Неоекспресіонізм
Неоекспресіонізм — напрямок у сучасному мистецтві, що виник у європейських країнах в кінці 1970-их років як реакція на концептуальне і мінімалістське мистецтво, як прояв постмодернізму. Неоекспресіоністи повернули в мистецтво образність,
фігуративність, живу і емоційну манеру, нерідко сповнену нервової напруги, яскраві та насичені кольори. Продовжує основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб'єктивного світобачення, напругу емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини. Незрідка ототожнюється з трансавангардом, Новою хвилею. [1]
Неоекспресіоністи
- Френк Ауербах
- Георг Базеліц
- Жан-Мішель Баскія
- Вудон Баклицький
- Олег Голосій
- Олена Голуб
- Йорг Іммендорф
- Ансельм Кіфер
- Франческо Клементе
- Леон Коссоф
- Маркус Люперц
- Лариса Піша
- Олександра Прахова
- Василь Рябченко
- Микола Трегуб
- Джуліан Шнабель
Див. також
Примітки
- ↑ Леся Смирна. Століття нонконформізму українському візуальному мистецтві // К.: «Фенікс», 2017, ст.454. ISBN 978-966-131-499-2
Література
- Вишеславський Г., Сидор-Гібелинда О. Термінологія сучасного мистецтва.// Paris-Kyiv, Terra Incognita,2010, — С.264-371. ISBN 978-966-96839-2-2
|
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |