Щербицька Аріадна Гаврилівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дружина керівника УРСР
1972 — 1989
ПопередникШелест Іраїда Павлівна
НаступникІвашко Людмила Василівна

Народилася15 листопада 1923(1923-11-15)
Таганрог, Донецька губернія, Українська СРР, СРСР
Померла11 листопада 2015(2015-11-11) (91 рік)
Київ, Україна
ПохованаБайкове кладовище
Відома якшкільна учителька
КраїнаСРСР і Україна
У шлюбі зЩербицький Володимир Васильович
ДітиСин Валерій (помер), донька Ольга (померла)
Рідняонука Рада (живе у Болгарії), онук Юрій
НагородиЗаслужений вчитель України

Щерби́цька Аріа́дна Гаври́лівна (у дівоцтві Жеромська) (15 листопада 1923, Таганрог — 11 листопада 2015, Київ) — дружина колишнього керівника УРСР, першого секретаря Комуністичної партії України, члена Політбюро ЦК КПРС, голови Ради міністрів УРСР Володимира Васильовича Щербицького .

Біографічні дані

Народилася 15 листопада 1923 року в місті Таганрог у родині польського інженера[1].

У 22-річному віці у Тбілісі зустрілася з 27-річним Володимиром Щербицьким, який у той час у званні капітана Радянської армії проходив військову службу в танковій бригаді Закавказького військового округу.

Одружилися 13 листопада 1945 року.

Школа № 57 по вул. Прорізній, 19, де Рада Гаврилівна 30 років пропрацювала вчителем
Зовнішні зображення
Весільне фото
Сімейне фото — Володимир Васильович з дружиною, донькою та сином
Родина В. В. Щербицького
З донькою Ольгою

Під час строкатої кар'єри чоловіка як партійного та державного діяча вона завжди супроводжувала чоловіка за місцем його роботи.

Після остаточного переїзду Володимира Щербицького в Київ до пенсійного віку працювала вчителем у середній школі № 57 по Прорізній вулиці, 19. Отримала звання «Заслужений учитель України».

Оскільки Українська РСР була членом ООН і мала власне Міністерство закордонних справ України, при регулярних перебуваннях у ній глав іноземних держав, з 1972 по 1989 роки, Аріадні Гаврилівні доводилося виконувати дуже відповідальну роль першої леді країни, очолюючи культурні та екскурсійні заходи для дружин глав іноземних країн.

Померла 11 листопада 2015 року, за чотири дні до свого 92-го дня народження, у Києві після тривалої важкої хвороби. Похована в одній могилі з чоловіком на Байковому кладовищі (6-а ділянка).

Родина

Син Валерій помер 1991 року після тривалої хвороби у Клінічній лікарні «Феофанія».

Дочка Ольга, закінчила романо-германський факультет Київського національного університету імені Шевченка. Працювала шкільним учителем. Померла 2014 року після тривалої хвороби у Клінічній лікарні ''Феофанія''[2]. Двічі була одружена, з болгарським консулом у Києві Цвєтаном Ночевим, а згодом із болгарським бізнесменом Борислав Діонісієвим. Її дочка Рада проживає в Болгарії. Також залишився онук Юрій, який проживає в Києві і є студентом одного з університетів.

Примітки

Джерела

Посилання