Глодоси
| село Глодоси | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Кіровоградська область |
| Район | Новоукраїнський район |
| Тер. громада | Глодоська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA35060030010020947 |
| Облікова картка | Глодоси |
| Основні дані | |
| Населення | 2722 |
| Поштовий індекс | 27110 |
| Телефонний код | +380 5251 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°27′41″ пн. ш. 31°19′46″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
151 м |
| Водойми | р. Сухий Ташлик |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 27110, с.Глодоси, вул.Центральна, 41 |
| Сільський голова | Магда Петро Борисович |
| Карта | |
  Глодоси | |
 Глодоси | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Глодо́си — село в Україні, центр Глодоської сільської громади Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становить 2722 осіб. Орган місцевого самоврядування — Глодоська сільська рада.
Історія
На околиці села розкопано курган доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) та знайдена кам’яна баба кочівників XI—XIII ст. Визначною археологічною пам’яткою є поховання з трупоспаленням воєначальника VIII ст. н. е. з дорогоцінною зброєю та великою кількістю нагрудних прикрас.
У письмових джерелах населений пункт згадується під 1750 роком. Перші поселенці, вихідці з Молдавії, назвали його Сухим Ташликом. У 1754—59 й 1761—64 посеення було сотенною слободою Новослобідського козацького полку, з 1764 року — шанцем Єлисаветградського пікінерського полку, а з початку 70-х років тут розміщено роту Молдавського гусарського полку. 1784 року село перейменовано на Глодоси. 1787 року тут було 70 дворів, у них мешкало 286 осіб чоловічої статі. Населення — переважно державні селяни — займалося хліборобством, скотарством, рибальством.
1821 року в Глодосах розташувалася 3-я Українська уланська дивізія. Місцевих жителів було перетворено на військових поселенців.
Станом на 1886 рік у містечку, центрі Глодоської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 5343 особи, налічувалось 1116 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, 2 лавки, відбувались базари по п'ятницях[1].
Зі спогадів Никифора Авраменка у 1920 році під час Першого зимового походу Армії УНР до їхнього полку з села Глодоси влучилось коло 60 молодих озброєних хлопців під проводом Недайкаші. Пізніше цей загін поповнився та розвернувся в курінь Низових запорожців, був дружнім і бойовим, а Недайкаша — добрим командиром.[2]
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3186 осіб, з яких 1403 чоловіки та 1783 жінки.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2724 особи.[4]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,77 % |
| молдовська | 1,95 % |
| російська | 0,99 % |
| білоруська | 0,07 % |
| болгарська | 0,04 % |
Відомі люди
- Безтака Анатолій Петрович (* 1957) — український журналіст.
- Недайкаша Василь Денисович — сотник Армії УНР.[6]
- Мелешко Фотій Минович — майор Армії УНР, український письменник.
- Могила Семен Андрійович — український розвідник та підпільник, старшина Армії УНР.
- Масенко Терентій Германович — український журналіст, поет, перекладач.
- Михайлик Михайло Карпович — український військовий діяч, поручик авіації флоту УНР, учасник бою під Крутами.
- Прядько Левко Федотович — старшина Армії УНР, учасник бою під Крутами.
- Страшнова Поліна Антонівна — український прозаїк, вчителька.
- Гайда Лариса Анатоліївна — український педагог, музеєзнавець, Почесний краєзнавець України, керівник музею історії освіти Кіровоградщини.
Див. також
Примітки
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Никифор Авраменко. Спомини запорожця: Документальне видання. Видавництво «Темпора», українська мова, 456 сторінок, м'яка обкладинка, Київ, 2007. ISBN 966-8201-27-2.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007 . — 295 с. ISBN 966-8201-26-4
Посилання
 Населені пункти Новоукраїнського району | |
|---|---|
| Міста | |
| Селища | |
| Села | Арепівка · Варварівка · Вербівка · Веселий Кут · Висоцьке · Вишневе · Вільне · Вільні Луки · Водяне · Войнівка · Воронівка · В'юнки · Ганнівка · Глодоси · Григорівка · Громуха · Далеке · Димине · Єгорівка · Захарівка · Звірівка · Іванівка · Іванівці · Кам'яний Міст · Караказелівка · Квітка · Ковалівка · Козакова Балка · Комишувате · Кропивницьке · Куликова Балка · Леонтовичеве · Ліски · Лозуватка · Мала Помічна · Мала Тимошівка · Мар'янівка · Мар'янопіль · Михайлівка · Нерубаївка · Нововодяне · Новоєгорівка · Новомиколаївка · Новоолександрівка · Новопавлівка · Новоподимка · Острівка · Петрівка · Піддубне · Піщанське · Подимка · Помічна · Приют · Радісне · Рівне · Семенасте · Солдатське · Сотницька Балка · Софіївка · Степове · Схід · Трудолюбівка · Улянівка · Фурманівка · Червоний Розділ · Червоний Ташлик · Шишкине · Шутеньке · Щасливка · Юр'ївка · Яблунівка |
|
Це незавершена стаття з географії Кіровоградської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |