Нова речевість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нова речевість, також нова об'єктивність, нова предметність, нова матеріальність (нім. Neue Sachlichkeit) — художня течія в Німеччині 1920-х років, що охопила живопис, літературу, архітектуру, фотографію, кіно, музику.

Карл Гросберг. Друкарський цех (1925).

Програма

[ред. | ред. код]

Протистояла пізньому романтизму і експресіонізму. Вичерпалася до 1933 року, з приходом нацизму до влади і встановленням єдиної державної політики у сфері мистецтва. Назву нова речевість ввів в ужиток у 1923 році директор Мангаймського художнього музею Густав Гартлауб, намагаючись визначити новий реалізм в живописі. Гартлауб характеризував цей реалізм так: «Він був пов'язаний з поголовними настроями цинізму і покірності долі, які охопили німців після того, як обернулися в прах їх райдужні надії на майбутнє (якраз вони і знайшли собі віддушину в експресіонізмі). Цинізм і покірність долі складали негативну сторону „нової речевості“. Позитивна сторона полягала в тому, що до безпосередньої дійсності ставилися з підвищеним інтересом, оскільки у художників виникло сильне бажання сприймати реальні речі такими, якими вони є, без усіляких ідеалізуючих або романтичних фільтрів»[1].

У кінематографі «Нова речевість», проголошуючи принцип нейтрального, об'єктивного погляду на світ людей, знайшла своє відображення у так званих фільмах-оглядах, які показували певний шматок життя на прикладі цілої низки спеціально зіставлених подій. Фільми «нової речевості» виходили на екрани протягом декількох років і не залишили значного сліду в кінематографі[2].

Течія мала два крила:

Представники

[ред. | ред. код]

Архітектура

[ред. | ред. код]

Архітектурний стиль «Нова речевість» виник в Європі, насамперед у Німеччині, у 1920–1930-х роках. Стиль також часто називають Neues Bauen (Нова Забудова). Набув поширення у багатьох містах Німеччини.

Архітектори Нової речевості прагнули побудувати якомога рентабельніше житло, частково для розв'язання житлової кризи в Німеччині у 1920-х роках. Вони проєктували недорогі житлові комплекси в Берліні, Гамбурзі, Франкфурті та інших містах.

Будівлі мали сучасні плоскі дахи, балкони, виго́ди, такі як газ, електричне світло та ванні кімнати. До уваги бралися інсоляція і провітрювання квартир, наявність в подвір'ях озеленення, доступ до транспорту.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Зигфрид Кракауэр. Глава 14. Новый реализм // От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — С. 168. — 10 000 прим.(рос.)
  2. Миславський, 2007, с. 90-91.

Джерела

[ред. | ред. код]

Додаткова література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]