Оброшине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Оброшине
У центрі села
У центрі села
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Пустомитівський район
Рада/громада Оброшинська сільська рада
Код КОАТУУ 4623684901
Облікова картка с. Оброшине 
Основні дані
Засноване 1431
Населення 4186
Площа 20 км²
Густота населення 209,3 осіб/км²
Поштовий індекс 81115[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°47′07″ пн. ш. 23°52′07″ сх. д. / 49.78528° пн. ш. 23.86861° сх. д. / 49.78528; 23.86861Координати: 49°47′07″ пн. ш. 23°52′07″ сх. д. / 49.78528° пн. ш. 23.86861° сх. д. / 49.78528; 23.86861
Середня висота
над рівнем моря
314 м
Найближча залізнична станція Оброшин
Відстань до
залізничної станції
1,5 км
Місцева влада
Адреса ради 81115, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Оброшине, тел. 28-268
Карта
Оброшине is located in Україна
Оброшине
Оброшине
Оброшине is located in Львівська область
Оброшине
Оброшине

CMNS: Оброшине на Вікісховищі

Обро́шине — село в Україні, в Пустомитівському районі Львівської області. Орган місцевого самоврядування — Оброшинська сільська рада. Розташоване поселення за декілька кілометрів від південно-західних околиць обласного центру. Перша згадка 1431 р.

Назва[ред.ред. код]

Назва «Оброшине» походить від слова «оборіг».

Дослідник історичної спадщини Василь Лаба наводить в своїй роботі більш ніж 18 селищ Львівскої області з назвами, що мають аналогічне закінчення, — Сопошин, Мацошин, Кротошин тощо. Всі вони, на думку дослідника, походять від прізвища володарів, а також від другого коріння, що означає «двір» чи «посад». Через відсутність слів з коренем «обор, обр», скоріш за все, це особиста назва.

Обрами у «Повісті временних літ» названі авари — тюркські племена, з якими дуліби та волиняни вели довгі та важкі війни в 5-7 століттях. Як стверждує Лаба, між цими племенами та назвою населеного пункту може існувати певний зв'язок. Археологічних підтверджень цьому поки що нема.[2]

Історія[ред.ред. код]

Церква Св. Дмитра, 1914

У 1456 році король Казимир Ягеллончик передав цей фільварок як королівські володіння під заклад каштелянові Пйотру Шамотульському (Piotr Szamotulski) за борг, який лишився у монарха ще від пруської кампанії. Через 10 років селище у Шамотульського викупив львівський архієпископ — Григорію з Сяніка. З 1466 по 1939 рік Оброшине буде належати львівським римо-католицьким архієпископам.

У вересні 1568 року львівський арцибіскуп РКЦ Станіслав Сломовський отримав право «доживоття» на село Оброшине.[3]

Апогею свого розвитку Оброшине досягло тільки на початку XVIII століття, коли курію очолив Ян Скарбек (помер 1733 року), який був відомим завдяки розбудові нових та реставрацією старих галицьких костелів. За його життя Оброшине було звичайним фільварком, що значним чином постраждав від шведів у 1704 році. Він вирішив створити тут літню резиденцію на додаток до постійної, що розташовувалась у Дунаєві.

2006 року заснована парафія УПЦ КП. 18 вересня 2016 року митрополит Львівський і Сокальський Димитрій в Оброшині звершив чин великого освячення храму на честь Святого Духа[4].

Мистецьке життя в Оброшині[ред.ред. код]

У 1977 при Науково-дослідному інституті землеробства і тваринництва західних областей України (нині Інститут сільського господарства Карпатського регіону) села Оброшине була створена чоловіча хорова капела «Жайвір». До 1988 р. хор «Жайвір» очолював його засновник — заслужений діяч мистецтв України, народний артист України Михайло Миколайович Баран. Виступи хору на сцені актової зали інституту були окрасою мистецьких акцій в Оброшині.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Палац архієпископів, 1730

Населення[ред.ред. код]

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, в селі мешкало 4186 осіб[7]. Мовний склад села був таким:

Мова Число ос. Відсоток
українська 4 151 99,16
російська 29 0,69
білоруська 2 0,05
молдовська 1 0,02
польська 1 0,02
інші мови 2 0,05

Відомі люди[ред.ред. код]

Уродженці[ред.ред. код]

  • Балда Тарас Романович (Назар Скалюк) — журналіст, письменник, викладач кафедри зарубіжної преси та інформації факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка.
  • Барабаш (Челецька) Мар′яна Маркіянівна — поетеса, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник, вчений секретар Інституту Івана Франка (раніше — Львівське відділення Інституту літератури НАНУ).
  • Галій-Моравська Марія — оперна і концертна співачка, заслужена артистка України, працювала солісткою Львівської філармонії і Львівської опери, нині є старшим викладачем кафедри академічного співу Львіської національної музичної академії.
  • Забитівський Юрій Михайлович — кандидат біологічних наук, іхтіолог, заступник директора Львівської дослідної станції Інституту рибного господарства НААНУ і член вченої ради названого інституту, один з наукових редакторів журналу «Рибогосподарська наука України», член Іхтіологічного товариства України, голова Львівського відділення Українського гідроекологічного товариства.
  • Клим (Луцишин) Оксана Василівна — редактор інформаційного відділу Львівської обласної державної телерадіокомпанії.
  • Курило Василина — художниця, майстер художнього скла, випускниця Львівської національної академії мистецтв.
  • Ланова (Бобрушко) Алла Василівна — випускниця Львівської консерваторії (бандура, вокал), дипломантка Першого міжнародного конкурсу бандуристів ім. Г. Хоткевича (1993), викладач класу бандури Львівської спеціалізованої музичної школи ім. С. Крушельницької (1990—1999), нині проживає в Португалії, працює викладачем співу і диригування Регіональної консерваторії у м. Ангра-ду-Ероіжму, організовує музичні проекти зі своїми учнями, є диригентом-хормейстром дитячого хору, виступає з сольними концертами та разом з іншими музикантами як бандуристка і вокалістка, гастролювала в Німеччині, Польщі, Португалії, Іспанії, Бразилії, Канаді і США.
  • Мадей Наталія Мирославівна — кандидат філософських наук, доцент кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету ім. І. Франка.
  • Макух Євген Мирославович — кандидат біологічних наук, доцент (факультет ветеринарної медицини Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Ґжицького).
  • Макух Оксана Євгенівна — кандидат політичних наук, доцент кафедри соціології та соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка».
  • Мамчур (Федак) Оксана Василівна — кандидат сільськогосподарських наук, асистент кафедри фізіології та біології рослин біологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка.
  • Савіцька Оксана Михайлівна — бандуристка, вокалістка, випускниця Львівської консерваторії, солістка Львівської філармонії, член національної спілки кобзарів України, лауреатка Міжнародного конкурсу виконавців на народних інструментах (1995), переможниця І Всеукраїнського конкурсу традицій Холмщини і Підляшшя (2007).
  • Скорохід Ігор Володимирович — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту сільського господарства Карпатського регіону, гомеопат.
  • Старух Петро — народний художник України, скульптор, музикант, письменник, член Спілки художників України, асистент кафедри дизайну Інституту деревооброблювальних технологій і дизайну Національного лісотехнічного університету України.
  • Тичка Ігор Богданович — кандидат медичних наук, лікар-нефролог вищої катерогії відділення хронічного гемодіалізу Львівської обласної клінічної лікарні.

Проживали, проживають[ред.ред. код]

  • Пиндус Богдан Іванович — український краєзнавець, публіцист, проживав у 1997—2016.
  • Савка Йосиф — український селянин, посол Австрійського парламенту 1848 року[8]
  • Федько Василь Іванович — поет, прозаїк, лауреат Бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска і Всеукраїнської премії ім. Ірини Вільде, член Української асоціації письменників.
  • Царик Йосиф Володимирович — доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри зоології біологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка.

Померли[ред.ред. код]

Поховані[ред.ред. код]

  • Балда Ігор Іванович (1959—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Пиндус Богдан Іванович — український краєзнавець, публіцист.

Заклади[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район
  2. http://pustomyty-rada.gov.ua/gazeta%20golos%20narody/23.2014.pdf 1939 року. — Львів, 1999, 24 с
  3. Kaniewska I. Słomowski Stanisław h. Abdank (zm/ 1575) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1999. — T. XXXІX/1, zeszyt 160. — S. 6. (пол.)
  4. Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій звершив чин великого освячення храму на честь Святого Духа в с. Оброшине на Львівщині
  5. Світлина руїн костелу
  6. Czesław Lechicki. Kicki Ferdynand Onufry h. Gozdawa (ok. 1715—1797) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1966. — t. XII. — S. 387. (пол.)
  7. Облікова картка с. Оброшине. ВРУ. Процитовано 19 травня 2014. 
  8. [1]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.