Мешко Катерина Яківна

Катерина Яківна Мешко
Зліва направо: Омелян Лоґуш, Дмитро Грицай, Катерина Мешко-Лоґуш. село Будераж Рівненської області. Листопад 1943
Псевдо	«Озерська», «Верещак»
Народилася	1913(1913) с. Старі Санжари, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла	1991(1991) Сент-Луїс, Міссурі, США
Національність	українка
Діяльність	політична діячка
Відома завдяки	організатор Конференції поневолених народів Сходу Європи та Азії; Учасник Великого Збору УГВР
Alma mater	Московський електро-механічний інститут інженерів транспорта ім. Баумана (МЕМІІТ)
Посада	керівник проводу ОУН Луганщини; керівник проводу ОУН Криму
Партія	ОУНР, ОУН(б)
Конфесія	греко-католик
Батько	Яків Павлович Мешко
Мати	Марія Петрівна Янко
Родичі	дядько Олександр Янко, сестра Оксана Мешко
Брати, сестри	Мешко Оксана Яківна
У шлюбі з	Омелян Лоґуш
Діти	Юрій Лоґуш, Євген Лоґуш

Катерина Яківна Мешко, псевда «Озерська», «Верещак» (1913, с. Старі Санжари, Полтавська губернія — 1991, США) — діячка ОУН, член УГВР.

Біографія

Народилась у сім'ї свідомих українських патріотів козацького стану, Якова Мешка та його дружини Марії Янко. Старший брат матері — відомий політичний діяч Олександр Петрович Янко, есерівський депутат Центральної Ради УНР, розстріляний НКВД у 1938 р. Батьки відійшли від хліборобства та стали купцями і підприємцями в Старих Санжарах. Батько служив на війні в обозі царської армії, демобілізований 1918 р. внаслідок більшовицького перевороту та політичних заворушень на Полтавщині. Розстріляний чекістами в рідному селі навесні 1921 р., а старший брат Євген невдовзі загинув у повстанських лавах місцевого отамана Івана Біленького.

Після розгрому родини поїхала до Харкова жити й навчатися у дядька Віктора Янка, де й закінчила п'ятирічку в Основі. Опісля переїхала до сестри Оксани в Дніпропетровську, де навчалася в середній школі. Була на Дніпропетровщині наочним свідком ліквідування Православної Церкви, колективізації сіл, та страхіть Голодомору. Працювала токарем на метзаводі в Дніпропетровську, навчалася на робітфаку.

1937 р. виїхала в Москву, де закінчила електромеханічний інститут МЕМІІТ і в 1941 р. повернулася до Дніпропетровська. Була прикро вражена хаотичним відступом Червоної Армії з міста і масштабною переправкою німців через Дніпро.

Залишившись в окупації, ледь уникнула перші арешти та розстріли ОУНівців-мельниківців та інших свідомих українців німецькими гестапівцями. Потім стала працювати в обласній управі, а згодом вступила в бандерівську ОУН(б), яка діяла підпільно на строго конспіративних засадах. 1942 р. переїхала в Ворошиловград, де очолила обласний провід ОУН, одночасно заступаючи референта пропаганди крайового проводу Південно-Східних земель Омеляна Лоґуша, за якого згодом вийшла заміж. Опісля була провідником ОУН Криму. У 1943 разом з О.Лоґушем перебралася на Волинь, працювала в крайовому проводі. У листопаді 1943 організувала Першу конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії в селі Будераж Здолбунівського району на Рівненщині.

Учасник Великого Збору УГВР (11—15 липня 1944 р.). У 1944 р. на доручення Проводу УГВР перебралась з чоловіком за кордон в Європу. 1949 р. переїхала з ним в США, де вдвох брали участь у діяльності Закордонного Представництва УГВР (ЗДПУГВР). Внаслідок виникнення розбіжностей поглядів у середовищах УГВР та ОУН(б) щодо подальшого розвитку визвольних змагань, відійшла з чоловіком від активної участі в еміграційній українській політиці.

Померла в 1991 р. в місті Сент-Луїсі, США, де проживала з молодшим сином Євгеном, який від 2007 р. є дияконом УГКЦ.

Родина

Небога Олександра Петровича Янка, сестра дисидентки Оксани Мешко. Дружина Омеляна Лоґуша — діяча ОУН. Матір Юрія та Євгена Лоґушів.

Література

• Содоль П. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк : Пролог, 1994.
• Володимир Проценко. Повстанчий Крим. — Севастополь, „Просвіта”, 2008 р. — ISBN 978-966-435-231-1

Посилання

• Дополнение к Квазиэнциклопедии
• КВАЗІЕНЦИКЛОПЕДІЯ ОУН-УПА^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
• Петро Дужий. Роман Шухевич — Політик, Воїн, Громадянин