Молодогвардійськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:14, 5 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Молодогвардійськ
Герб Молодогвардійська Прапор Молодогвардійська
Шахта «Горіхівська»
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Луганський район
Громада Молодогвардійська міська громада
Код КОАТУУ: 4411470400
Засноване 1954
Статус міста з 1961 року
Населення 22 937 (01.01.2017)[1]
Площа 28,8 км²
Густота населення 796 осіб/км²
Поштові індекси 94415—419
Телефонний код +380-6435
Координати 48°20′40″ пн. ш. 39°39′30″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 221 м
Відстань
Найближча залізнична станція Сімейкине-Нове
До станції 3 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 65 км
 - автошляхами 40,7 км
До Києва
 - автошляхами 842 км

Молодогвардійськ у Вікісховищі

Карта
Молодогвардійськ. Карта розташування: Україна
Молодогвардійськ
Молодогвардійськ
Молодогвардійськ. Карта розташування: Луганська область
Молодогвардійськ
Молодогвардійськ
Мапа

Молодогвард́ійськ (до 1959 селища Атаманівка та Соцмістечко) — місто в Луганській області, центр Молодогвардійської міської громади. З 2014 року місто є окупованим.

Загальні відомості

Населення переважно працює на вугільних шахтах Холдингової компанії «Краснодонвугілля».

На території Молодогвардійська — 2 поштових відділення:

  • вул. Леніна, індекс 94415
  • кв. Кошового, індекс 94418

Географія

Загальна площа Молодогвардійська — 10 км². Довжина міста Молодогвардійська з півночі на південь — 3,2 км, зі сходу на захід — 2,7 км.

Місто розташоване в східній частині Донбасу, на відстані 4 км від Сорокиного. Географічно відноситься до степової зони.

Історія

Виникнення міста зв'язане з початком промислового освоєння запасів коксівного вугілля у північно-західній частині Краснодонського геологічного району. Перші свердловини тут були пробурені в 1936 році. Широка розвідка вугільних пластів почалася в 1944 році. У 1949 році було закінчено розвідку пластів Атаманського комплексу для талівських шахт.

Одночасно з закладанням перших шахт виникло шахтарське селище Атаманівка. Спочатку тут будувалися одноповерхові будинки. Але бурхливий розвиток вугільної промисловості і широкий розмах шахтного будівництва обумовили швидке зростання селища. Рішення про будівництво міста Молодогвардійська було прийнято Міністерством вугільної промисловості СРСР у 1952 році. Взимку 1953 року були проведені геодезичні роботи з проектування міста на місцевості. А влітку 1954 року приступили до закладки вулиць. У 1955 році було закладено три чотириповерхових будинки і фундамент Палацу культури, а в 1957 році перших новоселів прийняли шість нових багатоквартирних будинків. Нове житлове селище отримало став назву Соцмістечко (соціалістичне містечко).

У 1959 році споруджуваному місту дана назва Молодогвардійськ на честь молодіжної підпільної організації часів Другої світової війни — «Молодої гвардії».

З 2014 року місто є окупованим.

Населення

За даними перепису 2001 року населення смт становило 25 654 особи, з них 10,88 % зазначили рідною мову українську, 88,6 % — російську, а 0,52 % — іншу[2].

Економіка

Див. Вугільна промисловість України

Видобування кам'яного вугілля (ВАТ «Краснодонвугілля»):

  1. Шахта «Горіхівська»
  2. Шахта імені 50-річчя СРСР
  3. Шахта «Молодогвардійська»
  4. Шахта «Самсонівська-Західна»

Транспорт

Містом проходить E40М04.

Соціальна сфера

Освіта

Загальноосвітні навчальні заклади:[3]

  • Молодогвардійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7
  • Молодогвардійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 10
  • Молодогвардійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 21

Позашкільні навчальні заклади:[3]

  • Молодогвардійський центр дитячої творчості № 2
  • Дитячо-юнацька спортивна школа № 2

Дошкільні навчальні заклади:[3]

  • Дошкільний навчальний заклад № 12 «Світлячок»
  • Дошкільний навчальний заклад № 25 «Дюймовочка»
  • Дошкільний навчальний заклад № 27 «Ладусі»
  • Дошкільний навчальний заклад № 35 «Рябінушка»
  • Дошкільний навчальний заклад № 51 «Струмочок»

Уродженці

Література

  • Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
  • Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
  • Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
  • Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  3. а б в Список установ освіти. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 30 січня 2011.

Посилання