Куно-Ганс фон Бот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Куно-Ганс фон Бот
Kuno-Hans von Both
Народження9 квітня 1884(1884-04-09)
Німецька імперія Саверн, Ельзас-Лотарингія
Смерть22 травня 1955(1955-05-22) (71 рік)
Німеччина Габіхтсвальд, Гессен
КраїнаНімецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
ПриналежністьІмперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних силСухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військпіхота
Освітавійськове училище Ґлоґау
Роки служби19031945
Звання генерал від інфантерії
Командування21-ша піхотна дивізія
I армійський корпус
Війни / битви
РідCoats of arms of Both familyd
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер лицарського хреста ордена Франца Йосифа
Орден дому Ліппе
Орден дому Ліппе
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)
Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)
Орден крові
Орден крові
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест

Куно-Ганс фон Бот (нім. Kuno-Hans von Both; нар. 9 квітня 1884, Саверн, Ельзас-Лотарингія — пом. 22 травня 1955, Габіхтсвальд, Гессен) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії Вермахту (1940). Кавалер Pour le Mérite (1918) і Лицарського хреста Залізного хреста (1941). Учасник Першої та Другої світових війн.

Біографія

[ред. | ред. код]

Куно-Ганс Пауль Герман Людвіг Віктор фон Бот народився 9 квітня 1884 у Саверні в «імперській» німецькій провінції Ельзас-Лотарингія у старовинній дворянській родині вихідця з Мекленбургу оберстлейтенанта Александра фон Бота (1842—1905).

Військова кар'єра

24 квітня 1903 молодий Куно поступив фанен-юнкером на військову службу до 89-го гренадерського полку Великого князівства Мекленбург[de]. З 1 листопада 1903 по 25 липня 1904 пройшов навчання у військовому училищі в Ґлоґау з отриманням 18 серпня 1904 по завершенню програми навчання першого офіцерського звання «лейтенант». Продовжував службу у II. батальйоні рідного полку; 18 серпня 1913 отримав звання оберлейтенанта.

На початок Першої світової війни перебував на посаді командира 8-ї роти у 90-му резервному піхотному полку. З лютого 1915 до вересня 1916 командир кулеметної роти полку. Одночасно з травня 1915 до серпня 1916 року періодично виконував обов'язки командирів батальйонів III.-го, I.-го та II.-го по черзі. З 26 вересня 1916 року до 25 листопада 1917 — командир кулеметних підрозділів при штабі 90-го резервного полку. З листопада 1917 до закінчення війни командир I.-го піхотного батальйону свого полку. 10 квітня 1918 року за проявлену мужність та особисту хоробрість при веденні боїв нагороджений вищою нагородою Пруссії — орденом Pour le Mérite. Після завершення світової війни нетривалий час служив на штабній посаді при штабі 226-ї піхотної дивізії.

З 6 січня 1919 року командир резервного батальйону 89-го гренадерського полку, з травня — командир роти в 17-му піхотному полку Рейхсверу. 1 жовтня 1922 отримав призначення на посаду до штабу 4-ї дивізії у Дрездені, де служив п'ять років до 1927 року. Надалі проходив службу на різнорідних посадах, доки 1 жовтня 1931 року не був поставлений на посаду командира II.-го піхотного батальйону 5-го піхотного полку, де перебував до 1 лютого 1934. У 1934—1938 — командир піхотного полку в Любеку, начальник піхотного училища у Ганновері. 1 січня 1937 отримав військове звання генерал-майор.

10 листопада 1938 генерал-лейтенант К.фон Бот отримав під своє керівництво 21-шу піхотну дивізію Вермахту. На чолі з'єднання брав участь у битвах Польської кампанії. 26 жовтня 1939 року призначений командиром I армійського корпусу, яким він керував під час Західної кампанії та війни проти Радянського Союзу до квітня 1943. 1 червня 1940 отримав військове звання генерала від інфантерії.

1 квітня 1943 року отримав посаду командувача військами безпеки тилу в армійській зоні групи армій «Північ» (нім. Befehlshaber des Rückwärtigen Heeresgebietes im Heeresgebiet Nord). Після цього нетривалий час перебував у резерві фюрера, а згодом, з липня 1944 до квітня 1945 командував військами забезпечення безпеки в тиловій зоні груп армій «Південна Україна» та «Південь».

8 квітня 1945 виведений до резерву; 2 травня 1945 захоплений у полон союзними військами, де перебував в ув'язненні до 17 квітня 1947 року.

Після звільнення з табору військовополонених повернувся до Німеччини. Помер 22 травня 1955 в Ехлені, передмісті Габіхтсвальда, адміністративного округу Кассель, Гессен.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Dermot Bradley, Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921—1945, Band 2 v. Blanckensee-v. Czettritz und Neuhauß; Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 164—166
  • Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1925, S. 141
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Посилання

[ред. | ред. код]
  • von Both, Kuno-Hans. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 8 квітня 2015. (нім.)
  • General der Infanterie Kuno-Hans von Both. на geocities.ws. (англ.)
  • Both, von, Kuno-Hans [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.] — нагороди генерала від інфантерії фон Бота (англ.)
  • Both, Kuno-Hans von [Архівовано 12 квітня 2015 у Wayback Machine.]

Примітки

[ред. | ред. код]
Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-лейтенант
Альберт Водріг

командир 21-ї піхотної дивізії

10 листопада 1938 — 20 жовтня 1939
Наступник:
генерал-лейтенант
Отто Шпонгаймер
Попередник:
генерал артилерії
Вальтер Пецель

командир I армійського корпусу

26 жовтня 1939 — 31 березня 1943
Наступник:
генерал від інфантерії
Отто Велер