Новодружеськ
| Новодружеськ | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||||
| |||||||
| Основні дані | |||||||
| Країна |  Україна
| ||||||
| Область | Луганська область | ||||||
| Район | Лисичанська міська рада | ||||||
| Код КОАТУУ: | 4411870400 | ||||||
| Засноване | 1935 | ||||||
| Статус міста | з 1963 року | ||||||
| Населення | ▼ 7049 (01.01.2019)[1] | ||||||
| Агломерація | Лисичансько-Сєвєродонецька агломерація | ||||||
| Площа | 14 км²[2] | ||||||
| Густота населення | 524 осіб/км² | ||||||
| Поштові індекси | 93192 | ||||||
| Телефонний код | +380-6451 | ||||||
| Координати | 48°58′ пн. ш. 38°21′ сх. д.H G O | ||||||
| Водойма | Річка Сіверський Дінець | ||||||
| Відстань | |||||||
| Найближча залізнична станція | Насвітевич | ||||||
| До станції | 3 км | ||||||
| До обл./респ. центру | |||||||
| - автошляхами | 110 км[3] | ||||||
| До Києва | |||||||
| - автошляхами | 706 км [4] | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Рада | Новодружеська міська рада | ||||||
| Адреса | 93193, Луганська область, м. Новодружеськ, вул. Миру, буд. 23 | ||||||
| Вебсторінка | nov.gov.ua | ||||||
| Міський голова | Гайдуков Андрій Миколайович | ||||||
|
| |||||||
Новодру́жеськ — місто в Луганській області, підпорядковане Лисичанській міській раді. Розташоване на правому березі Сіверського Дінця, за 10 км від Лисичанська і за 3 км від станції Насвітевич на лінії Куп'янськ-Комишуваха.
Історія[ред. | ред. код]
Шахтарське селище Новодружеськ засноване в 1935 році у зв'язку з будівництвом шахти «Новодружеська» проектною потужністю 1,5 тис. тонн вугілля на добу. Перші шахтобудівники жили в трьох дерев'яних бараках, а також в навколишніх селах. До кінця року споруджено ще 12 бараків для робітників, розпочато будівництво двоповерхових житлових будинків, введені в експлуатацію магазин та їдальня. У травні 1936 року були здані перші шість двоповерхових житлових будинків.
У грудні 1939 року шахта «Новодружеська» вступила до ладу. До червня 1941 року середньодобовий видобуток вугілля досягав 545 тонн. Вугілля з цієї шахти та з шахти Томаша (1921-1941рр) за допомогою повітряно-канатної дороги доставлялось на хімічний завод Русско-Краска (м.Рубіжне)
У жовтні 1938 року Новодружеськ був виділений в самостійну адміністративну одиницю. Селище увійшло до складу Лисичанського району. За переписом 1939 року в ньому мешкало 4704 людей. Напередодні Другої світової війни житловий фонд селища перевищував 20 тис. кв. метрів. Діяли дві школи, клуб, медичний пункт і амбулаторія, дитячий садок, ясла, два магазини, їдальня.
10 липня 1942 частини Червоної Армії тимчасово залишили Новодружеськ. За період окупації німецькі війська вбили 126 жителів, 130 людей вивезли до Німеччини. 6 лютого 1943 воїни Червоної Армії звільнили селище. Але 3 березня німецькі війська знову захопили населений пункт. Жителі цього разу пішли за Сіверський Донець разом з червоноармійцями. 2 вересня 1943 підрозділи 1003-го стрілецького полку 279-ї стрілецької дивізії, що наступали з Привольнянського плацдарму, з боєм зайняли Новодружеськ.
Відновлення шахти «Новодружеська» почалося в лютому 1945 року і закінчилося у грудні 1949 року. У наступному році середньодобовий видобуток вугілля склав 650 тонн, тобто був перевершений довоєнний рівень. У 1952 році почалося будівництво ще однієї шахти — Шахта «Томашевська-Південна».
Війна 2014 року[ред. | ред. код]
23 липня 2014 під час наступу підрозділів АТО місто було звільнено від загонів сепаратистів[5].
Фото-галерея[ред. | ред. код]
- Світлини
храм
колишня шахта Новодружеська-Південна
Стела на в'їзді до Новодружеська
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
- ↑ Верховна Рада м Лисичанськ Луганська область
- ↑ Верховна Рада м Новодружеськ Луганська область
- ↑ Della
- ↑ У Лисичанську воювати з боку терористів залишилися тільки чеченці
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка[недоступне посилання з липня 2019]
- Новодружеськ. Історія міст і сіл України
- КРИСТИНА (12.12.2013). Город над Донцом. ""Новый путь"" региональная общественно-политическая газета.(рос.)"
Література[ред. | ред. код]
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
| |||||||
