Казенний Торець
Казе́нний Торе́ць | |
---|---|
Казенний Торець у місті Краматорськ | |
48°53′40″ пн. ш. 37°45′35″ сх. д. / 48.894444° пн. ш. 37.759722° сх. д. | |
Витік | селище Лозуватське, Покровський район |
• координати | 48°16′30″ пн. ш. 37°30′44″ сх. д. / 48.2749° пн. ш. 37.5121° сх. д. |
Гирло | р. Сіверський Донець (поблизу смт Райгородок) |
• координати | 48°53′40″ пн. ш. 37°45′35″ сх. д. / 48.894444444444° пн. ш. 37.759722222222° сх. д. |
Похил, м/км | 1 ‰[1] |
Басейн | басейн Дону |
Країни: | Україна |
Регіон | Донецька область |
Довжина | 129 км[1][2] |
Площа басейну: | 5410 км²[1][2] |
Притоки: | Праві: Ліві: |
Медіафайли у Вікісховищі |
Казе́нний Торе́ць — річка в Україні, у північній частині Донецької області. Права притока Сіверського Дінця (басейн Дону).
Гідрологічний контроль і керування станом поверхневих і підземних вод басейну Казенного Торця здійснює Сіверсько-Донецьке басейнове управління водних ресурсів (СДБУВР) Державного агентства водних ресурсів України.
Довжина 129 км, площа басейну 5410 км². Долина переважно трапецієподібна (ширина 3—4 км), схили урвисті. Заплава двостороння, завширшки 400—600 м, найбільша ширина — до 2 км. Річище звивисте, середня ширина в середній і нижній течії 20—30 м; є пороги. Глибина річки до 2,5—3 м, похил — 1,0 м/км. Під час межені у верхів'ї річка пересихає, утворюючи окремі плеса.
Живлення снігове (до 70% річного стоку). Льодостав нестійкий, з середини грудня до середини березня. Гідрологічні пости біля м. Слов'янськ (з 1925 р.), смт Райське (з 1928 р.). На Казенному Торці споруджено багато ставків і водосховищ для задоволення потреб промислового та побутового водопостачання, зрошення і рибальства. По заплаві річки проходить траса каналу Сіверський Донець-Донбас, у пониззі — група озер Слов'янського курорту.
У середній і нижній течії здійснюється розчищення та поглиблення річища. На водний режим річки великий вплив мають промислові та побутові стічні води. На берегах річки розташований Краматорський регіональний ландшафтний парк.
Казенний Торець починається на північно-західних схилах Донецького кряжа, на схід від смт Гродівка. Тече переважно на північ і північний схід. Впадає до Сіверського Дінця на схід від смт Райгородок.
№ лів. |
ліві | довжина, км |
№ заг. |
площа басейну, км² |
праві | № прав. |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | Журавка | 11 | 1 | 92,7 | ||
2 | балка Сінна | 6 | 2 | |||
18 | 3 | 147 | Полтавка | 1 | ||
3 | Грузька | 12 | 4 | |||
88,36 | 5 | 1590 | Кривий Торець | 2 | ||
4 | Бичок | 20 | 6 | 106 | ||
19 | 7 | 179 | Біленька I (Абазівка) | 3 | ||
5 | Маячка | 39 | 8 | 297 | ||
19 | 9 | 189 | Біленька II (Білянка) | 4 | ||
6 | Сухий Торець | 97 | 10 | 1610 | ||
12 | 11 | 45,7 | Сорищі (Бакай) | 5 | ||
7 | Бесарабівка (Колонтаївка) | 11 | 12 |
- Примітка: Параметри річок частково наведені за даними видання Каталог річок України — К.: Видавництво АН УРСР, 1957. — 192 с.
На Казенному Торці розташовані міста: Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка; на притоці Кривий Торець — Костянтинівка.
Існує припущення, що назва походить від значення слова торець — край. У XVII-XVIII століттях по річці проходила межа державних («казенних») земель.
-
Гребля в м. Краматорськ (побудована 1931 р.)
-
Залізничний міст через старе річище, м. Слов'янськ
-
Старе річище, м. Слов'янськ
-
Нове річище, м. Слов'янськ
-
Листівка Станція Краматорська № 6, фабричний міст на р. Торець
-
Листівка Станція Краматорська № 5, водопій на р. Торець
-
Листівка Станція Краматорська № 10, вигляд з берегу на р. Торець
- ↑ а б в Каталог річок України — Київ: 1957. — С. 145. — 192 с.
- ↑ а б Клименко В. Г. Казенний Торець // Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- Огляд основних факторів впливу на стан поверхневих та підземних вод басейну Сіверського Дінця в умовах військових дій: Технічний звіт. ОБСЄ: Координатор проектів в Україні — Міністерство екології та природних ресурсів України. 2019. с. 88. Архів оригіналу (pdf) за 15 вересня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019. (додаткове посилання)