Губернієв Дмитро Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Губернієв Дмитро Вікторович
рос. Дмитрий Викторович Губерниев
Ім'я при народженні рос. Дмитрий Викторович Губерниев
Народився 6 жовтня 1974(1974-10-06) (49 років)
Дрезна, Орєхово-Зуєвський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність ведучий новин, коментатор, ведучий, телеведучий
Alma mater Російський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризму (1995)
Знання мов російська
У шлюбі з Богословська Ольга Михайлівнаd
Нагороди
IMDb ID 5277990
Сайт guberniev.tv
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Губернієв .

Дмитро Вікторович Губернієв (нар.. 6 жовтня 1974, Дрезна, Орєхово-Зуєвський район, Московська область, Російська РСФСР, СРСР) — російський телеведучий, спортивний коментатор телеканалу «Матч ТВ», головний редактор Об'єднаної дирекції спортивних телеканалів ВДТРК (2013—2015). Лауреат премії ТЕФІ в 2007, 2015 і 2019 роках.

З 15 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 жовтня 1974 року в Дрезні Орехово-Зуєвського району Московської області. Батько — скловар, мати — фармацевт[2].

Один з дідів — Валентин Степанович Губернієв (нар. у січні 1927 в Тверській області), служив телефоністом в артилерії на Далекому Сході, брав участь у радянсько-японській війні. В один із днів війни він їхав в «полуторці» (ГАЗ-АА), яка зупинилася, щоб підвезти одного з бійців: Валентин поступився тому бійцеві місцем, проте в той же момент боєць був убитий пострілом японського снайпера. Пізніше Валентин Степанович проходив службу в групі радянських військ у Німеччині і, за своїми спогадами, був свідченням безлічі мародерств. Нагороджений орденом Вітчизняної війни та медаллю «За перемогу над Японією». Працював зварювальником на Байконурі. Інший дід — перший чоловік бабусі по материнській лінії Василь Пушков, потрапив на фронт влітку 1941 року і загинув у грудні того ж року під Ленінградом[3].

Закінчив середню школу № 2 міста Сходні (нині — Середня загальноосвітня школа № 22 мкр. Сходня міста Хімки)[4][5].

У 1995 році з відзнакою закінчив Тренерський факультет Російської академії фізичної культури[6]. Навчався в Інституті підвищення кваліфікації працівників радіо і телебачення. Після закінчення вузу працював фітнес-інструктором[7], охоронцем, тренером з фізпідготовки в «Лужниках»[8]. Майстер спорту з академічного веслування[9]. Перший дорослий розряд з лижних гонок.[10]

Був одружений з екс-чемпіонкою світу з легкої атлетики, бігункою Ольгою Богословською[11]. Син — Михайло, народився 8 вересня 2002 року[12]. У 2020 році син закінчив школу і вступив до ВШЕ.

Кар'єра на телебаченні[ред. | ред. код]

У середині 1990-х років часто брав участь у радіо — та телевізійних конкурсах: серед них-перший конкурс спортивних коментаторів на «НТВ-Плюс»[7] і конкурс ведучих на телеканалі ТВ-6. Брав уроки сценічної мови[13] у відомого педагога Світлани Корнельївни Макарової, яка навчала Катерину Андрєєву, Леоніда Парфьонова, Тіну Канделакі, Сергія Брильова, Михайла Зеленського і ряд інших відомих сучасних російських телеведучих[8]. Згодом він так розповідав про отриманий досвід: «Я в цій країні — чемпіон з вимови скоромовок, і всім зобов'язаний, безумовно, найбільшій жінці планети — Світлані Макаровій. Бо з двометрової гугнявої дилди вона за якісь неповні два роки виліпила людину, яка навіть зараз за її методикою викладає»[14].

Прийшов на телебачення тільки в 1997 році[15] — цього року Дмитро за конкурсом був зарахований до штату співробітників нещодавно утвореного телеканалу ТВЦ[7]. З червня 1997 по вересень 2000 року працював спортивним коментатором[16] і ведучим новин спорту на цьому телеканалі[17]. З 1999 по 2000 рік деякий час вів щотижневу програму «Спортивний експрес» на ТВЦ у парі з газетним журналістом з «Спорт-Експресу» Володимиром Гескіним[8]. Іноді читав за кадром тексти анонсів спортивних трансляцій, що демонструвалися в ефірі. Надалі несхвально відгукувався про свого колишнього начальника, керівника спортивної редакції ТВЦ в 1997—2006 роках Сергія Ческидова, який на думку Губернієва, «кілька разів намагався його звільнити і не допускав до ефірів»[18].

З 1998[19] по 2004 рік паралельно був коментатором каналу Eurosport[20][21], часто працював на футбольних оглядах «Євроголи» та «Журнал Ліги Чемпіонів». У 1999 році Губернієв збирався піти на «НТВ-Плюс», але Анна Дмитрієва не прийняла його на роботу. Приблизно в цей же час заступник головного редактора спортивних програм ТВЦ Василь Кікнадзе запропонував Губернієву перейти на ВДТРК[8]. У вересні 2000 року коментатор пішов з ТВЦ на РТР, тим самим прийнявши пропозицію Кікнадзе, який вже перейшов на інший канал у лютому 2000 року[22].

З вересня 2000 року — спортивний коментатор телеканалів «Росія-1»[22] і «Спорт» (пізніше «Росія-2»). Ведучий спортивного блоку в інформаційній програмі «Вісті», співведучий каналу «Доброго ранку, Росія!» (2002—2005). Ведучий програм «Спорт За тиждень» (2001—2002) «Щоденник чемпіонату світу з футболу» (2002, 2014)[7][23]"Вісті-Спорт" (2002—2013)[24]"Збірна Росії" 2003—2008)[25][26]"Тиждень спорту з Дмитром Губернієвим" (2007—2013)[27], «Біатлон з Дмитром Губернієвим» (2010—2015) «Територія бою»"(2011), «Ти — коментатор!» (2012), «Великий спорт» (2013—2015) та "Великий футбол (2014—2015)[28]. Також неодноразово брав участь у проектах «Форт Боярд»[29][30] і «Новорічний Блакитний вогник»[31].

Працював на декількох Олімпійських ігор з 2000 року як коментатор і ведучий щоденників. Паралельно коментував конкурс пісні «Євробачення» — в 2008[32], 2010, 2012[33], 2014, 2016[34] і 2019 роках.

Вперше прокоментував біатлонну гонку в грудні 2001 року, коли телеканал РТР вирішив показати в записі напередодні Олімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті кілька трансляцій з Кубка світу[8]. Допомагав йому віце-президент Союзу біатлоністів Росії і відомий суддя Вадим Меліхов. Потім по черзі з Губернієвим працювали спортивні журналісти Василь Вахетов[35] і Андрій Кондрашов. Основним коментатором біатлонних ефірів на каналах ВДТРК Губернієв став у 2006—2007 роках.

У 2010 році вів інтелектуальне шоу «Хто хоче стати Максимом Галкіним?» на каналі «Росія-1». З серпня по жовтень 2014 року на цьому ж каналі виходила екстремально-інтелектуальна телегра «Клітка», де Губернієв також працював ведучим[36].

З 29 серпня 2013 року[37] по 30 вересня 2015 року[38][39] — головний редактор Об'єднаної дирекції спортивних телеканалів ВДТРК.

З 14 вересня 2013 року — коментатор телевізійної версії змагань з танкового біатлону на телеканалі «Росія-1»[40].

10 грудня 2013 року вийшов дебютний максі-сингл під назвою «Вітер біатлону», де Губернієв виступив вокалістом[41].

З осені 2014 року в парі з Борисом Смолкіним вів гумористичну передачу «Це смішно» на телеканалі «Росія-1»[42]. У ніч з 2 на 3 листопада 2014 року в парі з Дмитром Тереховим коментував побиття рекорду Ніком Валлендою на телеканалі «Діскавері Росія»[43]. У тому ж році виступив ведучим двох документальних фільмів Петербурзького «П'ятого каналу» — «Моє радянське дитинство» і «Моя радянська юність»[44].

З 1 листопада 2015 року співпрацює за договором зі спортивним телеканалом «Матч ТВ»[45]. Коментатор біатлону, ведучий програм «Все на матч!» і «Біатлон з Дмитром Губернієвим»[46]. При цьому залишається штатним співробітником ВДТРК, радником генерального директора телеканалу «Росія-1»[47]. Іноді робить репортажі для програми «Вісті тижня».

З березня по квітень 2016 року також був коментатором розважального шоу «Людина проти мухи» на телеканалі «Че»[48].

У квітні 2018 року на каналі «Моя планета» пройшов показ туристичного змагання «Чужі в місті», де Губернієв також виступив як коментатор[49].

З 13 травня по 24 червня 2018 року в парі з Мариною Кравець вів шоу «Ліга дивовижних людей» на каналі «Росія-1».

25 жовтня 2020 року провів святковий 1359-й тираж лотереї «Російське лото» з нагоди 50-річчя лотереї «Спортлото» замість померлого Михайла Борисова[50].

На першому зльоті руху «Юнармія». Парк «Патріот», червень 2016 року

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

З січня 2006 року був членом Громадської ради «Молодої Гвардії Єдиної Росії»[51][52].

23 лютого 2012 року разом з депутатом від Партії «Єдина Росія» Ольгою Баталіною був ведучим мітингу прихильників прем'єр-міністра і кандидата в президенти РФ Володимира Путіна на 3-й термін, що проходив у Лужниках[53]. 3 березня 2018 року там же вів аналогічний мітинг на підтримку Путіна разом з Яною Чуриковою, Світланою Зейналовою та Федором Бондарчуком[54].

У травні 2016 року увійшов до складу Головного штабу військово-патріотичного руху «Юнармія» разом з президентом Асоціації військово-тактичних ігор Михайлом Галустяном, виконавчим директором Російського географічного товариства Артемом Манукяном і космонавтом Сергієм Крикальовим. Рух було відтворено за ініціативою міністра оборони РФ Сергія Шойгу[55].

З квітня 2017 року є членом Громадської палати міського округу Хімки[56].

На президентських виборах 2018 року увійшов до ініціативної групи з висунення Володимира Путіна на 4-й термін кандидатом у президенти Росії і є його довіреною особою[57]. На виборах мера Москви того ж року став довіреною особою Сергія Собяніна[45].

Резонансні епізоди[ред. | ред. код]

Висвітлення матчу «Спартак» Москва — ЦСКА[ред. | ред. код]

28 серпня 2011 року під час перерви матчу «Спартак» — ЦСКА прозвучали висловлювання, які були віднесені багатьма на адресу В'ячеслава Малафєєва[58]:

«Попереду вирішальні матчі, а у нас говно в воротах стоятиме»

Дмитро Губернієв, спільно з колегою по репортажу, також згадав вбивство «студента Агафонова» біля нічного клубу і «Марину, коли вона загинула… коли вона втікала». При цьому коментатори були впевнені, що всі мікрофони вимкнені[59] (пізніше, при обговоренні даного епізоду в ефірі програми Мінаєв LIVE, прозвучала версія про те, що коментатору було відомо про те, що відбувається в ефірі і куди йде сигнал трансляції[60]). Звук транслювався в прямому ефірі на інтернет-трансляцію. Пізніше сам Губернієв, коментуючи даний епізод, наполягав, що не висловлював що-небудь на адресу дружини В'ячеслава Малафєєва — Марини Малафєєвої[61].

Сам Малафєєв заявив про те, що не залишить цю справу без відповіді[62].

В інтерв'ю газеті БалтІнфо Губернієв заявив[63]:

«Я можу лише вибачитися. Те, що призначалося для вух мого колеги, розійшлося по всьому Радянському Союзу. Ідіоматичні вирази — це погано в ефірі … Я говорив про воротаря збірної Данії. Там хіба щось було про воротаря „Зеніта“? Йому ще треба місце в основі завоювати»

Керівництво петербурзького «Зеніту» направило офіційний лист з проханням дати оцінку події відразу в три організації: РФС, РФПЛ і телеканал «Росія-2».

17 лютого 2012 року В'ячеслав Малафєєв подав на Дмитра до суду[64][65], 29 жовтня позовну заяву було задоволено частково[66]. У квітні 2013 року Московський обласний суд відхилив апеляцію Губернієва, залишивши в силі рішення — виплатити компенсацію в розмірі 75 тис. рублів Малафєєву і спростувати сказані в ефірі висловлювання[67].

У грудні 2013 року в рамках програми «Великий спорт» відбулося інтерв'ю, в якому Губернієв і Малафєєв оголосили про досягнення примирення і відсутність подальших розбіжностей[68].

Інцидент зі збірною Узбекистану на церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 2014 року[ред. | ред. код]

Під час трансляції церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 2014 в Сочі Дмитро Губернієв назвав збірну Узбекистану збірною Таджикистану[69]. Це застереження викликало бурю обурення в Узнеті, а на сайті change.org була опублікована петиція з вимогами офіційних вибачень від Губернієва[70]. Також Губернієв в прямому ефірі назвав команду Монголії командою Монако, команду Ісландії командою Ірландії, команду Домініканської Республіки командою з острова Домініка.

Наступного дня Дмитро Губернієв висловив жителям Узбекистану офіційні вибачення і побажав узбекистанським спортсменам вдалого виступу[71].

Інцидент отримав продовження в Узнеті через рік, коли під час трансляції змагань з плавання на 50 метрів брасом на чемпіонаті світу з водних видів спорту в Казані, коментатор двічі назвав узбецького спортсмена Владислава Мустафіна білоруським плавцем[72].

Євробачення-2016[ред. | ред. код]

В ході прямої трансляції музичного конкурсу Губернієв спотворив сенс пісні української співачки Джамали «1944», присвяченої депортації кримських татар з півострова при СРСР. За версією коментатора, композиція присвячена покидаючим батьківщину в пошуках кращого життя в результаті міграційної кризи в Європі[73].

Сама обставина, що спортивний коментатор був поставлений мовником в особі ВДТРК як коментатора музичного конкурсу, викликало критичну реакцію з боку деяких телеоглядачів: журналіст Володимир Кара-Мурза-старший зазначив, що про Мацкявічюса та Губернієва, яких відправили коментувати «Євробачення-2016», не можна сказати, що вони «займаються своєю справою»[74].

Церемонія нагородження змішаної естафети на чемпіонаті світу в Гохфільцені[ред. | ред. код]

9 лютого 2017 року, коментуючи церемонію нагородження учасників змішаної естафети на чемпіонаті світу в Гохфільцені у прямому ефірі телеканалу «Матч! Арена», неодноразово ображав французького біатлоніста Мартена Фуркада. Зокрема, Губернієв дозволив собі в ефірі пасаж такого змісту: «Мартен, ти — льоха! Ось це можна сказати на всю країну і на весь світ! І напишіть про це Фуркаду, що російський коментатор сказав: „Фуркад, ти-свиня!“. А по-іншому бути не може!»[75]. Пасаж схожого змісту був опублікований і на сторінці коментатора в Instagram: «Наші треті! Молодці! Мартен Фуркад, ти — свиня!»[76].

Через кілька днів Губернієв вибачився перед Фуркадом, також за допомогою аккаунта в Instagram, написавши, що зараз він шкодує про сказане — за його словами — на той момент «всі діяли на емоціях»[77].

Санкції[ред. | ред. код]

14 жовтня 2022 року Дмитро Губернієв доданий до санкційного списку Канади.[78]

15 січня 2023 року Дмитро Губернієв доданий до санційного списку України.[79]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Знявся в ролі самого себе (камео) у наступних фільмах і телесеріалах:

Також озвучував деякі рекламні ролики або знімався в них. У 2014 році взяв участь у дублюванні фільму "Ліга мрії (роль президента ФІФА Йозефа Блаттера у виконанні Тіма Рота)[80].

Дискографія[ред. | ред. код]

  • 2013 — Вітер біатлону

Мастер[ред. | ред. код]

  • 2012 — Концерт, присвячений 25-річчю групи (13. Бережи мене, 21. Тут кують метал, 22. Встань, страх подолай, 23. Воля і розум)

Артур Беркут[ред. | ред. код]

  • 2014 — Переможців не судять (10. Переможців не судять)

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (вручений 19 вересня 2014)[81]
  • Орден Олександра Невського (вручений 9 грудня 2020)[82]
  • Орден Дружби (5 квітня 2011 року) — за великі заслуги у розвитку вітчизняного телерадіомовлення та багаторічну плідну роботу[83]
  • Журналіст року 2012 за версією Biathlon-Award
  • Почесна грамота Міністра оборони Російської Федерації (17 березня 2017 року) — за сприяння з вирішення завдань, покладених на Збройні Сили Російської Федерації
  • Подяка Міністра спорту Російської Федерації (8 травня 2019 року) — за істотний внесок у розвиток галузі фізичної культури і спорту в Російській Федерації[84]
  • Премія «ТЕФІ-2007» (номінація «Спортивний коментатор, ведучий спортивної програми»), «ТЕФІ-2015» (номінація «Спортивна програма»), «ТЕФІ-2019» (номінація «Ведучий спортивної програми / спортивний коментатор») та «ТЕФІ-2019» (номінація «Ведучий інформаційної програми»)[85].

Примітка[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 15 січня 2023 року № 23/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
  2. ↑ Дмитрий Губерниев: «Заполню любую паузу!» // «7 дней», 25.09.2008
  3. ↑ «Я перенял традицию у деда: 9 мая выпиваю рюмку водки». Душевное письмо Дмитрия Губерниева, для которого нет праздника важнее. Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  4. ↑ Дмитрий Губерниев. ГРК «Маяк». 14 вересня 2012. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 1 листопада 2015. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  5. ↑ В Саратове Дмитрий Губерниев рассказал, как остался без брюк на «Последний звонок». Саратовская областная газета. Информационное агентство «Регион 64». 24 травня 2015. Архів оригіналу за 25 лютого 2018. Процитовано 1 листопада 2015. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  6. ↑ ЗАНИМАЮТСЯ ЛИ СПОРТОМ КОММЕНТАТОРЫ?. МК-Бульвар. 27 квітня 2012. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  7. ↑ а б в г Дмитрий Губерниев: "Приснилось, что помирился с Малафеевым". Советский спорт. 27 травня 2014. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  8. ↑ а б в г д «Моя жена им восхищается, он все делает по-русски». Губерниев как главный человек мирового биатлона. Sports.ru. 6 березня 2017. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  9. ↑ ДМИТРИЙ ГУБЕРНИЕВ. Россия-1. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
  10. ↑ интервью sports.ru. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  11. ↑ Дмитрий Губерниев: "Если бы я знал немецкий, Магдалена Нойнер вряд ли бы вышла за плотника". ТВЦ. 16 червня 2015. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  12. ↑ Дмитрий Губерниев в Instagram: «@gubernievmikhail - тебе сегодня исполнилось 18 лет!!!! Здоровья и удачи, сыночек золотой !!!! Люблю тебя!!!! Вперёд, студент ВШЭ!!!!…». Instagram (рос.). Процитовано 8 вересня 2020.
  13. ↑ Юрий Розанов: «Эфир принадлежит не комментатору – зрителю». Sports.ru. 1 березня 2017. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 21 червня 2021.
  14. ↑ Педагог Светлана Макарова принимает поздравления с юбилеем. Россия-К. 6 листопада 2013. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
  15. ↑ Дмитрий Губерниев, ведущий спортивных выпусков программы “Особое мнение”. Радио России. 4 лютого 2004. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 6 листопада 2014.
  16. ↑ Подарок от ТВЦ. Московская правда. 7 грудня 1999. Архів оригіналу за 26 квітня 2016.
  17. ↑ Интервью. «Семейная газета» Днепропетровск, 26.11.2009[недоступне посилання з апреля 2021]
  18. ↑ Дмитрий Губерниев: «Если начну комментировать футбол - у моей дачи будет демонстрация». Известный телекомментатор стал гостем программы радио «КП» и ответил на вопросы читателей kp.ru и sovsport.ru. Комсомольская правда. 20 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  19. ↑ ДМИТРИЙ ГУБЕРНИЕВ. DIVA Production. Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  20. ↑ Сергей Курдюков: «Мы с Губерниевым – яблоки с одного дерева». Sports.ru. 30 листопада 2009. Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  21. ↑ Lenta.Ru: Пресс-конференции: Дмитрий Губерниев. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
  22. ↑ а б Теленовости. Собеседник. 16 вересня 2000. Архів оригіналу за 1 березня 2002. Процитовано 21 червня 2021.
  23. ↑ ЧМ-2014: «Первый канал» и ВГТРК покажут, «НТВ-Плюс» и «Eurosport» расскажут. LiveSport.Ru рассказывает о том, кто будет освещать события мирового первенства в Бразилии. Livesport. 4 червня 2014. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  24. ↑ СПОРТА НА РТР СТАНЕТ БОЛЬШЕ. Спорт-Экспресс. 13 січня 2003. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 21 червня 2021.
  25. ↑ Новости телевидения. Телеобъектив. 18 лютого 2003. Архів оригіналу за 28 лютого 2003. Процитовано 21 червня 2021.
  26. ↑ Телеведущие - двустаночники. Собеседник. 13 грудня 2006. Архів оригіналу за 15 грудня 2006.
  27. ↑ Каким должно быть спортивное телевидение. Радио Свобода. 16 квітня 2007. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 21 червня 2021.
  28. ↑ «Большой футбол» по воскресным дням на «России 2». Локомотив. 18 квітня 2014. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 червня 2021.
  29. ↑ Каменская, Алина Кабаева и Сергей Брилёв отправляются покорять форт Байяр. Комсомольская правда. 5 липня 2002. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
  30. ↑ Форт Боярд 2004. ВГТРК. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  31. ↑ «Голубой Огонек»: ради Пугачевой Ситтель разулась. 7 дней. 31 грудня 2010. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
  32. ↑ Не лыком шит. Независимая газета. 20 червня 2008. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  33. ↑ Евровидение-2012 / Дмитрий Губерниев: «На „Евровидении“ — только победа!» / Russia.tv. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
  34. ↑ Анастасия Кузнецова (8 травня 2016). Комментаторы «Евровидения» Губерниев и Мацкявичюс прибыли поддержать Лазарева. life.ru. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 10 травня 2016.
  35. ↑ 15 российских комментаторов биатлона. Sports.ru. 11 грудня 2013. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 21 червня 2021.
  36. ↑ Не бойтесь, Губерниев в «Клетке» не кусается. Комсомольская правда. 14 серпня 2014. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  37. ↑ Дмитрий Губерниев возглавил «российский» спорт. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 21 червня 2021.
  38. ↑ Сотни сотрудников Дирекции спортивных программ ВГТРК будут уволены до 1 октября. Інтерфакс. 1 липня 2015. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 21 листопада 2015. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  39. ↑ Спортивная редакция ВГТРК перестанет существовать 30 сентября. Информационный портал «Лениздат.ру». 25 вересня 2015. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  40. ↑ На поле танки грохотали, бойцы играли в биатлон... Комсомольская правда. 12 вересня 2013. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  41. ↑ Mastersland — Дебютный макси-сингл Дмитрия Губерниева — Ветер биатлона (2013). Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  42. ↑ Борис Смолкин и Дмитрий Губерниев: ведущие шоу "Это смешно". Телезвезда. 14 листопада 2014. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 21 червня 2021.
  43. ↑ Рекорд за рекордом. Портал Media Guide. 21 жовтня 2014. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 12 листопада 2014. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  44. ↑ Губерниев: Моя работа? Разговариваю, иногда ору и мне за это деньги платят. Советский спорт. 28 квітня 2017. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  45. ↑ а б Огромное интервью Губерниева. Осторожно: очень много Путина. Sports.ru. 1 вересня 2018. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  46. ↑ Дмитрий Губерниев рассчитывает на то, что многие сотрудники «России 2» переберутся на «Матч ТВ». Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  47. ↑ ДМИТРИЙ ГУБЕРНИЕВ: "ВРЯД ЛИ Я БУДУ КОММЕНТИРОВАТЬ МАТЧИ EURO-2016". Спорт-Экспресс. 18 квітня 2016. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  48. ↑ Убийство в телеэфире: на канале «Че» стартует провокационное шоу. Телепрограмма. 10 березня 2016. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  49. ↑ «Чужие в городе»: новый проект телеканала «Моя Планета». Медиа-Спутник. 29 березня 2018. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
  50. ↑ Русское лото 25.10.20 тираж №1359 от Столото на YouTube
  51. ↑ Факультет подготовки для папиных детей. Stringer. 17 квітня 2007. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
  52. ↑ Общественный совет ВОО «Молодая Гвардия». Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 12 грудня 2010.
  53. ↑ Путин собрал в Лужниках для битвы за Россию 130 тысяч сторонников [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] «РИА-Новости», 23.02.2012
  54. ↑ На митинг в поддержку Путина пришли тысячи людей. 360°. 2 березня 2018. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  55. ↑ Минобороны пообещал создать сотни центров для юнармейцев[недоступне посилання з июня 2020] «Meduza», 28.05.2016
  56. ↑ Список членов Общественной палаты городского округа Химки Московской области. Городской округ Химки Московской области, официальный сайт. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 13 вересня 2017. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  57. ↑ Губерниев объяснил, почему поддерживает выдвижение Путина в президенты / [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.]ren.tv (29.12.2017)
  58. ↑ Комментатор в прямом эфире: «Впереди решающие матчи, а у нас говно в воротах будет стоять. В прямом смысле», «Комсомольская правда», 29.08.2011. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2021.
  59. ↑ Дмитрий Губерниев: «Я пока не видел никаких документов, связанных с иском Малафеева». Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  60. ↑ «Минаев LIVE — Эфир 01-09-2011. Часть 1». Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  61. ↑ «Это был технический сбой, за который мы приносим всем зрителям извинения», «Известия», 29.08.2011. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
  62. ↑ Малафеев прокомментировал высказывания телеведущего Губерниева. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
  63. ↑ Скандал в эфире: а в Дании-то и не знают…, baltinfo, 29.08.2011. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 21 червня 2021.
  64. ↑ О ситуации с Дмитрием Губерниевым. Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 21 червня 2021.
  65. ↑ Малафеев намерен взыскать с Губерниева 1,5 миллиона рублей за нанесение морального вреда. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  66. ↑ Химкинский городской суд Московской области. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 21 червня 2021.
  67. ↑ Д.Губерниев заплатит В.Малафееву за оскорбления. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
  68. ↑ Футболист «Зенита» Малафеев и спортивный комментатор Губерниев пошли на примирение. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 21 червня 2021.
  69. ↑ Поприветствуем команду Таджикистана + видео момента. | iLike. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 21 червня 2021.
  70. ↑ | Губерниев Д. В. Должен принести официальные извинения спортсменам сборной Республики Узбекистан. | Change.org
  71. ↑ Губерниев извинился перед узбекистанцами. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
  72. ↑ Дмитрий Губерниев перепутал Узбекистан с Белоруссией. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 12 червня 2022.
  73. ↑ «Евровидение-2016». Главное [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.] «Meduza», 15.05.2016
  74. ↑ Владимир Кара-Мурза-ст.: Киселев сам угодил в яму, да еще и выгребную. Собеседник. 15 травня 2016. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 21 червня 2021.
  75. ↑ RU HD 2017 (9 лютого 2017). Губерниев в прямом эфире «Фуркад, ты свинья!» Мартен не пожал руку Логинову и ушел с подиума. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 лютого 2017.
  76. ↑ Дмитрий Губерниев в эфире назвал Фуркада «свиньей» (видео). Советский спорт. 9 лютого 2017. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  77. ↑ Губерниев извинился перед Фуркадом за оскорбление в эфире. РИА Новости. 20 лютого 2017. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 21 червня 2021.
  78. ↑ Government of Canada, Public Works and Government Services Canada (26 жовтня 2022). Canada Gazette, Part 2, Volume 156, Number 22: Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. gazette.gc.ca. Процитовано 12 березня 2023.
  79. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №23/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
  80. ↑ Дмитрий Губерниев: Моя мечта - озвучить Шарлиз Терон!. Комсомольская правда. 29 липня 2014. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  81. ↑ Список отмеченных государственными наградами Российской Федерации (PDF). Официальный интернет-портал Правительства Российской Федерации. 19 вересня 2014. Архів оригіналу (PDF) за 6 жовтня 2014. Процитовано 19 вересня 2014. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  82. ↑ Губерниева наградили орденом Александра Невского. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  83. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 5 апреля 2011 года № 402 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 21 червня 2021.
  84. ↑ Приказ «Об объявлении Благодарности Министра спорта Российской Федерации» от 8 мая 2019 г. № 71 нг. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
  85. ↑ Губерниев взял две премии ТЭФИ-2019. Теперь у него их четыре – это рекорд для спортивного телевидения. Sports.ru. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 11 жовтня 2019.
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Губернієв_Дмитро_Вікторович&oldid=41787904