Кримські роми
| Кримські роми Çingene | |
|---|---|
 Подружжя кримських ромів | |
| Ареал |  Кримське ханство,  Російська імперія,  СРСР і  Україна |
| Походження | роми |
| Близькі до | кримські татари |
| Мова | кримськотатарська, російська, українська мови |
| Релігія | іслам |
Кримські роми (також кримськотатарські роми, татарські роми або чінґєнє крим. çingeneler) — осілі роми-мусульмани, які прижилися в Криму та асимілювалися в кримськотатарському народі. На сьогодні вони вважаються четвертим субетносом кримців через колективну асиміляцію серед них і їхню самоідентифікацію як кримські татари[1][2]. Розмовляють кримськотатарським діалектом, внесли значний внесок у становлення та збереження кримськотатарської музики. Багато відомих кримськотатарських співаків відносяться до цієї групи[3][4].
Кримських ромів не слід плутати з нетатаризованими групами ромів іншого походження, які прибули до Криму після депортації кримських татар[5]. Походження різних підгруп кримських ромів і час їхнього прибуття до Криму залишається предметом дискусії серед антропологів.
Джерела дають різну інформацію про те, коли саме перші роми прибули до Криму та де вони жили до приходу на півострів. Професор Вадим Торопов, що спеціалізується на історії ромів, стверджує, що перші роми прибули до Криму або в XIV, або в XV столітті с території Візантії, тоді як кримськотатарський письменник Н. Сейдаметов стверджував, що вони були туркменами, які прийшли до Криму разом із Золотою Ордою, а Павло Нікольський писав, що вони прийшли окремими хвилями, спочатку в XIII столітті разом із Золотою Ордою, а потім роми переселилися до Криму з Балкан. Більшість сучасних дослідників та істориків визнають теорію змішаного походження кримських ромів, з консенсусом у тому, що різні групи кримських ромів прибули до Криму з різних місць у різний час[6].
У Кримському ханстві ромів, як і представників інших народів, не цькували; влада не переслідувала їх і не ставилася до них зневажливо[7]. У Криму вони вели осілий і напівосілий спосіб життя, займалися продуктивною працею і музикою[7]. У XVIII столітті іслам став традиційною релігією кримських ромів. Дослідник ромів Микола Штібер у своєму есе про ромів у Криму писав[7] :
Усі кримські цигани сповідують мусульманську віру, багато хто з них виконує навіть заповіді Корану не менш строго, ніж інші мусульмани. Кримські цигани живуть постійно серед татарського населення, носять зазвичай татарські імена, розмовляють вільно татарською мовою. Щодо одягу цигани намагаються наслідувати татар: чоловіки одягаються в халати, покривають голову татарською шапкою: циганки на голові татарську шапочку. Чінґєнє як ремісники користуються серед місцевого населення великим успіхом і впливом, до них ставляться як до чесних трудівників. Деякі з кримських циган є носіями на судах при навантаженні зернового хліба; ведуть розносну торгівлю. Кримські цигани грають на даулі, скрипці та зурні; вони грають усюди, де тільки їх запрошують; у міських кав'ярнях та готелях, на татарських весіллях та вечорах.
Оригінальний текст (рос.)Все крымские цыгане исповедуют мусульманскую веру, многие из них выполняют даже заповеди Корана не менее строго, чем другие мусульмане. Крымские цыгане живут постоянно среди татарского населения, носят обыкновенно татарские имена, говорят свободно на татарском языке. В отношении одежды цыгане стараются подражать татарам: мужчины одеваются в халаты, покрывают голову татарской шапкой: цыганки на голове татарскую шапочку. Чингене в качестве ремесленников пользуются среди местного населения большим успехом и влиянием, к ним относятся как к честным труженикам. Некоторые из крымских цыган служат носильщиками на судах при нагрузке зернового хлеба; ведут разносную торговлю. Крымские цыгане играют на дауле, скрипке и зурне; они играют всюду, где только их приглашают; в городских кофейнях и гостиницах, на татарских свадьбах и вечерах.
Історично більшість музикантів у Криму були кримськими ромами, частково через стигматизацію музикантів у той час[3][4].
Сформувалися в Кримському ханстві в XIII — XVII століттях. На територію Криму цигани прибули з Румунії, де зазнавали переслідувань, шлях їх міграції йшов по північному Причорномор'ї. У Кримському ханстві ж чінґене, як і представники інших народів, ніколи не відчували утисків: влада їх не переслідували, до них ніколи не ставилися з презирством. У XVIII столітті іслам став традиційною релігією кримських циган. Розмовляють на власному діалекті циганської мови з лексичними запозиченнями кримськотатарської, української, російської мов, за віросповіданням — мусульмани.
Згідно з нацистським законодавством, роми мали такий же статус, як і євреї, і підлягали знищенню через свою етнічну приналежність[8]. У Криму нацисти намагалися знищити саме кримських ромів. Більшість масових вбивств кримських ромів відбулася з 1941 по 1942 рік. Одне з найбільших масових вбивств кримських ромів відбулася в грудні 1941 року в рамках розправи над кримчаками[9].
Очевидець масового вбивства нацистами кримських ромів у Південному Криму розповідав, що бачив таке[9]:
Багато циган прибували на підводах до будівлі Талмуд-Тори. Вони навіщось високо виставили зелений прапор, символ магометанства, а на чолі своєї процесії посадили мулу. Цигани намагалися запевнити німців, що вони не цигани, деякі видавали себе за татар, інші за туркменів, але їхні протести не почули — і всіх відправили під охорону у велику будівлю.
Багато вбивств кримських ромів було вчинено айнзатцгрупою D, яка повідомила про вбивство 824 кримських ромів між 16 листопада та 15 грудня 1941 року. На початку січня 1942 року Отто Олендорф доповів Берліну, що всі цигани в Сімферополі були вбиті, однак підрозділ продовжував вбивати ромів в Криму ще багато тижнів, іноді позначаючи їх евфемізмом «асоціальні»[10]. 60 ромів із села Абакли Тама були убиті газом у березні 1942 року[11], а пізніше 45 кримських ромів із села Борлак Тама. У квітні 1942 року звіт айнзатцгрупи D писав, що, за рідкісним винятком, у Північному Криму вже не залишилося кримських ромів[12].
Втручання кримських татар врятувало життя багатьох кримських ромів під час нацистської окупації. Існують різні оцінки частки кримських ромів, що пережили Голокост. За деякими даними, цей показник становить близько 30 %. Проте існує значна розбіжність у підрахунках, оскільки кримські роми часто ідентифікували себе як кримських татар[13]. Багато кримських ромів у своїх паспортах були записані як татари. За офіційними даними, у 1939 році в Криму проживало 2064 кримських ромів. Однак історики Алекс Кей, Джефф Резерфорд і Девід Стахель підрахували, що до війни загальна кількість кримських ромів у Криму становила від 3500 до 4000 осіб[14]. Одним із головних факторів, який зумовив зменшення переслідування кримських ромів нацистами у 1942—1943 роках, була заява деяких кримських татар про те, що кримські роми не були ромами. Вони стверджували, що кримські роми належали до тюркського племені туркменського походження або були етнічно споріднені з іранськими племенами[15][16]. Багато кримських ромів вижили, видаючи себе за неромських кримських татар[16]. У післявоєнних свідченнях родичів кримських ромів, які пережили масові вбивства, зазначається, що староста Криворучко повідомляв про їхні родини нацистам, назиючи їх «татарськими циганами», незважаючи на те, що вони ідентифікували себе як кримських татар[12]. На меморіалі вбитих у Сімферополі в грудні 1941 року згадуються лише євреї та кримчаки, але не згадуються кримські роми, що загинули в тій самій різанині[17].
Кримські цигани проживали в Криму і на Кубані, які входили до складу Кримського ханства. Сьогодні нащадки перших циганів, що оселилися на Кубані, вважають за краще називати себе кубанськими. Кримські цигани, які і всі інші ромські групи, діляться на підгрупи наприклад: чорноморські, кубанські. Але при цьому вони зберігають кримський діалект циганської мови, сповідують іслам. У часи нацистської окупації Криму кримські цигани врятувалися від винищення завдяки належності до Ісламу та заступництву мусульманських комітетів. Частині допомогло те, що в паспортах вони були записані як кримські татари. Але це стало причиною їх депортації з Криму разом з кримськими татарами.
У Криму існували ж цілі райони та місцевості, де проживали кримські роми. Та навіть зараз на півострові продовжує мешкати велика кількість цих підгруп. Раніше із приходом чінґене до Криму їх зазвичай поселяли на околицях великих міст, як от: Карасубазар (Білогірськ), Акмесджит (Сімферополь), Бахчисарай, Ермен Базар (Армянськ), Кезлев (Євпаторія), Кафа (Феодосія) та Ескі-Кирим (Старий Крим). Пізніше, саме у цих місцевостях кримські роми утворили свої окремі квартали, що отримали назву — «Чингені маалесі».[18]
Окрім Криму частина кримських ромів проживають у Херсонській та Запорізьких областях.
Важливим фактом у спільній історії чінґене та кримських татар є музика. На цьому етапі історії саме кримські роми відіграли велику роль у збереженні кримськотатарської музичної спадщини, а отже допомогли не втратити автентику музики кримських татар.
Саме кримськотатарські роми, себто чінґене зайняли це місце — грали кримськотатарську музику у кнайпах, кав'ярнях, під час великих святкувань. На весіллях чи інших важливих застіллях. Вони популяризували її та таким чином зберегли і передали наступному поколінню кримських татар.
Традиційний рід занять — дрібна торгівля, виконання музики, різного роду кустарні ремесла, ювелірне мистецтво, ковальство, ворожіння.
За даними перепису населення Криму 2014 року на півострові проживало 2388 ромів.
- ↑ Kamusella, Nomachi та Gibson, 2016, с. 34.
- ↑ Geisenhainer та Lange, 2005, с. 430.
- ↑ а б Kontevsky, A. (1928). Folk-Lore of Crimea. Weekly News Bulletin. Society for Cultural Relations with Foreign Countries (30-31): 6-7.
- ↑ а б Mamchits, Roman (20 березня 2010). Крымская Атлантида: урмачели Часть I. Племя скрипачей. chaskor.ru. Архів оригіналу за 29 березня 2010. Процитовано 28 липня 2024.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Kizilov, 2021, с. 56.
- ↑ Kizilov, 2021, с. 37-39.
- ↑ а б в Крымские цыгане, или чингене: кто они? (рос.). Avdet. 28 липня 2019. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
- ↑ Holocaust Encyclopedia – Genocide of European Roma (Gypsies), 1939–1945. USHMM. Процитовано 9 серпня 2011.
- ↑ а б Motadel, 2022, с. 246.
- ↑ Crowe, 2021, с. 212.
- ↑ Tyaglyy, 2009, с. 40.
- ↑ а б Tyaglyy, 2009, с. 41.
- ↑ Gerlach, 2016, с. 363.
- ↑ Kay, Rutherford та Stahel, 2012, с. 284.
- ↑ Kizilov, 2021, с. 54.
- ↑ а б Motadel, 2022, с. 162.
- ↑ Marushiakova та Popov, 2004, с. 152.
- ↑ Хто такі чінґене та як вони вберегли культуру Криму? І до чого тут роми?. https://arca.org.ua (укр.). Процитовано 21 червня 2024.
- Yanush Panchenko, Mykola Homanyuk. (2023). Servur'a and Krym'a (Crimean Roma) as indigenous peoples of Ukraine // Etnografia Polska, 67(1–2). p. 155—173.
- Цигани в Україні [Архівовано 7 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Цигани-крими: проблеми професійної адаптації у сучасному українському суспільстві ([Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.])
- Crowe, David (2021). The Holocaust: Roots, History, and Aftermath. Routledge.
- Edele, Mark (2014). The New Soviet Man as a "Gypsy": Nomadism, War, and Marginality in Stalin's Time. Region. Slavica Publishers. 3 (2).
- Gabbasov, Sergey (2020). Цыгане. Сборник статей (рос.). Litres.
- Geisenhainer, Katja; Lange, Katharina (2005). Bewegliche Horizonte: Festschrift zum 60. Geburtstag von Bernhard Streck (нім.). Leipziger Universitätsverlag. ISBN 978-3-86583-078-4.
- Kay, Alex; Rutherford, Jeff; Stahel, David (2012). Nazi Policy on the Eastern Front, 1941: Total War, Genocide, and Radicalization (англ.). University Rochester Press. ISBN 978-1-58046-407-9.
- Gerlach, Christian (2016). The Extermination of the European Jews (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-1-316-54608-6.
- Kamusella, Tomasz; Nomachi, Motoki; Gibson, Catherine (2016). The Palgrave Handbook of Slavic Languages, Identities and Borders (англ.). Springer. ISBN 978-1-137-34839-5.
- Kizilov, Mikhail (2021). Уничтожение цыган Симферополя и «решение» цыганского вопроса в оккупированном Крыму. Историческое наследие Крыма (рос.) (32).
- Kucherenko, Olga (2016). Soviet Street Children and the Second World War: Welfare and Social Control under Stalin (англ.). Bloomsbury Publishing. ISBN 978-1-4742-1343-1.
- Marushiakova, Elena; Vesselin, Popov (2004). Segmentation vs. consolidation: The example of four Gypsy groups in CIS (PDF). Romani Studies. 14 (2): 145—191. doi:10.3828/rs.2004.6.
- Motadel, David (2022). Ислам в политике нацистской Германии (1939–1945) (рос.). Litres.
- Nikolsky, Pavel (1923). Симферополь и его окрестности (рос.). Simferopol: Krymgosizdat.
- Panchenko, Yanush; Homanyuk, Mykola. Servur'a and Krym'a (Crimean Roma) as indigenous peoples of Ukraine. Etnografia Polska. 67 (1-2): 155-173.
- Taylor, Becky (2014). Another Darkness, Another Dawn: A History of Gypsies, Roma and Travellers. Reaktion Books. с. 17.
- Toropov, Vadim (2004). История и фольклор крымских цыган. In-t naslediya.
- Toropov, Vadim (2009). Crimean Roma: Language and Folklore (PDF). Переклад: Stepanov, A. V. Unona Publishing House. ISBN 978-5-89729-118-2. Архів (PDF) оригіналу за 21 квітня 2023.
- Tyaglyy, Mikhail (2009). Were the “Chingené” Victims of the Holocaust? Nazi Policy toward the Crimean Roma, 1941–1944 (PDF). Т. 23, № 1. Holocaust and Genocide Studies. с. 26—53.
- Oral History of Tatar Roma of Bulgaria. Roma: past, present, future. Khristo Kyuchukov, Elena Marushiakova, Veselin Popov, Gypsy Lore Society. Annual Meeting. Muenchen: Lincom GmbH. 2016. ISBN 978-3-86288-736-1. OCLC 985346229.
- Smirnova-Seslavinskaya, Mariya (November 2016). Миграции цыган в южные регионы Российской империи и Крым, формирование общности крымских цыган. Таврический научный обозреватель (рос.).