Едмунд Берк: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
м Вилучення посилання на плагіат за результатами обговорення |
Shkod (обговорення | внесок) вікіфікація |
||
| Рядок 38: | Рядок 38: | ||
}} |
}} |
||
{{Othernames|Берк}} |
{{Othernames|Берк}} |
||
'''Е́дмунд Берк''' ({{lang-en|Edmund Burke}}; |
'''Е́дмунд Берк''' ({{lang-en|Edmund Burke}}; [[12 січня]] [[1729]], [[Дублін]] — [[9 липня]] [[1797]], [[Біконсфілд (Англія)|Біконсфілд]], [[Бакінгемшир]]) — ірландський державний діяч, член Парламенту Великої Британії, публіцист, [[філософ|мислитель]]. Основоположник теорії британського [[консерватизм]]у. |
||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
| Рядок 66: | Рядок 66: | ||
Корінь зла мислитель вбачав у відстороненні від традицій і спадкових цінностей (в тому числі управлінських). Берк вважав, що кожна [[революція]] безоглядно нищить духовні ресурси суспільства й культурно-ідеологічний набуток століть. [[Радикалізм]]у французьких революціонерів він протиставив британську [[Конституція|конституцію]] та її засади: турботу про політичну спадковість і природний розвиток; повагу до політичних традицій і конкретних правових норм замість абстрактної ідеї закону, чи його сурогату ''духу закону''. Берк був переконаний, що будь-який перерозподіл [[Власність|власності]] завжди веде до множення в суспільстві несправедливості й загрожує соціальною катастрофою. |
Корінь зла мислитель вбачав у відстороненні від традицій і спадкових цінностей (в тому числі управлінських). Берк вважав, що кожна [[революція]] безоглядно нищить духовні ресурси суспільства й культурно-ідеологічний набуток століть. [[Радикалізм]]у французьких революціонерів він протиставив британську [[Конституція|конституцію]] та її засади: турботу про політичну спадковість і природний розвиток; повагу до політичних традицій і конкретних правових норм замість абстрактної ідеї закону, чи його сурогату ''духу закону''. Берк був переконаний, що будь-який перерозподіл [[Власність|власності]] завжди веде до множення в суспільстві несправедливості й загрожує соціальною катастрофою. |
||
== Примітки == |
|||
{{reflist}} |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
{{wikiquote}} |
{{wikiquote}} |
||
* [http://www.krugosvet.ru/articles/06/1000604/1000604a1.htm Інформація про Едмунда Берка на ''Кругосвет.ру''] |
* [http://www.krugosvet.ru/articles/06/1000604/1000604a1.htm Інформація про Едмунда Берка на ''Кругосвет.ру''] {{ref-ru}} |
||
{{бібліоінформація}} |
{{бібліоінформація}} |
||
| Рядок 79: | Рядок 82: | ||
[[Категорія:Християнські філософи]] |
[[Категорія:Християнські філософи]] |
||
[[Категорія:Випускники Триніті Коледжу]] |
[[Категорія:Випускники Триніті Коледжу]] |
||
[[Категорія:Уродженці Дубліна]] |
|||
[[Категорія:Померли в Бакінгемширі]] |
[[Категорія:Померли в Бакінгемширі]] |
||
Версія за 04:42, 12 січня 2018
Е́дмунд Берк (англ. Edmund Burke; 12 січня 1729, Дублін — 9 липня 1797, Біконсфілд, Бакінгемшир) — ірландський державний діяч, член Парламенту Великої Британії, публіцист, мислитель. Основоположник теорії британського консерватизму.
Біографія
Народився 12 січня 1729 року в Дубліні.
1750 року переїхав до Лондона, покинувши вивчення права, обравши ремесло письменника.
У 1758 році заснував щорічний альманах Annual Register — огляд подій у світі, який відтоді видавав на протязі 30 років.
1765 року Берк став особистим секретарем прем'єр-міністра Англії 2-го маркіза Рокінгема (від партії вігів), а незабаром і членом парламенту.
Едмунд Берк вів активну політичну і громадську діяльність, багато писав до кінця життя. І якщо у поглядах на управління англійськими колоніями мислитель був лібералом, у внутрішньо-політичному житті часто обстоював позиції консерватизму, основоположником британської моделі якого він, власне і вважається. Особливо вплинули на формування консервативної ідеології Берка події Великої французької революції 1789–1799, кінця якої Берк не дочекався, помер 9 липня 1797 року.
Погляди і творчість
Ранні твори Едмунда Берка стали надбанням історії розвитку філософської думки, зокрема, естетики. Так, юнацька праця про походження ідей «піднесеного» і «прекрасного», що вийшла друком у 1756, але була написана, ймовірно, навіть раніше, в подальшому значно вплинула на погляди Лессінга та Гердера. Едмунд Берк був переконаний, що мистецтво має виходити не з умоглядних потреб естетики, а з духовних спонукань самої людини.
У зрілій політичній діяльності Берк виступав за лояльніше ставлення до англійських колоній у Північній Америці і обстоював скасування урядом Акту про гербовий збір, що передбачав оподаткування (фактично визиски) колоній, і який викликав значне незадоволення і спричинював непокору в колоністів. Берк також критикував англійське управління Ірландією, особливо за дискримінацію католиків. Берк був проти намагань англійського короля Георга III підсилити свою владу й доводив потребу створення політичних партій, які були б виразниками інтересів груп громадян і які б обстоювали свої чіткі і ясні принципи.
Упродовж багатьох років Берк виступав за реформування управління колоніальною Індією, що тоді перебувала під контролем Ост-Індської компанії. У 1785 році внаслідок затяжного ідеологічного конфлікту він домігся усунення від управління компанією найуспішнішого в історії існування компанії намісника Індії Воррена Гастінгса. Цей ідеологічний конфлікт виник тому, що Берк наполягав на неухильному втіленні в Індії британських законів які засновані на природному праві, притаманному всім людям без винятку, а Гастінгс парирував тим, що західні уявлення про право та законність взагалі не можливо застосувати на Сході.
Велика французька революція, що спалахнула 1789 року, поклала край давній дружбі Берка з очильником англійських лібералів, Чарлзом Фоксом, що, як і решта борців за людські права, привітав революційні події у Франції, тоді як Берк уважав їх демонстрацією охлократії.
У своїй книзі «Роздуми про Французьку революцію» (опублікована 1790 року), Берк виклав свої переконання про те, що свобода може бути тільки в рамках закону й порядку, а всі реформи мають здійснюватись поступово, в еволюційний спосіб. Саме погляди Берка в тому числі вплинули на рішення британського уряду розпочати війну з Францією. Ще більш переконливо з нищівною критикою дій і поглядів французьких революціонерів виступив Берк у памфлетах з приводу тодішніх французьких подій.
Корінь зла мислитель вбачав у відстороненні від традицій і спадкових цінностей (в тому числі управлінських). Берк вважав, що кожна революція безоглядно нищить духовні ресурси суспільства й культурно-ідеологічний набуток століть. Радикалізму французьких революціонерів він протиставив британську конституцію та її засади: турботу про політичну спадковість і природний розвиток; повагу до політичних традицій і конкретних правових норм замість абстрактної ідеї закону, чи його сурогату духу закону. Берк був переконаний, що будь-який перерозподіл власності завжди веде до множення в суспільстві несправедливості й загрожує соціальною катастрофою.
Примітки
- ↑ а б Бёрк Эдмунд / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
Посилання
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Едмунд Берк |
