Шоломинь
| село Шоломинь | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область |  Львівська область
|
| Район | Львівський район |
| Рада | Звенигородська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA46060090230010616 |
| Облікова картка | Шоломинь |
| Основні дані | |
| Засноване | 1486 |
| Населення | 793 |
| Площа | 1,31 км² |
| Густота населення | 605,34 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81158[1] |
| Телефонний код | +380 3230 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°44′20″ пн. ш. 24°11′20″ сх. д. / 49.73889° пн. ш. 24.18889° сх. д.Координати: 49°44′20″ пн. ш. 24°11′20″ сх. д. / 49.73889° пн. ш. 24.18889° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
263 м |
| Водойми | річка Горожанка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81156, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Звенигород |
| Карта | |
  Шоломинь | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Шоломинь (Шоломия) — село в Україні, в Львівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Звенигородська сільська рада.
Географія
Селом тече річка Горожанка.
Історія
Перша згадка про село відноситься до XV ст. і датується 29 січня 1486 р. В документі йдеться про те, що краківський воєвода Ян Амор Юніор з відомого в Польському Королівстві роду Тарновських, дарує корчму римо-католицькому костелу в Старому Селі.[2] Щонайменше, вже у 1515 році (за податковим реєстром) Шоломия належала сину цього магната, теж Яну–Амору. В 1553 р. село як шлюбний посаг в складі старосільських маєтків перейшло у власність іншого відомого магната і князя Великого князівства Литовського Костянтина–Василя Острозького, який одружився з Софією Тарновською. Згодом селом володіли пани Заславські, нащадки з роду Острозьких.[3]
Станом на 1578 рік в селі проживали 13 сімей загородників та 10 комірників, але про повнонадільних селян-кметів не зазначено. Натомість уже в реєстрі 1609 року згадано, крім 3 загородників, кметів і 10 халупників.[4]
У XVII ст. Шоломия зазнала сильного спустошення внаслідок татарських набігів в 1626, 1629 рр. і, зокрема, у 1648 р., під час Хмельниччини. За реєстром 1600 року податок з села становив 23 злотих 18 грош, у 1609 р. — 9 злотих 23 гр. (причина невідома), а в 1649 р. — узагалі 2 злотих.[3]
У 1939 році в селі проживало 940 мешканців (810 українців греко-католиків, 55 українців римо-католиків, 30 поляків, 35 польських колоністів міжвоєнного періоду і 10 євреїв).[5].
Одна із місцевих вулиць, Вишенька, походить від назви однойменного села на Яворівщині, мешканці якого були переселені сюди після створення там військового полігону в 1940 році.[6]
Населення
За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі мешкало 793 особи. Мовний склад села був таким:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 788 | 99,37 |
| російська | 4 | 0,50 |
| вірменська | 1 | 0,13 |
Пам'ятки
У селі є дві церкви — святого Іллі та Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ), а також два кладовища. Настоятель парафії — о. Зіновій Завидівський. Крім цього є пам'ятники Тарасу Шевченку та Любі Гайовській.
Соціальна сфера
У селі є школа І-ІІІ ступенів імені Гайовських, дитячий садок, бібліотека.
Відомі люди
Народились:
- о. Олександр Радикевич (1828 — 24 жовтня 1893, Шоломия) — парох села, посол Галицького сейму 4-го скликання.[7]
- Коцко Адам (23 грудня 1882 — 1 липня 1910, Львів) — діяч українського студентського руху в Галичині, борець за український університет у Львові;
- Лоба Михайло Миколайович — доктор медичних наук, професор, з 1995 очолював львівську організацію Українського лікарського товариства.
Посилання
- Облікова картка[недоступне посилання з травня 2019]
- Погода в селі Шоломинь
- Лаба В. Історія села Шоломия. — Львів, 1997. — С. 13.
Примітки
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район
- ↑ Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 3. (пол., лат.) с. 249-251, CXXVIII.
- ↑ а б Лаба В. Історія села Шоломия. — Львів, 1997. — С. 8-9.
- ↑ Лаба В. Історія села Шоломия. — Львів, 1997. — С. 8.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 8.
- ↑ Лаба В. Історія села Шоломия. — Львів, 1997. — С. 13.
- ↑ І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с.174
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
