Адміністративно-територіальна реформа в УРСР (1957—1960)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Адміністративно-територіальна реформа в УРСР 1957—1960 років мала на меті децентралізацію та укрупнення районів, внаслідок чого в цілому було скасовано одну область (Дрогобицьку) і 184 райони та утворено 2 нові райони (ліквідовано 14 міських та утворено 1 район).

У союзних республіках СРСР ця реформа — скасування районів малим числом, але щорічно — продовжувалась з 1957 (та/або навіть з 1956-го, як, наприклад, у деяких республіках — МРСР, БРСР, або навіть з 1955 — в Карело-Фінській, Литовській, РРФСР, Азербайджанській, Таджицькій та Узбецькій РСР) по 1962 рік (по листопад 1962 р. включно).

З 1953 р. до 1955 р. в УРСР було ліквідовано 52 сільських райони.[1]

Опис[ред. | ред. код]

Попередньо у вересні 1956 року передано на розгляд (до компетенції) виконкомів обласних Рад наступні питання:[2]

  • зміна адміністративно-територіальних меж районів у зв'язку з передачею окремих населених пунктів сільських і селищних Рад до складу інших районів в межах області;
  • зміна меж міст обласного та районного підпорядкування та селищ міського типу;
  • віднесення селищ до категорії міст районного підпорядкування та селищ міського типу;
  • утворення нових, об'єднання, ліквідація (зняття з облікових даних), перейменування сільських і селищних Рад і перенесення їх адміністративних центрів;
  • об'єднання, привласнення найменувань і перейменування населених пунктів сільської місцевості.

У грудні 1956 року затверджено Положення про порядок віднесення населених пунктів до категорії міст, селищ міського типу і робітничих селищ — віднесення населених пунктів до категорії міст республіканського і обласного підпорядкування проводилося указами Президії Верховної Ради УРСР, віднесення до категорії міст районного підпорядкування, смт і робітничих селищ проводилося рішеннями виконкомів обласних Рад депутатів трудящих[3].

У лютому 1957 року до відання союзних республік віднесено вирішення питань обласного, крайового адміністративно-територіального устрою (були внесені відповідні зміни до Конституції СРСР — виключена стаття 29; в новій редакції стаття 28 Конституції СРСР проголошувала: «Вирішення питань про обласний, крайовий адміністративно-територіальний устрій союзних республік належить до відання союзних республік»)[4]. Тоді ж Пленум ЦК КПРС ухвалив рішення про перехід до територіальних форм управління народним господарством.

У травні 1957 року відповідно із Законом «Про подальше удосконалення організації управління промисловістю і будівництвом в УРСР» з метою децентралізації управління народним господарством ліквідовано ряд міністерств та було утворено 11 адміністративних економічних районів (раднаргоспів) — Вінницький, Ворошиловградський (з 18 березня 1958 року — Луганський), Дніпропетровський, Запорізький, Київський, Львівський, Одеський, Сталінський (з 17 листопада 1961 року — Донецький), Станіславський, Харківський, Херсонський.[5]
У 1960 створили ще 3 раднаргоспи — Кримський, Полтавський, Черкаський.[6]

У травні 1957 року прийнято Положення про місцеві Ради (обласні, районні, міські, районні у місті, селищні та сільські) та постійні комісії місцевих Рад депутатів трудящих Української РСР[7].

У 1957 році статус селища міського типу отримали понад 125 населених пунктів — друга за чисельністю кількість за всі радянські роки (див. Категорія:Населені пункти із статусом смт з 1957)[8].

У 1957—1958 роках перейменовано 141 населений пункт, 8 міських[9] та 2 сільських райони, які названі на честь В'ячеслава Молотова (у тому числі табір «Артек»), Лазара Кагановича, Климента Ворошилова (64 АТО, в т.ч. область), Семена Будьонного (37), Григорія Петровського (28; за винятком Дніпропетровська), Микити Хрущова (6), Дмитра Мануїльського (стосовно останнього актуально було до 1959 року[10]) та Георгія Жукова і Анастаса Мікояна (декілька поселень); наступні масштабні перейменування початку 1960-х років відбувалися в контексті критики культу особи Йосипа Сталіна[11] — 56 назв, що пов'язані з ім'ям Сталіна, в тому числі область, місто (09.11.1961), економічний адміністративний район (див. вище), а також 9 районів (починаючи з листопада 1961 року про перейменування Сталінського району міста Києва[12], а також райони міст Дніпродзержинськ (21.11.1961, Заводський), Керч (05.11.1961, Ленінський[ru]), Запоріжжя (17.11.1961, Жовтневий), Миколаїв (21.11.1961, Ленінський), Одеса (14.11.1961, Жовтневий), Севастополь (05.11.1961, Ленінський), Харків (14.11.1961, Московський) та Сталіно-Заводський район м. Донецька (14.11.1961, Ленінський); окрім того 1959 року був ліквідований Сталінський район Дніпропетровської області; у липні 1956 року Сталінський та Ленінський райони були об'єднані у Ленінський район Львова, у 1959 році ліквідований Сталінський район міста Чернівці[13], раніше існував також район у Херсоні[14][15]), 31 населений пункт, 13 виборчих округів, крім цього десятки колгоспів, радгоспів, промислових підприємств, установ та організацій.

Одночасно відбувається укрупнення сільрад (обумовлене укрупненням колгоспів, започаткованого ще з 1950 року[16]) — за 1960 рік скасовано 468 сільських Рад (на 01.03.1954 існувало 16654 сільради[17]; після завершення укрупнення колгоспів (15.10.1954) кількість сільрад скоротилося до 11686 — практично так само, як і колгоспів (на території 8261 сільської Ради вже розміщувалося по одному колгоспу); у 1959 році їх стало 11118[18], а в 1961 році — 8610 сільських Рад)[19].

Усього за 1959–1965 рр. було знято з державного обліку 9441 населений пункт. Переважно це були малі села, хутори.

Поряд зі зміцненням колгоспів, в перші ж роки після смерті Сталіна селянство було звільнено від надподатку і отримувало реальну можливість розвивати особисте селянське господарство.
Але Хрущовський час запам'ятався сільському населенню також черговою кампанією проти особистого підсобного господарства. Наприкінці 1950-х — початку 1960-х (1958 — 1963) площі підсобних господарств скоротили на 19 %.

Перелік ліквідованих районів[ред. | ред. код]

№ Область Загальна кількість районів (початкова) Ліквідовані райони Всього ліквідовано (по області) Загальна кількість районів (кінцева) Докладніше
1957 1958 1959 1960
1 Вінницька область 44 3 1 8 12[20] 32 адм.-тер. устрій
2 Волинська область 30 3 2 6 11 19 адм.-тер. устрій
3 Дніпропетровська область 28 2 4 6 22 адм.-тер. устрій
4 Сталінська область 28 5 1 6 22 адм.-тер. устрій
5 Житомирська область 35 7 1 2 10[20] 25 адм.-тер. устрій
6 Закарпатська область 13 13 адм.-тер. устрій
7 Запорізька область 23 23 адм.-тер. устрій
8 Станіславська область 36 5 5 10 26 адм.-тер. устрій
9 Київська область 35 4 4 31 адм.-тер. устрій
10 Кіровоградська область 32 1 1 6 8 24 адм.-тер. устрій
11 Кримська область 24 1 2 3 21 адм.-тер. устрій
12 Ворошиловградська область 31 1 5 6 25 адм.-тер. устрій
13 Львівська область
(+ Дрогобицька область) 		57 4 2 19 25 32 адм.-тер. устрій
14 Миколаївська область 24 1 4 5 19 адм.-тер. устрій
15 Одеська область 38 4 3 7 31 адм.-тер. устрій
16 Полтавська область 36 2 2 34 адм.-тер. устрій
17 Рівненська область 30 11 11 19 адм.-тер. устрій
18 Сумська область 31 4 3 1 8 23 адм.-тер. устрій
19 Тернопільська область 38 8 8 30 адм.-тер. устрій
20 Харківська область 33 1 4 5 28 адм.-тер. устрій
21 Херсонська область 22 2 2 20 адм.-тер. устрій
22 Хмельницька область 37 2 11 13 24 адм.-тер. устрій
23 Черкаська область 30 2 7 9 21 адм.-тер. устрій
24 Чернівецька область 14 14 адм.-тер. устрій
25 Чернігівська область 39 8 5 13 26 адм.-тер. устрій
Разом 786 40 12 125 7 184[20] 604

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Губань Р. В. Становлення та розвиток адміністративно-територіального устрою України в ХХ — на початку ХХІ століття (історико-правове дослідження). — Львів, 2018.
  2. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР ««Про передачу деяких питань адміністративно-територіального устрою на дозвіл виконкомів обласних Рад депутатів трудящих»» від 4 вересня 1956 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1956. — № 8 (5 листопада). — Стаття 138. — С. 223.
  3. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР ««Про порядок віднесення населених пунктів до категорій міст, селищ міського типу і робітничих селищ Української РСР»» від 30 грудня 1956 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1956. — № 10 (30 грудня). — Стаття 163. — С. 265-267.
  4. ↑ s:ru:Закон СССР от 11.02.1957 Об отнесении к ведению союзных республик разрешения вопросов областного, краевого ... устройства
  5. ↑ Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1957 — № 4 (31 травня). — с. 102—106
  6. ↑ Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1960 — № 17, 23. — с. 205, 328—329.
  7. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про Положення про місцеві Ради та постійні комісії місцевих Рад депутатів трудящих Української РСР» від 31 травня 1957 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1957. — № 4 (31 травня). — Стаття 81. — С. 96—97.
  8. ↑ Івченко А. С. Містечка України. Довідник. — К. : НВП «Картографія», 2000. — 184 с. — ISBN 966-631-001-5.
  9. ↑ s:ВВР/1957/9
  10. ↑ Див.:
    Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про перейменування Теофіпольського району Хмельницької області на Мануїльський район» від 23 лютого 1959 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1959. — № 7 (5 березня). — Стаття 70. — С. 251.
  11. ↑ Указ Президиума ВС СССР № 494 от 11.09.1957 «Об упорядочении дела присвоения имён государственных и общественных деятелей краям, областям, районам, а также городам и другим населённым пунктам, предприятиям, колхозам, учреждениям и организациям» // Ведомости Верховного Совета СССР. — 1957. — № 19 (886). — С. 579—581 (рос.)
  12. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 4 листопада 1961 року [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.] // Вечірній Київ. — 1961. — № 259 (5285). — 5 листопада. — С. 4.
  13. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про ліквідацію Ленінського, Сталінського та Шевченківського районів міста Чернівці Чернівецької області» від 21 січня 1959 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1959. — № 3 (29 січня). — Стаття 53. — С. 173.
  14. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про утворення в місті Херсоні, Херсонської області, трьох міських районів — Ленінського, Молотовського і Сталінського» від 7 квітня 1945 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1945. — № 11 (1 листопада). — С. 10.
  15. ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про скасування районного поділу в місті Херсон, Херсонської області» від 11 серпня 1948 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1948. — № 5 (30 серпня). — С. 14.
  16. ↑ Постанова Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б) України № 2100 від 14 липня 1950 р. «Про укрупнення дрібних колгоспів» // Збірник постанов уряду УРСР № 14, ст. 38.
  17. ↑ СССР: Административно-территориальное деление союзных республик (на 1 марта 1954 года) / Отв. ред.: П. В. Туманов; сост.: Н. И. Андреев, А. Д. Жукова, В. А. Кравцов. — 8-е изд. — М. : Известия Советов депутатов трудящихся СССР, 1954. — С. V, IX, 183.(рос.)
  18. ↑ СССР: Адм.-тер. деление (на 01.01.1959), 1959, с. 3, 8.
  19. ↑ Верменич Я. В. Адміністративно-територіальний устрій України: еволюція, сучасний стан, проблеми реформування (у 2-х ч.) / В. А. Смолій (наук. ред.). — К. : Інститут історії України НАН України, 2009. — Т. II. — С. 99–110. — ISBN 978-966-02-5129-8.
  20. ↑ а б в 4 червня 1958 року замість ліквідованого Яришівського р-ну був утворений Могилів-Подільський (Вінницька область), а замість Ярунського — Новоград-Волинський (Житомирська область), тобто загальна кількість ліквідованих районів складала 184−2=182
  21. ↑ Список районів і міст Української РСР, яким передається територія ліквідованих районів (тобто список укрупнених р-нів) за січень 1959

Див. також[ред. | ред. код]

Адміністративні реформи та децентралізація в Україні
Реформи
Списки
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адміністративно-територіальна_реформа_в_УРСР_(1957—1960)&oldid=42236650