Адміністративно-територіальна одиниця в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Адміністративно-територіальна одиниця в Україні — це компактна частина єдиної території України, що є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.[1]

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює наступне визначення: «Адміністративно-територіальна одиниця — область, район, місто, район у місті, селище, село».[2]

Стаття 133 Конституції України визначає, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.[3]

Віднесення населених пунктів до відповідних категорій адміністративно-територіальних одиниць[ред. | ред. код]

Система адміністративно-територіального устрою дісталася Україні у спадок від колишнього СРСР і характеризується високим ступенем централізації влади по вертикалі, представницькі органи на місцях так і не стали провідниками ефективної політики в інтересах людини і забезпечення захисту нагальних потреб територіальних громад.[4] Низька ефективність діяльності органів місцевого самоврядування в Україні значною мірою обумовлена недостатнім рівнем бюджетного фінансування та відсутністю механізму трансферу фінансових ресурсів на рівень територіальних громад. Ускладнює цю ситуацію також запроваджений в Україні варіант пропорційної виборчої системи на основі партійних списків, що призводить до спотворення конституційної природи рад, оскільки суспільство ніяким чином не може впливати на виборчі списки політичних сил, склад яких залежить від тієї чи іншої партії, а від так представниками рад виявляються не стільки територіальні громади, скільки політичні партії.

Питання віднесення населених пунктів до відповідних категорій адміністративно-територіальних одиниць регулюється Порядком вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженим Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12 березня 1981 року.[5] Зазначеним порядком установлено вимоги, зокрема щодо чисельності населення, під час віднесення населених пунктів до категорії міст обласного та районного підпорядкування, а також селищ міського типу, а саме:
• для міст обласного підпорядкування чисельність населення повинна становити понад 50 тис. жителів;
• для міст районного підпорядкування — понад 10 тис. жителів;
• для селищ міського типу — понад 2 тис. жителів.

Розрізнення адміністративно-територіальних одиниць[ред. | ред. код]

Адміністративно-територіальні одиниці в Україні розрізняються за трьома підставами:

1) за географічними ознаками вони поділяються на регіони (АР Крим, області, райони, міста-регіони Київ і Севастополь) та населені пункти (міста, селища, села);

2) за своїм статусом — на: адміністративно-територіальні одиниці (області, райони), самоврядні територіальні одиниці (міста, селища, села). Крім того, АРК має особливий статус територіальної автономії, а райони в містах характеризуються ознаками як адміністративно-територіальних, так і самоврядних одиниць);

3) за місцем у системі адміністративно-територіального устрою України — на територіальні одиниці первинного рівня (міста без районного поділу, райони у містах, селища, села), середнього рівня (райони, міста з районним поділом) і вищого рівня (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь)[6].

Стан системи адміністративно-територіальних одиниць України[ред. | ред. код]

«Файл з числом адміністративно-територіальних одиниць України»
Сайт Верховної Ради України

Станом на 1 грудня 2013 р. в Україні були такі адміністративно-територіальні одиниці:

  • Автономна Республіка Крим;
  • 24 області;
  • 490 сільських районів;
  • 111 районів в містах;
  • 460 міст, із них
    • міст загальнодержавного значення (зі спеціальним статусом) — 2
    • міст обласного значення (республіканського в Автономній Республіці Крим) — 180
    • міст районного значення — 278;
  • 885 селищ міського типу;
  • 1186 селища;
  • 27 211 сіл [7].


Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «район» та «район у місті», які застосовуються в пункті 29 частини першої статті 85, частині п'ятій статті 140 Конституції України, і поняття «організація управління районами в містах», яке вживається в частині п'ятій статті 140 Конституції України та в частині першій статті 11 Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ», а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, пункту 41 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій) м. Київ, 13 липня 2001 року N 11-рп/2001. Справа № 1-39/2001
  2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (Редакція від 25.04.2018)
  3. Конституція України. Стаття 133.
  4. Верещук І. А. Особливості територіальної організації влади Львівської області // Економічний часопис-XXI Науковий журнал. — ХХІ №9-10 2011
  5. Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 1654-X від 12 березня 1981 р.
  6. Кравченко В. В.: Конституційне право України: 2004
  7. Кількість адміністративно-територіальних одиниць в Україні на 1 грудня 2013 року