Вінцентій Кот
| Вінцентій Кот пол. Wincenty Kot | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| ||
| 1437 — 14 серпня 1448 | ||
| Обрання: | 15 березня 1437 | |
| Інтронізація: | 1 вересня 1437 | |
| Церква: | римо-католицька | |
| Попередник: | Войцех Ястшембець | |
| Наступник: | Владислав Опоровський | |
| Альма-матер: | Ягеллонський університет (1417) | |
| Діяльність: | католицький священник, державний діяч, католицький єпископ | |
| Народження: | 1395 Дембно, Ґміна Нове-Място-над-Вартою, Сьредзький повіт, Великопольське воєводство, Республіка Польща | |
| Смерть: | 1448 Унеюв, Поддембицький повіт, Лодзинське воєводство, Республіка Польща | |
| Похований: | Базиліка Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Гнєзно) | |
| Династія: | Коти гербу Долива | |
| Батько: | Мацей з Дембного | |
| Посада: | плебан у Вітково, канонік познанський, ґнєзненський, канцлер познанський, кустош ґнєзненський, офіціал варшавський, вікарій познанський, архієпископ Ґнєзненський і примас Польщі; королівський секретар, підканцлер коронний | |
| В сані кардинала: | 1440—1447 | |
| Титулярна церква: | Сан-Крізогоно | |
| Папою: | Феліксом V | |
Вінцентій Кот з Дембного гербу Долива (нар. 1395, Дембно — пом. 14 серпня 1448, Унеюв) — польський римо-католицький і державний діяч, архієпископ Ґнєзненський і примас Польщі(1437—1448), підканцлер коронний (1434—1437)[1], кардинал з надання антипапи Фелікса V (1441—1447).
Життєпис[ред. | ред. код]
Вінцентій був сином Мацея з Дембного, каштеляна накельського та Катажини, народився 1395 року у родинному Дембні над Вартою.
1413 року розпочав навчання в університеті Кракова, отримав ступені бакалавра (1415) та магістра мистецтв (1417)[2]. Невдовзі став професором цього навчального закладу.
Церковна кар'єра[ред. | ред. код]
Вінцентій Кот обіймав чимало церковних посад. Був каноніком познанським (1421—1422), ґнєзненським (з 1422), 1426 став канцлером познанським, 1432 року — кустошем ґнєзненським. Також раніше був плебаном у Вітково[3], потім офіціалом варшавським (1424—1425), познанським вікарієм лат. in spiritualibus (1429—1430). Його знання та вміння імпонували королю Владиславу II Ягайлу, тому він призначив Вінцентія також вихователем своїх синів — Владислава та Казимира.
Після смерті примаса Войцеха Ястшембця, капітула обрала Вінцентія Кота архієпископом Ґнєзненським, його дванадцятилітній вихованець король Владислав III підтримав це обрання. На новій посаді він найчастіше проживав у Ловичу, проте він досить часто приїздив до Ґнєзно та надовго затримувався тут, особливо під час свята св. Войцеха. Беручи активну участь у політичному житті Королівства Польського, він не нехтував душпастирською діяльністю, здійснював численні канонічні візити до архієпархії та прагнув примножити церковне майно.
Він боровся з впливом гуситів, підтримуючи Збіґнєва Олесницького, який переміг прихильників гуситів у битві під Ґротниками 1439 року. 1440 року він скликав свій перший провінційний синод у Ленчиці, пізніше проводив їх також у 1441 i 1442 роках.
Антипапа Фелікс V 1440 року призначив Вінцентія Кота кардиналом, однак цей титул не був визнаний, хоча сам Вінцентій визнав Папу Фелікса і Флорентійський собор. Він був також титулярним єпископом Сан-Крізогоно.
Визнавши законним папою Миколая V, 2 жовтня 1447 року повернув йому незаконно отриманий кардинальський капелюх.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
Завдяки підтримці єпископа Збіґнєва Олесніцького, Вінцентій Кот 1434 року обійняв посаду підканцлера коронного, цього ж року брав участь у переговорах з Тевтонським орденом, а також у підписанні Брестського миру 1435 року.
Незважаючи на свій вплив при королівському дворі, примас не брав участі в переговорах, що відбулися в березні 1440 року в Кракові, щодо вступу на угорський престол короля Владислава III. Деякі історики вважають, що він був проти них.
Після смерті молодого монарха під Варною, Вінцентій Кот взяв активну участь у політичному житті королівства. Під час міжкоролів'я висунув кандидатуру на престол бранденбурзького маркграфа Фрідріха II за підтримки Олесницького. 3 березня 1446 року на з'їзді в Пьотркуві оголосив про обрання мазовецького князя Болеслава IV королем Польщі. Він особисто здійснив коронацію Казимира Ягеллончика у Вавельській катедрі 1447 року. Пізніше супроводжував короля у поїздці до Великопольщі та приймав його у центрі своєї архідієцезії.
У травні 1448 року, не зважаючи на хворобу, Вінцентій Кот брав участь у генеральному з'їзді в Любліні, де виступав проти спроб розірвати унію з Литвою. У червні прибув до Унеюва і тут помер 14 серпня 1448 року. Його тіло було перевезене до Ґнєзно і поховано у місцевій катедрі 19 серпня.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII-XVIII wieku : spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku : spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 107.
- ↑ Jacek Wiesiołowski, Episkopat polski w XV w. jako grupa społeczna, w: Społeczeństwo Polski średniowiecznej, t. 4, Warszawa 1990, s. 267.
- ↑ Przemysław Hauser (red.), Dzieje Witkowa, wydawnictwo, Poznań: WBPiCAK, 2010.
Література[ред. | ред. код]
- Antoni Gąsiorowski, Jerzy Topolski [red.]: Wielkopolski Słownik Biograficzny. Warszawa-Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1981, s. 364.
Посилання[ред. | ред. код]
- Wincenty Kot. Prymas Polski. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 9 червня 2022.
- Wincenty Kot – dokumenty. Biblioteca Polona. Архів оригіналу за 2 вересня 2021. Процитовано 9 червня 2022.
- Wincenty Kot h. Doliwa. Internetowy Polski Słownik Biograficzny. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 9 червня 2022.
| ||||||||||||||||||||
| ||||||||
|
