Координати: 49°50′29″ пн. ш. 24°20′8″ сх. д. / 49.84139° пн. ш. 24.33556° сх. д. / 49.84139; 24.33556
Очікує на перевірку

Сухоріччя (Львівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сухоріччя
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Тер. громада Підберізцівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA46060350080018676
Основні дані
Населення 249
Площа 1,82 км²
Густота населення 136,81 осіб/км²
Поштовий індекс 81141[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°50′29″ пн. ш. 24°20′8″ сх. д. / 49.84139° пн. ш. 24.33556° сх. д. / 49.84139; 24.33556
Середня висота
над рівнем моря
260 м
Місцева влада
Адреса ради 81141, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Верхня Білка
Карта
Сухоріччя. Карта розташування: Україна
Сухоріччя
Сухоріччя
Сухоріччя. Карта розташування: Львівська область
Сухоріччя
Сухоріччя
Мапа
Мапа

CMNS: Сухоріччя у Вікісховищі

Сухорі́ччя (раніше Зухоричі) — село в Україні, в Львівському районі Львівської області. Населення становить 249 осіб. Орган місцевого самоврядування — Підберізцівська сільська рада.

Історія

[ред. | ред. код]

Грицько Кердейович у 14551457 роках заставляв королівщину Зухоричі.[2]

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква) і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі.[3]

Населення

[ред. | ред. код]

За даним всеукраїнським переписом населення 2001 року, в селі мешкало 249 осіб. Мовний склад села був таким:

Мова Число ос. Відсоток
українська/польська 249 100

Відомі люди

[ред. | ред. код]
Народилися

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район. Архів оригіналу за 11 жовтня 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
  2. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 43. (пол.)
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 155.

Посилання

[ред. | ред. код]