія
ПохованняНовий цвинтар
Громадянство Російська імперія
 Королівство Югославія
Національністьросіянин
Діяльністьрозвідка, мандрівник-дослідник
Alma materТіфліський кадетський корпус,
Миколаївське інженерне училище,
Імператорська Миколаївська військова академія
Знання мовросійська
УчасникПершої світової війни,
Громадянської війни в Росії
ПосадаНачальник штабу, військовий аташе
Військове званнягенерал-лейтенант
Термін1885—1920
КонфесіяРПЦ МП
БатькоІван Авер'янов
У шлюбі зСофія Яківна фон Алєксандер[1]
Дітидоньки Ксенія, Євгенія[1]
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня орден Меджида орден «Османіє» орден «За військові заслуги» Орден Лева і Сонця 2 ступеня орден Святого Станіслава орден «Благородної Бухари»

Авер'янов Петро Іванович (рос. Аверьянов Пётр Иванович; 1867–1937) — російський військовий діяч і військовий сходознавець, генерал.

Протягом 15 років був провідним фахівцем Генерального Штабу з турецького питання й знавцем азіатської Туреччини та турецької армії. Склав військово-географічний огляд кавказько-турецького театру військових дій. У 1899 році здійснив поїздку на Північний Азербайджан, в 1900 р. опублікував дослідження з курдського питання. За чотири роки, проведені в м. Ерзурумі в якості військового аташе, добре вивчив турецькі збройні сили. У 1908 р. здійснив поїздку в м. Стамбул, зібрав цінні відомості про стан турецької армії, про настрої в офіцерському середовищі, політиці турецького уряду щодо християнського населення Малої Азії[2].

Життєпис

Син титулярного радника Івана Авер'янова. Народився 5 жовтня 1867 року. Православний.

Освіту здобув у Тіфліському кадетському корпусі.

Після евакуації в 1920 р. російської армії з Криму — поїхав до Туреччини, а звідти — до Югославії (Королівства СХС), служив у гарнізоні сербської армії в Велика Градішта.

Помер у м. Белграді 13 жовтня 1937 р.. Похований на Новому кладовищі. Був одружений, мав двох дочок.

Праці

  • (рос.) «Краткий военный обзор Кавказско-турецкого театра военных действий». Тифлис, 1896;
  • (рос.) «Курды в войнах России с Персией и Турцией. Современное политическое положение турецких, персидских и русских курдов». Исторический очерк. Тифлис, 1900;
  • (рос.) «Отчет о поездке по Северному Азербайджану» в конце 1899 г. Тифлис, 1900 (в соавторстве с Я. Ф. Шкинским);
  • (рос.) «Краткий военный обзор Азиатской Турции». Курс старшего класса Николаевской академии Генерального штаба, прочитанный 1907–08 гг. Лекции ГШ полковника Аверьянова. СПб., 1908;
  • (рос.) «Этнографический и военно-политический обзор азиатских владений Оттоманской империи». СПб., 1912.

Нагороди

  1. Орден св. Станіслава 3-го ст. (01.01.1897),
  2. орден св. Ганни 3-го ст. (01.01.1901),
  3. орден св. Станіслава 2-го ст. (06.12.1903),
  4. турецький орден Меджида 3-го ст. (07.10.1904),
  5. орден св. Ганни 2-го ст. (10.02.1906),
  6. бухарський орден Золотої Зірки 2-го ст. (28.01.1907),
  7. перський орден Лева і Сонця 2-го ст. (04.01.1908),
  8. орден св. Володимира 4-го ст. (07.03.1910, зі старшинством з 06.12.1909),
  9. болгарський орден «За військові заслуги» (08.09.1910),
  10. турецький орден «Османіє» 2-го ст. (08.05.1911),
  11. орден св. Володимира 3-го ст. (06.12.1912),
  12. орден св. Станіслава 1-го ст. (06.12.1914),
  13. орден св. Ганни 1-го ст. (13.06.1915),
  14. орден св. Володимира 2-го ст. (30.11.1915).

Примітки

  1. ↑ а б Аверьянов Петр Иванович // РегиментЪ.RU
  2. ↑ (рос.) Аверьянов Петр Иванович (1867—1937) — выпускник Тифлисского кадетского корпуса [Архівовано 2009-01-23 у Wayback Machine.]

Джерела

  • (рос.) Журнал «Разведчикъ» № 1259 от 16.12.1914.
  • (рос.) Журнал «Разведчикъ» № 1297 от 15.09.1915.
  • (рос.) Журнал «Разведчикъ» № 1277 от 28.04.1915.
  • Басханов М. К., «Аверьянов Пётр Иванович» // Русские военные востоковеды (до 1917 года). Биобиблиографический словарь. — М.: «Восточная литература», 2005. — С.9-10. (рос.)
  • Залесский Константин Александрович: «Кто был кто в Первой мировой войне». М.: Астрель, 2003 — С.11. ISBN 5-271-06895-1. (рос.)
  • Ганин А. В., Корпус офицеров Генерального штаба в годы Гражданской войны 1917—1922 гг. — М., 2009 (рос.)
  • Балакшин А. Б., «Кадеты России. Мальчишки в шинелях». Рипол Классик, 2017. Т. 2. — С.206-207. — ISBN 5521052232, 9785521052233. (рос.)
  • Волков С. В., Генералы и штаб-офицеры русской армии. Опыт мартиролога: В 2 т. — Т. 1. М., 2012. — С.16. (рос.)
  • Рутыч Н. Н., Биографический справочник высших чинов Добровольческой армии и Вооруженных Сил Юга России: Материалы к истории Белого движения. М., 2002. — С.22–23. (рос.)

Посилання

  • Авер'янов Петро Іванович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Авер%27янов_Петро_Іванович&oldid=31199627