2 Паллада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2 Паллада ⚴
Ультрафіолетове зображення Паллади
Відкриття
ВідкривачГенріх Ольберс
Місце відкриттяБремен
Дата відкриття28 березня 1802
Позначення
Названа на честьАфіна Паллада
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[2]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь2,771722875768 а. о.
Перигелій2,130434721739 а. о.
Афелій3,413011029797 а. о.
Ексцентриситет0,231368063393
Орбітальний період1685,478186167 д
Середня орбітальна швидкість0,213589237140 °/д
Середня аномалія35,50313393617°
Нахил орбіти34,84103374517°
Довгота висхідного вузла173,0969085484°
Аргумент перицентру309,9258687541°
Фізичні характеристики
Розміри545 км
Маса(2,11±0,26)× 1020 кг[1]
Середня густина~2,8 г/см³
Прискорення вільного падіння на поверхні~0,18 м/с²
Друга космічна швидкість~0,32 км/с
Період обертання7,8132 год
Нахил осівірогідно 78 ± 13°
Альбедо0,101 (геом.)[2]
Температура~164 K
макс: ~265 K (-8 °C)
Спектральний типB (Толен)
B (SMASS)
Видима зоряна величина6,4 до 10,6
Стандартна зоряна величина4,13
Кутовий розмір0,59"[3]—0,17"
CMNS: 2 Паллада у Вікісховищі

2 Палла́да (лат. 2 Pallas) — астероїд у Сонячній системі. Відкритий 28 березня 1802 року Генріхом Вільгельмом Ольберсом і названий на честь Афіни Паллади[4][5].

Розміри 10 перших відкритих астероїдів у порівнянні з Місяцем. Паллада (друга) є найбільшим астероїдом головного поясу. Цереру (крайня зліва) нині відносять до карликових планет.

Паллада належить до головного поясу астероїдів. Має геометричне альбедо 0,101, стандартну зоряну величину 4,21m і належить до спектрального класу B. Один оберт навколо власної осі астероїд здійснює за 0,32555 доби (~7,8 год)[2].

Паллада є другим за розмірами тілом головного поясу астероїдів — 570×525×500 км (вона трохи більша, ніж Веста). Оскільки у серпні 2006 року Церері було надано статус карликової планети, наразі Паллада є найбільшим астероїдом головного поясу.

Встановлено майже цілковиту тотожність спектрів Паллади та невеликого астероїда 1580 Бетулія, що може свідчити про їх генетичний зв'язок[6].

Див. також

Примітки

  1. Baer, James; Steven R. Chesley (2008). Astrometric masses of 21 asteroids, and an integrated asteroid ephemeris (PDF). Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. Springer Science+Business Media B.V. 2007. 100 (2008): 27—42. doi:10.1007/s10569-007-9103-8. Процитовано 11 листопада 2008.
  2. а б в База даних малих космічних тіл JPL: 2 Паллада (англ.) . Процитовано 2014.05.13. Останнє спостереження 2013.02.20.
  3. Обчислено з JPL Horizons для 2014-02-24
  4. Schmadel L. D. Dictionary of Minor Planet Names. — Sixth Revised and Enlarged Edition. — Heidelberg, N. Y., Dordrecht, L. : Springer, 2012. — P. 13. — ISBN 978-3-642-29717-5.
  5. Паллада (малая планета) // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  6. Паллада // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 339. — ISBN 966-613-263-X.

Корисні посилання